Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №500/4168/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4168/24 пров. № А/857/32315/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Дерех Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не надання йому відстрочки від призову під час мобілізації за ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543) та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на вказаній підставі.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його дружина має численні фізичні та фізіологічні вади та хвороби, систематично вимушена проходити амбулаторне та стаціонарне лікування, що підтверджує виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3235 від 28.05.2024. Зазначає, що ним подано усі необхідні документи на підтвердження вищезгаданих обставин, однак, відповідач відмовив у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки дружина позивача є особою з інвалідністю III групи загального захворювання, що не відповідає нормам статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон №3543). Крім того, звертає увагу суду на те, що його дружині було видалено орган-щитовидну залозу, що відповідає вимога ст.23 №3543 Закону для отримання відстрочки від призову на військову службу.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що у відповідь на заяву позивача від 03.06.2024 та надані ним підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №303 від 04.06.2024 повідомив позивача про те, що протоколом №12 від 03.06.2024 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.

Також повідомлено, що дружина позивача з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, але не відповідає ст.23 Закону №3543.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адмністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів подання до відповідача документів на підтвердження обставин, визначених п.12 ч.1 ст.23 Закону 3543.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІІ).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходжень військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-ХII).

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543, в редакції, чинного на час спірних правовідносин).

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, п. 12 ч. 1 Закону № 3543 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для надання відстрочки від призову має бути наявність обставин, обумовлених положеннями абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме:

- дружина з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів,

- або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

В першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов`язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

Згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов`язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.

У спірних правовідносинах позивач згідно із наданих документів до рапорту обґрунтовує право на звільнення з військової служби саме у зв`язку з наявністю у його дружини з числа осіб з інвалідністю III групи загального захворювання.

При цьому, обставини, що дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи, відповідачем не заперечуються.

Колегія суддів зазначає, що позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову під час мобілізації, оформленого протоколом №12 від 03.06.2024 з підстав того, що довідка МСЕК підтверджує те, що дружина позивача є з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, але не відповідає ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №303 від 04.06.2024 повідомив позивача про непідтвердження наданими ним документами сімейних обставин, які є підставою для надання відстрочки від призову під час мобілізації, а саме необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Згідно пп.12 п. 1 додатку 5 Порядку, особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленою внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів для надання відстрочки подають наступні документи, що підтверджують право на відстрочку:

- свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка);

- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

З приводу наведеного, суд першої інстанції слушно зауважив, що станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову та на час розгляду відповідачем заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації по суті, законодавство чітко вимагало наявності такої умови для надання відстрочки як необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Позивачем не надано доказів подання до відповідача документів на підтвердження обставин, визначених пунктом 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Колегія суддів не заперечує, що дружина позивача, є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена довічно. Проте наголошує, що причина інвалідності не є такою, що встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.

Таким чином, додані до рапорту документи не містять висновку, що причина інвалідності дружини позивача встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, як це передбачено в нормі абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги всі докази про стан здоров`я дружини позивача та те, що його дружині було видалено орган-щитовидну залозу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може здійснювати власну оцінку діагнозу, обставинам захворювань, симптомів, їх класифікації, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка діагнозу та його класифікація виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року по справі №500/4168/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук