Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №320/52658/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/52658/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва від 23.05.2025 №47742240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва від 23.05.2025 №47786240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва від 23.05.2025 №47761240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва від 23.05.2025 №47756240203;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києва від 23.05.2025 №47751240203.

В обґрунтування вимог позивач зазначає про протиправність проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної позапланової невиїзної перевірки, з огляду на відсутність правових підстав для її призначення. Згідно наказу від 25.02.2025 №1325-п, підставами для проведення перевірки слугували обставини: виявлення недостовірних даних у податкових деклараціях та ненадання документів на запит контролюючого органу, проте, на переконання позивача, відповідачем протиправно не зазначено які саме дані вважаються недостовірними, а запит про надання пояснень та документальних підтверджень сформований неправомірно. Разом із цим вказано, що дохід, задекларований ОСОБА_1 за 2020-2021 роки від продажу банківських монет, виготовлених з дорогоцінних металів фактично не був отриманий та у той же час, не може вважатись об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, оскільки такі монети належать до валютних цінностей, а отриманий від їх продажу дохід відповідно до статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу платника податків.

Позивач також вказав, що після отримання декларацій про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки, податковим органом видано довідки від 03.09.2024, якими засвідчено відсутність заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2025 №47742240203. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2025 №47761240203. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.05.2025 №47751240203. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13928,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, є юридично значущою та достатньою передумовою для реалізації контролюючим органом повноважень щодо призначення перевірки. Інші обставини, які б давали можливість суду встановити незаконність або необґрунтованість направлення позивачці письмового запиту про надання пояснень та документів відсутні.

Відповідно, є правомірним податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2025 №47786210203, яким за ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу застосовано штрафні санкції до позивача у сумі 8000,00 грн.

Також, суд дійшов висновку про законність податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2025 №47756240203, яким за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковування доходу застосовано штрафні санкції до позивача в сумі 1020,00 грн, оскільки обґрунтованість скасування вказаної вимоги позивач у судовому засіданні не підтвердив і не навів в підтвердження цього належних і переконливих доказів, які б давали суду можливість прийняти рішення про протиправність таких дій відповідача.

Суд також вказав про те, що податковим органом не доведено, що відчужені позивачем банківські монети не відповідають критеріям валютних цінностей. Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів з боку контролюючого органу того, що предметом договорів купівлі-продажу були монети, які не відповідають визначенню банківських металів та валютних цінностей, твердження відповідача про оподатковуваний характер доходу від їх продажу ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вимогам законодавства.

Суд дійшов висновку, що продаж позивачем банківських монет, за відсутності доведених відповідачем обставин, що виключають їх належність до валютних цінностей, підлягає правовій оцінці як дохід від операцій з валютними цінностями, який відповідно до вимог податкового законодавства, а саме пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПК України, не включається до загального оподатковуваного доходу. Відповідно, здійснене відповідачем збільшення податкового зобов`язання позивачки з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним. Посилання Головного управління ДПС у м. Києві одночасно на недійсність договорів та нереальність господарських операцій, і на факт отримання доходу у межах цього договору, є взаємовиключними, що, у тому числі, робить висновки акту перевірки юридично необґрунтованими. Податкове повідомлення - рішення від 23.05.2025 №47742240203 та податкове повідомлення - рішення від 23.05.2025 №47751240203, якими ОСОБА_1 збільшено суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не можуть вважатись такими, що ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, та скасовані судом.

Судом встановлено, що доходи позивача від продажу монет не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно у нього не виникло обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Відсутність обов`язку щодо подання податкової декларації нівелює порушення законодавства за несвоєчасне її подання. З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення від 23.05.2025 №47761240203, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки, суд визнав протиправним та скасував.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 року по справі № 320/52658/25 у частині задоволення позовних вимог; прийняти постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних заявою ОСОБА_1 по справі №320/52658/25.

Скаргу мотивує тим, що висновки, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та самій постанові та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч. 3 ст. 242 КАС України з огляду на наступне: судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що враховуючи суть спору, свідчить про не з`ясування всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, та надання неправильної правової оцінки доказам.

Незважаючи на наявність зазначених доказів, суд без належної оцінки доказової бази визнав податкові повідомлення-рішення протиправними, що є грубим порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 242 КАС України.

Апелянт наголошує на тому, що судом було неправомірно визначено об`єкт оподаткування. Згідно з пунктом 1.4 Положення №325 операції з торгівлі банківськими металами дозволялося здійснювати виключно Національному банку, уповноваженим банкам або за посередництвом цих банків. Отже, якщо монети, відповідають вищевказаним критеріям, визначеним у Декреті №15-93 та Положенні №325, то такі монети вважаються банківськими металами в значенні законодавства України». Враховуючи вищевказане, у 2018 році вимоги валютного законодавства України передбачали можливість продажу золотих та срібних монет, які належать до категорії банківських металів, лише за посередництвом фінансової установи, яка одержала відповідну ліцензію Національного банку України. Аналогічна позиція зазначена в листі Національного банку України від 03.12.2024 № 40-0009/90877, який надано листом ДПС від 26.12.2024 № 36025/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ № 17055/8 від 26.12.2024). Оподаткування має відбуватись за дотримання обов`язкової умови щодо участі фінансової установи, яка одержала відповідну ліцензію Національного банку України, за відсутності зазначеної умови, такий продаж не може вважатись продажем валютних цінностей та як наслідок, виключає можливість звільнення від оподаткування та відображення відповідних сум у рядку 11.3 податкової декларації про майновий стан і доходи.

Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно і своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року та від 20 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

28 травня 2026 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/52658/25 залишити без задоволення; рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 320/52658/25 у частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пт. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.02.2025 №1325-п, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від продажу банківських монет за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.

За результатами перевірки складено акт від 15.04.2025 №31899/Ж5/26-15-24-02-03/3474406364.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п. 179.1 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Кодексу - несвоєчасно подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві;

2) п.п. «а» п. 176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

3) п.п. 168.2.1 п.168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу - не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2020 - 2021 роки у сумі 14 959 800,00 грн (у тому числі за 2020 рік - 7 443 000,00 грн, за 2021 рік - 7 516 800,00 грн) із отриманого доходу від продажу банківських монет у сумі 83 110 000,00 грн, отриманого за 2020 - 2021 роки (у тому числі у 2020 році - 41 350 000,00 грн, у 2021 році - 41 760 000,00 грн);

4) п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 168 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу (в редакції, що діяла в 2020 - 2021 роках) - не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1 246 650,00 грн (у тому числі у 2020 році - 620 250,00 грн, у 2021 році - 626 400,00 грн) із отриманого доходу за 2020-2021 роки від продажу банківських монет у сумі 83 110 000,00 грн (у тому числі у 2020 році - 41 350 000,00 грн, у 2021 році - 41 760 000,00 грн);

5) п.п. 73.3.3 п.73.3 ст.73 Кодексу - не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

У зв`язку із наведеним, Головним управлінням ДПС у місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення:

1) від 23.05.2025 №47742240203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 1 495 980,00 грн;

2) від 23.05.2025 №47761240203, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020, за 2021 роки у сумі 680,00 грн;

3) від 23.05.2025 №47756240203, яким за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковування доходу застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн;

4) від 23.05.2025 №47751240203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 1 246 650,00 грн;

5) від 23.05.2025 №47786210203, яким за ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 8 000,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 49.18.4. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).

Відповідно до підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Передумовою проведення перевірки на підставі підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 ст.78 Податкового кодексу України має бути ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби. При цьому саме факт ненадання таких пояснень та їх документального підтвердження, а не оцінка їх достатності, повноти чи переконливості, є юридично значущою передумовою для реалізації контролюючим органом повноважень щодо призначення перевірки.

Згідно п.п. 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України матеріалами, які є підставою для висновків під час проведення перевірок є, зокрема, документи, визначені ПК України; податкова інформація; інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Згідно п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст 14. Податкового кодексу України термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, за наслідками податкового контролю, а також інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій.

У апеляційній скарзі відповідач наводить доводи про те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, та надано неправильну правову оцінку доказам.

Колегія суддів вбачає такі доводи абстрактними, позаяк апелянт не наводить конкретного доказу з посиланням на аркуш адміністративної справи, що не враховано судом першої інстанції або оцінено невірно.

У частині доводів апелянта щодо визначення об`єкта оподаткування, колегія суддів керується наступним.

Декрет № 15-93 установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначав загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до абзацу шостого пункту 1 статті 1 Декрету № 15-93 валютними цінностями є, зокрема, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Пунктом 1.1 Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.08.2003 №325 (далі - Положення №325) передбачалось, що це Положення визначає порядок здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних ринках.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 325, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів; монети, вироблені з дорогоцінних металів: вітчизняні монети з пробами не нижче ніж: для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5, які не є засобом платежу на території України; іноземні монети з пробами не нижче ніж: для золота - 900, для срібла - 925, для платини і паладію - 999; інвестиційні монети України - монети з пробами для золота - 999,9, для срібла - 999,9, для платини - 999,5, які призначені для інвестування та накопичення.

Положення № 325 не містило норм, які б регулювали або обмежували цивільно-правові правочини з відчуження банківських металів між фізичними особами.

З 07.02.2019 Декрет № 15-93 та Положення №325 втратили чинність, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII), який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2473-VIII, валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.

Частиною першою статті 4 Закону № 2473-VIII, встановлено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2473-VIII, валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак:

а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;

б) торгівля валютними цінностями;

в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Згідно з підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату подання позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи), торгівля валютними цінностями - операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Стаття 2 Закону № 2473-VIII визначає принципи валютного регулювання, в числі яких - свобода здійснення валютних операцій, що передбачає:

право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;

право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності;

запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України;

недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

У скарзі апелянт наголошує на тому, що операції з торгівлі банківськими металами дозволялося здійснювати виключно Національному банку, уповноваженим банкам або за посередництвом цих банків; якщо монети, відповідають критеріям, визначеним у Декреті №15-93 та Положенні №325, то такі монети вважаються банківськими металами в значенні законодавства України; у 2018 році вимоги валютного законодавства України передбачали можливість продажу золотих та срібних монет, які належать до категорії банківських металів, лише за посередництвом фінансової установи, яка одержала відповідну ліцензію Національного банку України.

В частині таких доводів колегія суддів зауважує, що спірна перевірка стосувалась своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу від продажу банківських монет за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2021 року, відповідно посилання апелянта на вимоги валютного законодавства України у 2018 році колегія суддів відхиляє.

Щодо листа Національного банку України від 3 грудня 2024 року № 40-0009/90877, апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV), до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до вимог статті 56 Закону № 679-XIV, Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії (індивідуальні акти), які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Листи Національного банку України не належать до нормативно-правових актів, а тому у розумінні вимог статті 56 Закону № 679-XIV вони не мають обов`язкового характеру для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Виходячи з наведених норм, колегія суддів дійшла послідовного висновку, що Закон №2473-VIII не встановлює обов`язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операції з відчуження банківських монет між фізичними особами операцією з валютними цінностями.

Отже, відсутність участі банку або іншої фінансової установи у операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правову природу таких монет як валютних цінностей та не може бути підставою для висновку про втрату ними статусу валютних цінностей.

Таким чином, висновки апелянта щодо здійснення оподаткування за дотримання обов`язкової умови щодо участі фінансової установи, яка одержала відповідну ліцензію Національного банку України, не є спроможними.

Судова колегія також враховує, що у спірному випадку податковим органом не доведено, що відчужені позивачем банківські монети не відповідають критеріям валютних цінностей.

За відсутності належних і допустимих доказів з боку контролюючого органу того, що предметом договорів купівлі-продажу були монети, які не відповідають визначенню банківських металів та валютних цінностей, твердження відповідача про оподатковуваний характер доходу від їх продажу ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вимогам законодавства.

В силу приписів підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, перелічені в статті 165 Податкового кодексу України.

Так, в силу положень підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував отримані ним доходи, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Разом із тим, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність (недостовірність) інформації, зазначеної позивачем в поданих ним податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2020 та 2021 роки, та спростовували доводи позивача про звільнення від оподаткування отриманого ним доходу від продажу банківських монет.

Наведене вказує на те, що отриманий позивачем дохід від продажу банківських монет, за відсутності доведених відповідачем обставин, що виключають їх належність до валютних цінностей, підлягає правовій оцінці як дохід від операцій з валютними цінностями, який відповідно до вимог податкового законодавства, а саме пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, не включається до загального оподатковуваного доходу позивача.

Відповідно, здійснене відповідачем збільшення податкового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним.

Подібні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 810/2210/17, згідно яких Суд виснував, що дохід платника податку від операції з продажу банківських металів (зливки золота) у грошовій формі, не включається до оподатковуваного доходу в силу вимог статті 165 Податкового кодексу України та не утворює базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Заперечення щодо інших висновків суду першої інстанції апелянтом не наведено.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції в його оскаржуваних частинах.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2026 року

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан