Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №560/7233/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7233/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

25 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області, що полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №80446040 в день отримання заяви позивача та копії ухвали суду від 20.03.2026 у справі №673/305/26, всупереч ч.2 ст.39 та п.1 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадженню №80446222 в день отримання заяви позивача та копії ухвали суду від 20.03.2026 у справі №673/304/26, всупереч ч.2 ст.39 та п.1 ч.4 ст.4 Закону "Про виконавче провадження", незнятті арештів та обтяжень, накладених у межах зазначених проваджень, неповерненні виконавчих документів стягувачу, неповідомленні про відкриття виконавчих проваджень, всупереч ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", вибірковому та маніпулятивному застосуванні норм Закону України "Про виконавче провадження" шляхом ігнорування п.1 ч.4 ст.4 при одночасному посиланні на ст. 39 того самого Закону, що є порушенням ст.19 Конституції України та ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" та

- зобов`язати Летичівський відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області негайно: винести постанову про закінчення виконавчого провадження №80446040, винести постанову про закінчення виконавчого провадження №80446222, скасувати всі арешти та обтяження, накладені на майно і кошти в межах виконавчих проваджень №80446040 та №80446222, відповідно до ч.1 ст.40 Закону "Про виконавче провадження", виключити відомості з Єдиного реєстру боржників, повернути виконавчі документи (постанови №220079 та №220089 від 11.02.2026) стягувачу,

- стягнути з Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області моральну шкоду у розмірі 50000 гривень - по 25 000 гривень за кожним із двох незаконних виконавчих проваджень, у повному обсязі без зменшення, оскільки відповідач не надав і не може надати доказів на спростування заявленої суми, а презумпція завдання моральної шкоди діями органу державної влади є матеріально-правовою і лежить на відповідачеві.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі двох постанов про притягнення до адміністративної відповідальності відповідач відкрив виконавчі провадження №80446040 та №80446222. Разом з тим, ухвалами від 20.03.2026 у справах №673/304/26, №673/305/26 Деражнянський районний суд Хмельницької області поновив строк оскарження постанов від 11.02.2026 №220079, №220089 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та відкрив провадження у справі. У квітні 2026 позивач подав до органу державної виконавчої служби заяву, в якій просив закінчити виконавчі провадження №80446040 та №80446222 у зв`язку із оскарження виконавчих документів до суду. Листами від 28.04.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчих проваджень, оскільки статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачена така підстава як оскарження виконавчого документу до суду. Вважає бездіяльність відповідача щодо закінчення виконавчих проваджень №80446040 та №80446222 протиправною, оскільки поновлення судом строку оскарження означає, що цей строк не збіг, а отже обидві постанови від 11.02.2026 №220079, №220089 не набрали і не мають законної сили, а виконавчі провадження є нечинними.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що суд першої інстанції погодився з позицією Відповідача, що перелік підстав для закінчення виконавчого провадження за ст.39 Закону є вичерпним і жодна з них не застосовується. Однак суд не розглянув п.5 ч.1 ст.39 Закону: виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ. Ухвали суду від 20.03.2026 встановили, що постанови є предметом активного судового оскарження. Постанова КАС ВС від 19.02.2020 у справі №826/13263/16 прямо вказує: виконавче провадження не може тривати, якщо виконавчий документ є предметом судового оскарження. Суд першої інстанції не навів жодних підстав для незастосування цього прецеденту.

Вказує, що Позивач поніс витрати безпосередньо внаслідок протиправних дій Відповідача: транспортні витрати (підтверджені фіскальними чеками від 28.04.2026: №83135 - 499,90 грн та №83136 - 499,50 грн) - 999,40 грн; поштові витрати (рекомендовані листи з описами вкладень) - 576,00 грн; витрати на папір та друк - 200,00 грн; витрати на комп`ютерну томографію лівого гомілково-ступневого суглоба від 29.05.2326 (Медичний центр "Ультрадіагностика”, висновок: посттравматичний остеоартроз 3 ступеня) - 1 500,00 грн; ринковий еквівалент витрат на самостійну юридичну підготовчу п`яти процесуальних документів та 20 годин вивчення законодавства - 13 300 00 грн. Разом: 16191,40 грн. Моральна шкода - 100 000,00 грн.

18.06.2026 року від Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що оскільки виконавчі документи (постанови 11.02.2026 №220079, №220089 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП) відповідали вимогам визначеним ст.4 закону України "Про виконавче провадження", підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відсутні. Крім того, підстави для закінчення виконавчих провадження або повернення виконавчих документів стягувачу наразі відсутні. Факт оскарження в судовому порядку виконавчих документів не скасовує законної сили постанов на момент відкриття виконавчих проваджень. Крім того, від позивача не надходило жодних заяв та ухвал суду про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях №80446040, №80446222 у порядку, передбаченому ст.ст.150-151 КАС України (забезпечення позову), або про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях № 80446040, №80446222 відповідно до статей 34, 35,38 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, саме на позивача покладений обов`язок ініціювати перед судом питання про зупинення стягнення на час розгляду справи. Відсутність такої ухвали означає, що виконавчі документи є чинними та підлягають обов`язковому виконанню державним виконавцем. Самостійне зупинення або закінчення виконавчих дій державним виконавцем без відповідного судового рішення або законних підстав (скасування постанови) було б прямим порушенням вимог закону та прав стягувача. Оскільки на момент вчинення виконавчих дій постанови №ГБВ 220079 від 11.02.2026 та №ГБВ 220089 від 11.02.2026 видані СПД №1 ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області були чинними, а будь-які законні підстави для зупинення виконавчих проваджень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні, дії державного виконавця є повністю правомірними, тому вимоги позивача є безпідставними.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду суд вирішив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу - ОСОБА_1 19.02.2026 вручені постанови від 11.02.2026 №ГБВ 220079 та №ГБВ 220089 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Постановою від 09.03.2026 головний державний виконавець Летичівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавці провадження №80446040, №80446222.

Ухвалами від 20.03.2026 у справах №673/304/26, №673/305/26 Деражнянський районний суд Хмельницької області поновив строк оскарження постанов від 11.02.2026 №220079, №220089 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та відкрив провадження у справах.

У квітні 2026 позивач подав до органу державної виконавчої служби заяву, в якій просив закінчити виконавчі провадження №80446040 та №80446222 у зв`язку із оскарження виконавчих документів до суду.

Листами від 28.04.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчих проваджень, оскільки статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачена така підстава як оскарження виконавчого документу до суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність органу державної служби щодо закінчення виконавчих проваджень №80446040, №80446222, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII.

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Колегія суддів враховує, що підставою для відкриття 09.03.20256 виконавчих проваджень №80446040, №80446222 слугували виконавчі документи (постанови №ГБВ 220079 від 11.02.2026 та №ГБВ 220089 від 11.02.2026 видані СПД №1 ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області).

Разом з тим, ухвалами від 20.03.2026 Деражнянський районний суд Хмельницької області поновив строк оскарження постанов від 11.02.2026 №220079, №220089 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та відкрив провадження у справах №673/304/26, №673/305/26.

Предметом позову слугує протиправна бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчих проваджень №80446040, №80446222.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII визначені випадки закінчення виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;

19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;

19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.

Оскільки, частина 1 статті 39 Закону Закону №1404-VIIІ не містить такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як оскарження виконавчого документа, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні заяви позивача.

Згідно зі статтею 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч.1 ст.307 цього Кодексу.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до матеріалів справи, оскаржені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, є не зупиненими, залишаються чинними, на час розгляду справи не скасовані.

Тому, лише оскарження особою такої постанови, яка, при цьому, до оскарження набула законної сили, не підпадає під визначення норми п.5 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження" та не вимагає від державного виконавця вчинення дій (винесення постанов) щодо закінчення виконавчого провадження.

За наведених підстав, відкритим виконавчим провадженням за постановою про адміністративне правопорушення, яка перебуває на стадії оскарження, та, на момент пред`явлення до примусового виконання набула законної сили, до прийняття по ній (постанові) судом рішення, не порушуються права особи (позивача), якого притягнуто до адміністративної відповідальності.

Водночас, суд першої інстанції вказує, що позивач у даній справі (№560/7233/26) не оскаржує правомірність підстав прийняття постанов від 09.03.2026 про відкриття виконавчих проваджень №80446040, №80446222, правова оцінка яким виходить за межі розгляду судом предмету позову. Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивач обрав не правильний спосіб захисту права.

Згідно з положеннями частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що на час прийняття оскарженого рішення відповідач довів правомірність підстав відмови у закінченні виконавчих проваджень №80446040 та №80446222.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм відповідну правову оцінку. При цьому, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.