Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №640/7213/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7213/22 cуддя першої інстанції: Загацька Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 640/7213/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» (далі – апелянт, позивач, ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ») звернулося з позовною заявою до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі – відповідач-1, Адміністрація Держспецзв`язку), Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі – відповідач-2, Концерн РРТ), Кабінету Міністрів України (далі – відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Нацрада), товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД» (далі – ТОВ «ЗЕОНБУД»), у якій просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 і зобов`язати їх протягом трьох робочих днів після набрання судовим рішенням законної сили відновити приймання і передачу на станцію мультиплексування ТОВ «ЗЕОНБУД» SDI сигналу позивача;

- зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 забезпечити стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійне мовлення телевізійного каналу позивача у мультиплексі МХ-3 і безперебійне мовлення програмного продукту з логотипом «ПРЯМИЙ» у стандарті DVB-T2;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 та зобов`язати його забезпечити фінансування заходів, передбачених рішенням РРНБО від 18 березня 2022 року «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави», введеного в дію Указом Президента України № 151/2022.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідач-1 та відповідач-2 вчиняли передбачені законодавством дії, спрямовані на імплементацію рішення РНБО від 18.03.2022, яке не встановлювало чітких строків виконання відповідних заходів, а Кабінет Міністрів України виконав покладений на нього обов`язок із фінансування, прийнявши Розпорядження № 1026-р від 15.11.2022..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції при здійсненні правового аналізу спірних правовідносин фактично ухилився від вирішення питання, яке має ключове значення для правильного розгляду справи по суті. Зосередившись на дослідженні питання імплементації рішення РНБО в часі, суд так і не надав правової оцінки діям відповідачів з точки зору їх відповідності обсягу наданих повноважень та порядку їх реалізації, встановленому Конституцією і законами України.

Між тим, саме це питання є визначальним у цій справі, і суд першої інстанції його проігнорував. Такий підхід свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до статті 317 КАС України.

Також апелянт наголосив, що Концерн РРТ не наділений жодними повноваженнями вирішувати, хто має право здійснювати мовлення, а хто ні, позаяк такі повноваження належать виключно Нацраді. Жодне з рішень РНБО від 18.03.2022 не містило прямих вказівок на відключення чи перекомутацію сигналу конкретних телеканалів, що підтверджується стенограмою засідання Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики від 11.05.2022, де представник Апарату РНБО прямо підтвердив відсутність таких вказівок.

Окрім того, рішення Нацради № 223 від 29.03.2022 про зміну розподілу каналів по мультиплексах не містило жодного посилання на Указ Президента, що свідчить про його прийняття за власною ініціативою Нацради без достатніх правових підстав. В той же час, переведення каналу з МХ-2 до МХ-3 відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», потребувало проведення нового конкурсу та повторного ліцензування.

Апелянт зауважив на порушенні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Протоколу № 1 до неї, оскільки мовлення припинено без законної підстави, без встановленої законом процедури, а отже, втручання не може вважатися «передбаченим законом», та порушенні статті 6 Конвенції внаслідок розгляду справи понад три з половиною роки, що є явно надмірним.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, Адміністрація Держспецзв`язку у відзиві зазначила, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і апелянт не навів жодного законодавчо встановленого обов`язку, який не було виконано Адміністрацією.

Відповідач-1 звернув увагу на те, що відповідно до статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та частини 2 статті 136 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Адміністрація Держспецзв`язку здійснює контроль за Концерном РРТ, не втручаючись в його оперативно-господарську діяльність. Крім того, Адміністрація не є стороною договірних відносин між позивачем та ТОВ «ЗЕОНБУД», а спір у цій частині, на її думку, має ознаки господарського.

З приводу виконання рішення РНБО від 18.03.2022, відповідач-1 зауважив, що чітких строків його виконання встановлено не було, однак робота з його імплементації тривала безперервно, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Концерн РРТ не погоджуючись з апеляційною скаргою у відзиві зазначив, що дії щодо перекомутації сигналу 3-4 квітня 2022 року є виконанням рішення РНБО № 152/2022, яким установлено об`єднання усіх загальнонаціональних телеканалів на платформі «Єдині новини #UАразом».

Концерн РРТ є технічним виконавцем цього рішення і не здійснював «припинення мовлення», оскільки позивач отримав технічну можливість мовлення у складі телемарафону.

Відповідач-2 звернув увагу, що право на участь або неучасть у марафоні належить виключно самому телеканалу, а спір у частині його дій не є адміністративним.

Щодо аргументів позивача про порушення статті 10 Конвенції відповідач зауважив, що право на свободу вираження поглядів не є абсолютним і стаття 15 Конвенції допускає відступ від зобов`язань у надзвичайній ситуації. Вжиті заходи передбачені законодавством, є пропорційними та необхідними для забезпечення національної безпеки в умовах збройної агресії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» є суб`єктом інформаційної діяльності у сфері телебачення та радіомовлення. На підставі ліцензії серії НР № 00349-м, виданої Нацрадою, позивач здійснював багатоканальне загальнонаціональне телебачення з використанням ресурсу телемережі МХ-2 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4). Оператором телекомунікацій було ТОВ «ЗЕОНБУД».

Строк дії ліцензії визначався з 29.08.2018 до 29.08.2025, тобто на момент подання позову (травень 2022 року) ліцензія була чинною, рішень про її анулювання не приймалось.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та встановлено, що на цей період можуть тимчасово обмежуватися конституційні права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 34 Конституції України.

Так, рішенням від 18.03.2022 «Про нейтралізацію загроз інформаційній безпеці держави» РНБО на період дії воєнного стану запровадило особливий режим роботи ТОВ «ЗЕОНБУД» у складі Концерну РРТ, а також зобов`язало Адміністрацію Держспецзв`язку, Концерн РРТ спільно з ТОВ «ЗЕОНБУД» забезпечити стале функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійну трансляцію телевізійних каналів в МХ-1, -2, -3, -5, та цілодобовий моніторинг ефірної мережі та резервування каналів зв`язку. Кабінет Міністрів України зобов`язало забезпечити фінансування цих заходів.

Рішенням РНБО «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану» встановлювалось, що в умовах воєнного стану реалізація єдиної інформаційної політики є пріоритетом національної безпеки, яка реалізується шляхом об`єднання всіх загальнонаціональних телеканалів, програмне наповнення яких складається переважно з інформаційних та/або інформаційно-аналітичних передач, на єдиній інформаційній платформі стратегічної комунікації – цілодобовому інформаційному марафоні «Єдині новини #UАразом». Нацраді рекомендовано вжити заходів щодо реалізації цього рішення.

Наказом № 62 від 22.03.2022 Адміністрація Держспецзв`язку встановила особливий режим функціонування ТОВ «ЗЕОНБУД» у складі Концерну РРТ на період воєнного стану, зокрема, передбачивши погодження з Концерном РРТ будь-яких рішень ТОВ «ЗЕОНБУД», що стосуються технічної експлуатації ефірних телемереж МХ-1, -2, -3, -5.

Нацрада 29.03.2022 прийняла рішення № 223, яким змінила розподіл програм у мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 та, окрім іншого, перевела ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» з МХ-2 до МХ-3.

Рішення ґрунтувалось на Законах України «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору.

Концерном РРТ 3-4 квітня 2022 року здійснено перекомутацію ефірного цифрового мовлення ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» (логотип «ПРЯМИЙ») на сигнал телемарафону «Єдині новини #UАразом» від телеканалу «Рада». Після здійснення перекомутації позиція 21 у мультиплексі МХ-3 була зарезервована для трансляції програм ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» у складі телемарафону.

З метою відновлення мовлення, 05.04.2022 позивач направив листи Концерну РРТ та Нацраді, проте відповіді на них не отримав .

На засіданні Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики 11.05.2022 керівник управління інформаційного забезпечення Апарату РНБО підтвердив, що жодне рішення РНБО не містило прямих вказівок на відключення чи перемикання конкретних телеканалів. Член Нацради також підтвердив, що Нацрада не приймала окремих рішень про відключення мовлення позивача.

Кабінет Міністрів України 07.07.2022 схвалив План організації виконання рішення РНБО від 18.03.2022, визначивши відповідальні органи за кожен напрям, а 15.11.2022 прийняв розпорядження № 1026-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету для забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення», яким виділив 131,4 млн гривень для забезпечення сталого функціонування об`єктів цифрового ефірного мовлення та безперебійної трансляції телевізійних каналів у МХ-1, -2, -3, -5.

Нацрада 17.07.2025 прийняла Рішення № 1578, яким продовжила дію ліцензії позивача на 10 років, тобто, з 29.08.2025 до 29.08.2035, зафіксувавши у новій ліцензії технічні характеристики ефірної багатоканальної мережі МХ-3 замість МХ-2. Станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції позивач здійснював мовлення у форматі DVB-T2 через мережу МХ-3 за умовами оновленої ліцензії.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим частиною 3 цієї статті передбачено, що здійснення цих прав може бути обмежено законом в інтересах національної безпеки, для охорони громадського порядку та запобігання злочинам.

Закон України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 (далі – Закон № 389-VIII) визначає воєнний стан як особливий правовий режим, що передбачає надання відповідним органам державної влади повноважень, необхідних для відвернення загрози та відсічі збройної агресії, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 8 цього Закону в умовах воєнного стану Держспецзв`язку уповноважена здійснювати регулювання роботи постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, телерадіоорганізацій і засобів масової інформації.

Згідно зі статтями 2, 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади. РНБО координує та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, зокрема, в умовах воєнного стану та при виникненні кризових ситуацій.

Статтею 107 Конституції України та статтею 106 Конституції України встановлено, що Президент України видає укази і розпорядження на основі та на виконання Конституції і законів України, які є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Частиною 9 статті 23 цього Закону передбачено, що ліцензія на мовлення є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право здійснювати мовлення відповідно до умов ліцензії, а статтею 52 Закону закінчення терміну дії ліцензії або її анулювання визначено підставами для припинення мовлення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Нацрада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення.

Частиною 2 статті 3 згаданого Закону встановлено, що Нацрада не може делегувати свої повноваження третім особам.

Законом України «Про управління об`єктами державної власності» та частиною 2 статті 136 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання, здійснює контроль за використанням майна, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

На виконання частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень є зовнішньою формою поведінки цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону або іншого нормативно-правового акта віднесені до його компетенції, були об`єктивно необхідними та реально можливими, але фактично не здійснені.

Згідно з пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на свободу вираження поглядів може підлягати таким обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, в інтересах національної безпеки.

Також статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, за умови, що такі заходи не суперечать іншим зобов`язанням згідно з міжнародним правом.

Отже, аналіз наведеного нормативного регулювання свідчить про те, що правовідносини у цій справі мають складний, багаторівневий характер, позаяк вони одночасно охоплюються спеціальним законодавством у сфері телерадіомовлення, законодавством про правовий режим воєнного стану, законодавством про РНБО, конституційними нормами та міжнародно-правовими зобов`язаннями України.

Колегія суддів виходить з того, що в умовах повномасштабного збройного вторгнення держава об`єктивно наділена ширшою дискрецією у сфері інформаційної безпеки порівняно з мирним часом. Утім ця дискреція не є абсолютною. Органи виконавчої влади зобов`язані діяти виключно у спосіб, визначений Конституцією і законами України, а їхні рішення мають відповідати критеріям необхідності та пропорційності втручання у права і свободи людини. Відступ від цих вимог не може бути виправданий жодними міркуваннями доцільності, в тому числі в умовах воєнного стану.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, стверджуючи про наявність підстав для задоволення позовних вимог, ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ», зокрема, зауважує на відсутності правових підстав для перекомутації сигналу.

На думку апелянта, перекомутація є рівнозначною «припиненню мовлення» у розумінні статті 52 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та не мала правових підстав, оскільки рішення РНБО не містило прямих вказівок на відключення конкретних каналів.

Втім, колегія суддів не може погодитися з наведеними доводами позивача, оскільки рішенням РНБО № 152/2022 від 18.03.2022 в умовах воєнного стану запроваджено єдину інформаційну політику шляхом об`єднання всіх загальнонаціональних телеканалів на платформі «Єдині новини #UАразом». Правовою підставою для прийняття цього рішення слугували стаття 107 Конституції України та закони України «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану». Рішення РНБО є обов`язковим для виконання органами виконавчої влади в силу прямої вказівки закону.

Концерн РРТ є державним господарським об`єднанням у сфері управління Адміністрації Держспецзв`язку. Наказом Адміністрації Держспецзв`язку № 62 від 22.03.2022 ТОВ «ЗЕОНБУД» та Концерн РРТ переведені на особливий режим функціонування на період воєнного стану.

За таких обставин колегія суддів вважає, що технічна перекомутація сигналу є не чим іншим, як практичною реалізацією нормативного припису про «об`єднання» загальнонаціональних каналів. Відсутність у тексті відповідного акта дослівної вказівки «вимкнути» не свідчить про самовільне перевищення повноважень, оскільки зміст владного припису має тлумачитися виходячи з його мети, а не з буквального значення окремих слів.

Посилання позивача на статтю 52 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» як на вичерпний перелік підстав для припинення мовлення колегія суддів відхиляє, позаяк вказана норма розрахована на регулювання відносин у сфері ліцензійного мовлення в умовах мирного часу і не може застосовуватися як обмежувач для актів, прийнятих в умовах воєнного стану на підставі законів, які прямо допускають тимчасове обмеження прав, зокрема у сфері засобів масової інформації. Рішення РНБО та відповідний Указ Президента України мають вищу юридичну силу у системі нормативного регулювання і мають пріоритет застосування в умовах правового режиму воєнного стану.

З приводу доводів апелянта про перевищення повноважень Нацрадою у зв`язку з тим, що рішення Нацради № 223 від 29.03.2022, яким ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» переведено з МХ-2 до МХ-3, порушує частину 6 статті 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки зміна мережі потребує нового конкурсу, колегія суддів зазначає, що цей аргумент стосується дій Нацради, яка є третьою особою у справі, а не відповідачем.

Позивач не заявляв окремих позовних вимог до Нацради і не оскаржував рішення № 223 від 29.03.2022 в самостійному провадженні. Оцінка правомірності цього рішення виходить за межі предмета даного позову.

Водночас колегія суддів враховує таку суттєву обставину як прийняття Нацрадою рішення № 1578 від 17.07.2025 про продовження ліцензії позивача на 10 років із прямою прив`язкою до МХ-3. Тим самим уповноважений державний орган de facto легітимізував перебування ТОВ «Телеканалу «ПРЯМИЙ» у мережі МХ-3 та підтвердив наявність у позивача чинного права на мовлення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» доказів того, що Адміністрація Держспецзв`язку мала конкретний нормативний обов`язок вчинити певну дію на захист мовлення позивача, проте, цей обов`язок не виконала.

Також суд першої інстанції дійшов правильних висновків про виконання відповідачем-3 покладеного на нього обов`язку у зв`язку з затвердженням 07.07.2022 плану реалізації рішення РНБО та прийняттям 15.11.2022 розпорядження № 1026-р про виділення 131,4 млн гривень. Доводи апелянта про наявність причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю фінансування та припиненням мовлення колегія суддів вважає припущенням, не підтвердженим доказами, оскільки жодних строків виконання рішення РНБО в частині фінансування не встановлювало, у зв`язку з чим, тривалість процедури погодження та прийняття відповідного розпорядження не може кваліфікуватись як протиправна бездіяльність.

Необґрунтованими, на переконання колегії суддів, є і доводи ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» про порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та недотримання практики ЄСПЛ.

Колегія суддів не заперечує, що припинення або суттєве обмеження мовлення є серйозним втручанням у право на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції, що підтверджується, зокрема, позицією ЄСПЛ у справі «Centro Europa 7 S.r.l. and Di Stefano v. Italy».

Водночас ліцензія на мовлення може становити «майно» у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, якщо відповідає критеріям «законного сподівання» на її отримання або продовження (рішення у справах «Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden», «Capital Bank AD v. Bulgaria»).

Крім того стаття 15 Конвенції допускає відступ від зобов`язань за Конвенцією під час війни або іншої суспільної небезпеки, що загрожує життю нації, в тих межах, яких вимагає гострота становища. Україна скористалася цим механізмом, повідомивши про відповідні відхилення від зобов`язань через Міністерство закордонних справ.

Колегія суддів наголошує, що перекомутація сигналу не означала повного припинення мовлення. Позивачу технічно була надана позиція 21 у МХ-3 для участі у телемарафоні, і він зберігав альтернативні канали розповсюдження контенту. Втручання у право на свободу слова, яке полягає у технічній зміні формату трансляції (а не у забороні мовлення як такого) в умовах повномасштабного збройного конфлікту з метою забезпечення єдиного інформаційного простору, відповідає критеріям необхідності та пропорційності у демократичному суспільстві, що перебуває в стані збройної оборони.

Колегія суддів зауважує, що посилання ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення ЄСПЛ у справах Karpyuk and Others v. Ukraine, Handyside v. United Kingdom, Jersild v. Denmark, Prager and Oberschlick v. Austria та Centro Europa 7 S.r.l. and Di Stefano v. Italy, не заслуговують уваги, оскільки стосуються мирного часу та не можуть застосовуватись у ситуації повномасштабної збройної агресії.

Стосовно доводів апелянта про порушення розумного строку розгляду справи колегія суддів зазначає, що факт тривалого розгляду справи (з травня 2022 року по березень 2026 року) є очевидним і не потребує спростування. Зазначений строк дійсно суттєво перевищує двомісячний строк, встановлений КАС України для справ спрощеного позовного провадження.

Водночас колегія суддів враховує, що така тривалість зумовлена об`єктивними обставинами організаційного характеру, а саме: ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, наступним автоматичним перерозподілом справ між судами та вирішенням питання прийняття справи до провадження Донецьким окружним адміністративним судом. Жодна з цих обставин не перебувала під контролем суду, що розглядав справу по суті, і не може бути поставлена йому у вину.

Принциповим є те, що порушення розумного строку розгляду справи та законність судового рішення це різні питання, які не можна ототожнювати. Перше може слугувати підставою для окремого захисту прав особи, однак саме по собі не впливає на правильність вирішення спору по суті і не є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час тривалого розгляду справи фактичні обставини суттєво змінились. По-перше, 17.07.2025 Нацрада продовжила ліцензію позивача на 10 років вже в МХ-3, що свідчить про наявність у нього повноцінно діючої ліцензії. Тобто, фактично ТОВ «Телеканал «ПРЯМИЙ» підтвердив своє право мовити саме у тій мережі, куди він був переведений. По-друге, розпорядженням КМУ № 1026-р від 15.11.2022 виділено фінансування на забезпечення функціонування цифрового ефірного мовлення. По-третє, сам факт продовження ліцензії в МХ-3 свідчить, що позивач прийняв нові умови мовлення, легалізовані через механізм ліцензування.

За таких обставин відновлення мовлення через МХ-2 у режимі, передбаченому попередньою ліцензією, є юридично неможливим, оскільки чинна ліцензія закріплює МХ-3. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог у первісно заявленій редакції фактично позбавлене сенсу та не відповідало б принципу ефективного захисту права, оскільки не могло б відновити той стан правовідносин, про захист якого подавався позов.

Частинами першою – третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачі у спірний період діяли в умовах правового режиму воєнного стану, виконуючи обов`язкові для виконання рішення РНБО, дії Концерну РРТ щодо перекомутації сигналу є технічним виконанням нормативного припису про об`єднання загальнонаціональних телеканалів в єдиній інформаційній платформі і не є самовільним позаправовим відключенням мовлення, Адміністрація Держспецзв`язку виконала покладені на неї рішенням РНБО завдання, а Кабінет Міністрів України виконав обов`язок з фінансування у розумні строки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Оскільки підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 640/7213/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «ПРЯМИЙ» до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 640/7213/22 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова