Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №120/17239/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17239/25

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач: Курко О. П.

23 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Опанасюк П.П.,

представника відповідача: Нечипорук Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №1191975-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2020 рік в розмірі 393863,57 грн. та №1191973-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2021 рік в розмірі 498803,00 грн.

В решті позовних вимог, - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції – скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 27.10.2005 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником єдиного податку ІІІ групи.

27.05.2021 року між Хмільницькою міською територіальною громадою в особі Хмільницької міської ради Вінницької області (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

Відповідно до п. 1.1 договору Продавець передає (продає), а Покупець приймає (купує) у власність земельну ділянку загальною площею 2,2000 гектара, кадастровий номер земельної ділянки 0510900000:00:004:1562, цільове призначення 03.08, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього ж дня між Продавцем та Покупцем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі, що передається у власність.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.10.2021 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,2 га, кадастровий номер 0510900000:00:004:1562.

27.10.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення - рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання із сплати земельного податку з фізичних осіб:

- №1191975-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2020 рік в розмірі 393863,57 грн.;

- №1191973-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2021 рік в розмірі 498803,00 грн.;

- №1191970-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2022 рік в розмірі 548683,30 грн.;

- №1191958-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2023 рік в розмірі 630985,79 грн.;

- №1191931-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2024 рік в розмірі 663166,07 грн.;

- №1191890-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2025 рік в розмірі 742746,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про звільнення від сплати земельного податку у зв`язку з використанням належної їй на праві власності земельної ділянки в господарській діяльності не знайшли підтвердження під час розгляду справи, нарахування Головним управлінням ДПС у Вінницькій області суми податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2022– 2025 роки є правомірним. При цьому, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання за 2020 рік та за період до 27.05.2021 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За пп. 270.1.1.1. пп. 270.1.1. п. 270.1. ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно пп. 271.1., 271.2. ст. 271 ПК України базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Відповідно до пп. 286.1 ст.286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Крім цього, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Як вже зазначалось вище, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області нараховано позивачу суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, зокрема, за 2022-2025 роки.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що земельна ділянка, яка є об`єктом оподаткування, використовується нею для ведення господарської діяльності, що відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 294 ПК України є підставою для звільнення від сплати земельного податку.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Іншими видами діяльності за КВЕД є:

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. 71.20 Технічні випробування та дослідження

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів

93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг

55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання

81.30 Надання ландшафтних послуг.

Згідно пояснень представника позивача, у межах обраних видів діяльності, позивач використовує пасажирські та вантажні транспортні засоби, частина яких орендується, а частина здається в оренду.

З огляду на наявність у позивача численних транспортних засобів та відсутності спеціально обладнаного місця для їх стоянки, позивач використовує частину належної їй земельної ділянки для відстою транспортних засобів між рейсами та стоянки у неробочі дні.

Факт використання земельної ділянки для стоянки та відстою транспортних засобів підтверджується фотоматеріалами, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, є слушною позиція представника позивача, що відстій транспортних засобів між рейсами, їх зберігання та забезпечення готовності до перевезень є невід`ємною складовою діяльності з пасажирських та вантажних перевезень, а тому використання земельної ділянки для таких потреб є використанням її у господарській діяльності у розумінні пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України.

Оскільки вказана інформація про використання належної позивачці земельної ділянки в господарській діяльності за КВЕД 49.31. та 49.41 існувала під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідним взяти ії до уваги, оскільки вона стосується предмету спору.

При цьому, під час судового засідання представником відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка не використовувалась взагалі у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що основний дохід позивач отримує від господарської діяльності за КВЕД 49.31. та 49.41 для провадження якої використовує належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 0510900000:00:004:1562.

Отриманий від господарської діяльності дохід задекларований у податкових деклараціях платника єдиного податку 3 групи та з нього сплачені податки до бюджету.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції, що надані акти приймання передачі послуг не підтверджують систематичне використання земельної ділянки у господарській діяльності протягом 2021-2025 років, оскільки пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України передбачає єдиний критерій - використання платником єдиного податку земельної ділянки для провадження господарської діяльності. Вказана норма не регламентує періодичність здійснення господарської діяльності, отримання доходу та його розмір від такої діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою належними та допустимими доказами доведено використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності.

У зв`язку з чим, необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області: № 1191970-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2022 рік у розмірі 548 683,30 грн; № 1191958-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2023 рік у розмірі 630 985,79 грн; № 1191931-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2024 рік у розмірі 663 166,07 грн; № 1191890-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2025 рік у розмірі 742 746,00 грн.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені скаржником судові витрати в сумі 22710 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області:

- № 1191970-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2022 рік у розмірі 548 683,30 грн;

-№ 1191958-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2023 рік у розмірі 630 985,79 грн;

- № 1191931-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2024 рік у розмірі 663 166,07 грн;

-№ 1191890-2412-0223-UA05120170000013778 від 27.10.2025 року за 2025 рік у розмірі 742 746,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати в сумі 22710 грн.

В решті - рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 червня 2026 року

Головуючий Курко О. П.

Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.