Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №2а-1041/08 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 2а-1041/08 пров. № А/857/29053/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Порцін В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року з питань судового контролю за виконанням ухвали суду у справі № 2а-1041/08 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа голова Винниківської міської ради Львівської області Уваров С.І. про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

суддя(і) у І інстанції Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення 16:32 год.,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 14.05.2026,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 заборонено Винниківській міській раді проводити реорганізацію чи ліквідацію посади заступника міського голови м. Винники з соціально - економічних питань, проводити конкурси на заміщення цієї посади та приймати осіб на цю посаду до вирішення справи по суті.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 позов ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, третя особа голова Винниківської міської ради Львівської області Уваров С.І. про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано незаконним розпорядження Голови Винниківської міської ради № 17 від 26.04.2005 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з соціально - економічних питань згідно п. 4 ст. 40 Кодексу Законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально - економічних питань з 26.04.2005 року.

Зобов`язано Винниківську міську раду здійснити відповідні записи у трудовій книжці ОСОБА_1 : про визнання недійсним попереднього запису про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Винники з соціально - економічних питань з 26.04.2005 року.

Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 30 646 грн. 56 коп.

Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.03.2004 р. по 01.03.2005 року та з 01.03.2006 року по 26.04.2005 року у розмірі 500 грн. 01 коп.

Стягнуто з Винниківської міської ради в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Стягнуто з місцевого бюджету Винниківської міської ради здійснені ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заборгованості оплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 697 грн. 40 коп. звернено до негайного виконання.

Позивач 02.03.2026 подала до Львівського окружного адміністративного суду заяву-клопотання від 16.01.2026 про здійснення судового контролю за виконанням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову, у якій просила визнати неправомірними дії Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Департаменту міської агломерації Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради щодо скасування посади заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань за №349 від 14.05.2001, не виконавши рішення національних судів та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі «Яворовенко та інші проти України»; зупинення дії Департаменту міської агломерації Львівської міської ради щодо скасування посади заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань за №349 від 14.05.2001, не виконавши рішення національних судів та рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 у справі «Яворовенко та інші проти України» до виконання рішення суду в повному обсязі та поновлення на посаді заступника міського голови з соціально-економічних питань. Просила накласти за невиконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову штраф на ОСОБА_2 та встановити новий строк для подання звіту; зобов`язати подати разом із звітом докази фактичного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-1041/08 та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005.

Вказана заява-клопотання від 16.01.2026 про здійснення судового контролю мотивована фактичним невиконанням як ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову так і постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2008 про поновлення на посаді.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року з питань судового контролю за виконанням ухвали суду, у клопотанні позивача про встановлення судового контролю від 16.01.2026 відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким накласти штраф на міського голову м. Львова як правонаступника Винниківської міської ради за тривале невиконання рішення національних судів, зокрема ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2008.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову є обов`язковою до виконання. Так, ухвалою від 15.07.2005 було заборонено реорганізацію, ліквідацію посади, проведення конкурсів, заміщення посади іншими особами. Проте у подальшому Винниківська міська рада була реорганізована, відбулось приєднання до Львівської міської ради, посада фактично ліквідована, рішення суду про поновлення на посаді не виконане. Це свідчить про триваюче невиконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 15.07.2005 про забезпечення позову та постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2008. Апелянт зазначає, що за насліками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штраф.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належно повідомлені про дату, місце і час судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в Кодексі адміністративного судочинства України передбачено судовий контроль за виконанням судового рішення, зокрема шляхом звітування.

Стаття 381-1 КАС України визначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 згаданого Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частина друга статті 382 КАС України визначає, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є відмова у прийнятті звіту. Питання про накладення штрафу вирішується судом одночасно з відмовою у прийнятті звіту.

Натомість в даному випадку, суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу не за результатом вирішення питання про прийняття чи відмову у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, а за заявою позивачки. Таким чином, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні заяви-клопотання позивача від 16.01.2026 про накладення штрафу на ОСОБА_2 , як керівника відповідача.

Апеляційний суд зазначає, що питання про накладення штрафу на керівника відповідача буде вирішуватись судом першої інстанції після подання відповідачем у справі звіту про виконання рішення суду. У зв`язку з цим питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є передчасним, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у клопотанні позивача.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції вірно вказано про неможливість визнання неправомірними дій суб`єктів владних повноважень, які не були і не є учасниками відносин щодо виконання згаданого вище рішення суду, а саме Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Департаменту міської агломерації Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить накласти на керівника відповідача штраф на підставі ч.5 ст.382 КАС України. З цього приводу слід зазначити, що питання накладення штрафу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду регулюється ст.382-3 КАС України, а не ч.5 ст.382 КАС України.

Щодо інших доводів апелянта, про порушення судом першої інстанції принципу ефективного судового захисту, не витребування доказів виконання рішень суду, не дослідження фактичного виконання рішення суду, не здійснення дій щодо перевірки правонаступництва, не встановлення чи ліквідована посада, яку займала позивачка, не дослідження рішення ЄСПЛ, не здійснення перевірки виконання ухвали від 15.07.2005, то вказані доводи не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, адже всі наведені питання повинні бути досліджені судом за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, а не при розгляді клопотання позивача.

Щодо вказівки судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі невірної дати ухвали Личаківського районного суду м. Львова про забезпечення позову, то така вказівка є опискою і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року з питань судового контролю за виконанням ухвали суду у справі № 2а-1041/08 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 24.06.2026