Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №320/51032/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51032/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком, згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1- р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 державну (основну) пенсію по інвалідності у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (І1)/2021 та до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, з 01 травня 2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач зазначала, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі по тексту також - ЧАЕС) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На переконання пенсіонера, вона має право на одержання пенсії як інвалід ІІ групи у розмірі не нижчому за вісім мінімальних пенсій за віком після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 за №1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 за №76-VIII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити її позові вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що звернулась до пенсійного органу із заявою від 02.10.2024 про перерахунок та виплату пенсії та просила здійснити їй перерахунок та виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 01.07.2021 у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вважає, що зі змісту заяви вбачається, вона просить пенсійний орган здійснити їй перерахунок та виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто, перевести її на вказаний вид пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не скористалось правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 та від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області і отримує пенсію та одержуєте пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просила, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 року № 4-р(І)/2024, від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021, а також враховуючи постанови Верховного суду від 17 квітня 2024 року справа №460/20412/23 та від 15 травня 2024 року справа № 400/12171/21 здійснити з 01.07.2021 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 - ми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Листом від 17.10.2024 №9063-30175/В-02/8-1000/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області проінформувало позивача, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами (Закон № 1058). За матеріалами електронної пенсійної справи позивач визнаний особою з інвалідністю II групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Розмір пенсії за нормами Закону 1058-ІУ станом на дату розгляду звернення становить 10804,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон 796-ХІІ), в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ХІ "Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 1584-ХІ) для осіб з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи II групи розмір пенсії по інвалідності встановлено на рівні 4800,00 грн.

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.03.2024 розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону 796-ХІІ, становить 7071,36 грн (4800,00*1.14*1.197*1.0796).

До визначеного розміру встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, для осіб з числа потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС, визнаних особами з інвалідністю II групи, в розмірі 227,76 грн.

Частину третю статті 54 Закону 796-ХІІ визнано такою, що не відповідач Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024, та утрачає чинність через три місяці з дня припинення скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введенн воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

Станом на дату розгляду звернення частина третя статті 54 Закону 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ХІ є чинною, тому підстави для перерахунку пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.

Рішення щодо перерахунку буде прийнято у разі звернення щодо зміни виду пенсії до територіальних органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою. Згідно Порядку № 22-1 для перерахунку пенсії подається заява встановленого зразку до територіального органу Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, позивач звернулась до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (частина 1 статті 5 Закону № 1058-ІV).

За частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру» та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина 3 статті 45 Закону №1058-IV).

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (надалі по тексту також - Закон № 796-ХІІ).

За змістом статті 1 Закону №796-XII, цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, відповідно до статті 54 Закону №796-XII, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 за №230/96-ВР (надалі по тексту також - Закон № 230/96-ВР), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тисячі карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що правовими нормами частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ врегульовано відносини саме з приводу розміру пенсій по інвалідності, призначених згідно норм статті 54 Закону № 796-ХІІ особам з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 02.10.2025 зверталась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про перерахунок пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а.с.10).

За наслідками розгляду заяви, відповідач листом 17.10.2025 за № 9063-30175/В-02/8-1000/25 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки вона перебуває на обліку в Головному управлінні та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами. За матеріалами електронної пенсійної справи позивач визнана особою з інвалідністю II групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Також, вказано про розмір її пенсії із зазначенням нормативної бази такого розміру пенсії.

Зазначено, що рішення щодо перерахунку буде прийнято у разі звернення ОСОБА_1 щодо зміни виду пенсії до територіальних органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою. Згідно Порядку № 22-1 для перерахунку пенсії подається заява встановленого зразку до територіального органу Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачем, що вона перебуває на пенсії, призначеної у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо посилання апелянта на те, що із її заяви до пенсійного органу від 02.10.2025 вбачається, вона просить перевести її на вказаний вид пенсії, то колегією суддів такі доводи не приймаються в якості належних, так як в зазначеній заяві чітко викладено лише прохання про перерахунок та виплату пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Документи щодо звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії в матеріалах справи відсутні.

Також, в позовній заяві позивачки відсутнє посилання на звернення з такою заявою до пенсійного органу.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про відсутність у матеріалах справи доказів, які у своїй сукупності свідчили б, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи від захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та що вона зверталась із відповідною заявою до пенсійного органу.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, відмовляючи позивачці у здійсненні нарахування та виплати пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законами України.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості у майбутньому реалізувати своє право на пенсію за віком у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР після переходу на пенсію по інвалідності за приписами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, яка має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та є особою з інвалідністю 2 групи, має право на нарахування та виплату пенсії по інвалідності у розмірі, встановленому ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону № 230/96-ВР, що дорівнює 8 мінімальним пенсіям за віком.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Суддя Чуприна О.В.