Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №320/242/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/242/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Безименної Н.В.,Сорочка Є.О.

за участю секретаря Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-КИЇВ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТС-КИЇВ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2022 № 10737/10-36-07-06/39482580.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2026 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт вказав на нереальність операцій між позивачем та ТОВ "Проф Електро Монтаж" оскільки: залучення субпідрядників за Договорами можливе лише за письмовою згодою замовника, яку позивачем не було надано до перевірки; позивачем не надано жодного підтвердження розроблення проектної документації за Договорами та не надано доказів розроблення та передачі контрагентами архітектурно-будівельних рішень; позивачем не надано належних доказів здійснення технічного та авторського нагляду в порядку та на умовах, передбачених законодавством України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЕТС-КИЇВ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від?ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від?ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлені Актом №9082/10-36-07-06/39482580 від 28.09.2022, у висновках якого зазначено про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено від?ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 3 654 274,00 гривень.

Не погоджуючись з Актом перевірки № 9082/10-36-07-06/39482580 від 28.09.2022, позивач направив до податкового органу заперечення від 18.10.2022 № 181.

За результатами розгляду заперечень, податковий орган листом від 04.11.2022 № 11712/12/10-36-07-06 переглянув висновки викладені в Акті перевірки № 9082/10-36-07-06/39482580 від 28.09.2022 та відкорегував суму завищення від?ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, та зазначив нову суму в розмірі 3 454 811,00 гривень.

На підставі висновків Акта перевірки №9082/10-36-07-06/39482580 від 28.09.2022 та відповіді за результатами розгляду заперечень позивача від 04.11.2022 № 11712/12/10-36-07-06, Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №10737/10-36-07-06/39482580 від 09.11.2022, яким встановлено завищення від?ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 3 454 811,00 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 6 травня 2020 року у справі № 640/4687/19. Схожі за змістом висновки викладені й у постановах Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, від 19 жовтня 2023 року по справі № 160/5256/19, від 16 січня 2018 року у справі № 820/4648/13-а, від 1 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21, від 26 червня 2018 року у справі № 825/3731/15-а, від 19 червня 2018 року у справі № 806/4988/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 820/2587/15, від 1 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21, від 16 квітня 2020 року у справі № 810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "ЕТС-КИЇВ" мало взаємовідносини, зокрема з контрагентом-постачальником ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ", а саме:

-Договір на електромонтажні роботи №01220818 від 17.09.2018, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо влаштування заїздів (виїздів), монтажу зовнішнього освітлення;

- Договір підряду №01290619/ЕЛ-19 від 29.06.2019, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо внутрішнього електропостачання і освітлення складу шин;

- Договір підряду №130 БП від 01.08.2019, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо улаштування систем блискавкозахисту та заземлення паливно-заправного комплексу;

- Договір підряду №182 від 31.10.2019, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо внутрішнього електропостачання і освітлення шино-монтажу, мийки автомобілів;

- Договір підряду №184 від 11.11.2019, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо монтажу зовнішнього освітлення на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, мийки, магазину, кафе;

- Договір підряду №183 від 25.11.2019, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо улаштування трубної каналізації 0,4 кВ на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, автомийки, магазину, кафе;

- Договір підряду №29 від 02.03.2020, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо улаштування внутрішніх мереж електропостачання на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів;

- Договір підряду №163 від 02.11.2020, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, щодо влаштування мереж систем блискавкозахисту складу шин на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, автомийки, магазину, кафе;

- Договір підряду №162 від 02.11.2020, відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується виконати роботи, що пов`язані з влаштуванням мереж систем блискавкозахисту шино-монтажу, мийки автомобілів на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, мийки, магазину, кафе;

- Договір підряду №8П/2021 від 18.02.2021р., відповідно до якого ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" зобов`язується провести комплекс робіт з улаштування мереж електропостачання і освітлення пожежного резервуара на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, автомийки, магазину, кафе.

У вказаних правовідносинах ТОВ "ЕТС-КИЇВ" виступало замовником будівельно-монтажних робіт на новому будівництві станції технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, автомийки, магазину та кафе.

На підтвердження виконання умов даних догорів позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано: копії актів приймання-передачі електичної енергії, копії актів прийняття будівельних робіт, копії довідок про вартість будівництва, копії платіжних документів, копії видаткових накладних, копії локальних кошторисів, копії підсумкових відомостей ресурсів до локальних кошторисів та інші документи, які підтверджують здійснення електромонтажних та будівельних робіт.

Всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», містять відомості про господарських операції та підтверджують їх здійснення. У той час, як відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Станом на час розгляду справи в суді об`єкт будівництва введено в експлуатацію, а ТОВ "ЕТС-КИЇВ" підключено до електромережі.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначив про нереальність господарських операцій з даним контрагентом, оскільки в останнього відсутні основні засоби та недостатня кількість працюючих. Крім того, податковим органом прийнято рішення № 72648 від 21.02.2022 про відповідність ТОВ "ПРОФ ЕЛЕКТРО МОНТАЖ" пункту 8 критеріїв ризиковості.

Колегія суддів вважає вказані доводи контролюючого органу помилковими, оскільки чинне законодавство не визначає умовою дійсності правочинів та не ставить виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, достатніх основних фондів, трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Можливі порушення суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання товарів так само не можуть бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 та від 21.02.2020 у справі №815/253/16.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності ТОВ "ЕТС-КИЇВ" та досягнення його мети - отримання прибутку. Товари, роботи (послуги) отримані від контрагента мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки і надані до суду.

Щодо посилання відповідача на факт віднесення контрагента рішенням податкового органу до категорії «ризикових» відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 року №1165, колегія суддів зазначає, що перебування платника в статусі «ризикового» чи позбавлення даного статусу не може свідчити про товарність чи безтоварність вчинених таким платником податків господарських операцій через відсутність причинно-наслідкового зв`язку між даними фактами.

Крім того, як вбачається з матеріалів взаємовідносини між позивачем та вказаним контрагентом тривали з вересня 2018 по лютий 2022 року, а рішення про відповідність контрагента п.8 Критеріїв ризиковості платника податку прийнято 21.02.2022.

Станом на час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "ЕТС-КИЇВ" контрагенти були належним чином зареєстровані, звітували, реєстрували податкові накладні, були діючі свідоцтва платника ПДВ, такі контрагенти не були віднесені до ризикових.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов об`єктивних висновків про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені; відповідачем не надано доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області– залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 24.06.2026.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.В. Безименна

Є.О.Сорочко