Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №320/44222/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44222/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Смолко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровет Продакшн» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровет Продакшн» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 10.06.2025 року № 10339/ж10/25-01-07-00, форми “Р” від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00, форми “ПП” від 10.06.2025 року № 10340/ж10/25-01-07-00, форми “ПС” від 10.06.2025 року № 10341/ж10/25-01-07-00, форми “ПС” від 10.06.2025 року № 10343/ж10/25-01-07-00, що прийняті Головним управлінням ДПС у Чернігівській області;

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Державної податкової служби України від 15.08.2025р. №23962/6/99-00-06-01-01-06.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано повністю податкові повідомлення-рішення форми “Р” від 10.06.2025 року № 10339/ж10/25-01-07-00, форми “Р” від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00, форми “ПП” від 10.06.2025 року № 10340/ж10/25-01-07-00, форми “ПС” від 10.06.2025 року № 10341/ж10/25-01-07-00, форми “ПС” від 10.06.2025 року № 10343/ж10/25-01-07-00, що прийняті Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

В іншій частині вимог позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Агровет Продакшн” зареєстровано як юридична особа за адресою: 15522, Україна, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., селище міського типу Седнів(з), вулиця Пекурівська, будинок 44, основний вид діяльності 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Відповідно до матеріалів справи, з посиланням на п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 с. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 ПК України, ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” з метою контролю забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість за період з 01.01.2023 року по 25.03.2025 року при проведенні господарських операцій в ході реорганізації підприємства шляхом виділу з нього ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” (45004555).

Перевірка проводилася згідно із наказами ГУ ДПС у Чернігівській області від 20.03.2025р. №673-п та від 07.04.2025 року № 783-п, у період з 26.03.2025р. по 15.04.2025р.

Вказані накази видані із посиланням на ненадання інформації та документів на запит ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.12.2024р. №2296/Ж12/25-01-07-04-06.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН”, податковий номер 41737108 від 22.04.2025 року № 6838/ж5/25-01-07-04-01.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 23.05.2025, до яких надано доповнення від 04.06.2025, за результатами розгляду яких рішенням № 1339/Ж12/25-01-07-04-06 від 09.06.2025 року ГУ ДПС у Чернігівській області залишено без задоволення заперечення на акт перевірки, а висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 10.06.2025 року № 10339/ж10/25-01-07-00 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 20 678 659 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 5 169 664,75 грн.;

- від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 18 607 643 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 4 651 910,75 грн.;

- від 10.06.2025 року № 10340/ж10/25-01-07-00 форми “ПП”, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної;

- від 10.06.2025 року № 10341/ж10/25-01-07-00 форми “ПС”, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 2 040 грн. за неподання повідомлення про орендований та переданий в суборенду об`єкт (за формою №20-ОПП);

- від 10.06.2025 року № 10343/ж10/25-01-07-00 форми “ПС”, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 020 грн. за ненадання платником податків оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у зазначений у запитах термін.

Не погоджуючись із оспорюваними рішеннями, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 23.06.2025р. № 23-06-25/1 на зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС України винесене рішення від 15.08.2025р. №23962/6/99-00-06-01-01-06, яким залишено без задоволення скаргу позивача та залишено без змін вказані рішення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з актом перевірки вказано про заниження податку на прибуток та ПДВ, внаслідок передачі позивачем частини активів та пасивів в сумі 103 386 тис. грн за розподільчим балансом до ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23”, яке створене внаслідок реорганізації позивача шляхом виділу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Протоколу було складено розподільчий баланс ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” станом на 04.05.2023р. Відповідно до Розподільчого балансу ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” передано на ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” активи і пасиви на балансову суму 103386 тис. грн.

Також згідно акту передачі запасів №АПД00003251 від 05.05.2023р. ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” передано, а ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” прийнято активи з оригіналами відповідної документації (номенклатура і вартість активів перелічені у акті перевірки), всього активів передано на суму 103393296,90 грн., ПДВ-0 грн.

Також згідно акту передачі пасивів розподільчого балансу від 05.05.2023р. ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” передає, а ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” приймає пасиви, перелічені у акті перевірки.

Акт передачі запасів №АПД00003251 від 05.05.2023р. та акт передачі пасивів розподільчого балансу від 05.05.2023р. підписано “Передав” генеральний директор ТОВ “Агровет Продакшн” Носенко Світлана Миколаївна, підписано “Прийняв” директор ТОВ "ТРАНСОЙЛГРУП 23" Денисенко Марія Олександрівна.

Також ТОВ "ТРАНСОЙЛГРУП 23" станом на 30.06.2023р. задекларовано наступні рядки пасиву Балансу:

• поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями за товари, роботи, послуги в сумі 51140 тис.грн. (рядок 1615);

• інші поточні зобов`язання в сумі 52236 тис.грн. (рядок 1690).

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області у ході проведення перевірки встановлено документальне оформлення операції з виділення активів та зобов`язань ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” в ході реорганізації підприємства шляхом виділу з нього ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23”.

Так, фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” до ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” підтверджується актом приймання-передачі, на якому містяться підписи сторін. Також, фактична передача кредиторської заборгованості від ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” до ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” підтверджується актом приймання-передачі кредиторської заборгованості, на якому містяться підписи сторін.

Крім того, позивачем під час проведення перевірки було надано контролюючому органу наступні документи: Розподільчий баланс, затверджений протоколом загальних зборів учасників, Акт передачі запасів №АПД00003251 від 05.05.2023р. та Акт передачі пасивів розподільчого балансу від 05.05.2023р., протокол №5/2023 загальних зборів учасників позивача від 04.05.2023р., а також відповідні реєстраційні документи щодо створення виділеного підприємства, що відображено в акті перевірки.

Водночас колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено будь-які типові документи для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей під час виділу.

Документом, який підтверджує факт передачі матеріальних активів, є акт прийому-передачі, який повинен відповідати вимогам первинного документу (ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV).

Проте, Головне управління ДПС у Чернігівській області не посилається на недоліки зазначених первинних документів, наданих позивачем.

Отже, виходячи із положень ПК України, наведені операції не є постачанням товарів або продажем (реалізацією) товарів.

Наявні у матеріалах справи копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять реквізити, визначені ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Відповідно до акта перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом, Головне управління ДПС у Чернігівській області не надало належну оцінку наданим позивачем документам.

Щодо висновків про те, що ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” не подано звітність за формою 20-ОПП та відсутні докази наявності складських приміщень через неукладеність договору суборенди нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ "АГРОВЕТ ПРОДАКШН" та ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” було оформлено договір суборенди нерухомого майна б/н від 05.05.2023р., згідно якого ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН”, в особі генерального директора Носенко Світлани Миколаївни, надалі “Орендар”, з однієї сторони, та ТОВ “ТРАСОЙЛГРУП 23”, в особі директора Денисенко Марії Олександрівни, надалі “Суборендар”, - з іншої сторони, уклали цей договір про наступне: Орендар передає, а Суборендар приймає в платне тимчасове користування нерухоме майно, що перебуває у оренді Орендаря на підставі договору оренди із власником ТОВ “Агровет Атлантик Груп” (код-39790838), а саме: нежитлове приміщення для розміщення складу за адресою вул. Центральна буд.5, с. Сатанівка, Уманський район Черкаська область.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору оренди або наслідки визнання його неукладеним.

Навпаки, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10 квітня 2025 року у справі № 927/136/25 встановлено факт укладання 05.05.2023 між ТОВ “Агровет Продакшн” (Орендарем) та ТОВ “Трансойлгруп 23” (Суборендарем) договору суборенди нерухомого майна, за яким передано в платне тимчасове користування нерухоме майно (об`єкт, що орендується): нежитлове приміщення для розміщення складу, адреса: вул. Центральна буд.5, с. Сатанівка, Уманський район Черкаська область.

Тобто, висновки акту перевірки про неукладеність договору суборенди не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах підлягають платники податків за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

При цьому, неподання платником податків повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій, але жодним чином не впливає на ведення господарської діяльності, та не може свідчити про те, що за вказаною адресою не проводилась господарська діяльність або такий об`єкт не використовувався.

Отже, неподання повідомлення ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” за формою № 20-ОПП вказує на порушення обов`язку повідомити про здійснення господарської діяльності за місцезнаходженням, але жодним чином не спростовує факту проводження господарської діяльності за об`єктом та його використання у такій діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.05.2023 у справі № 520/5732/202 та від 21.07.2020 у справі №826/14197/17.

При цьому державна реєстрація новоутвореного внаслідок виділу підприємства, як юридичної особи, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась.

Щодо висновків акту перевірки, що процедура виділу нового підприємства ТОВ "Трансойлгруп 23" (45004555) спричиняє необхідність проведення обов`язкової інвентаризації при зміни матеріально відповідальних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавством не передбачено необхідність проведення обов`язкової інвентаризації у процесі виділу (реорганізації) товариства.

Посилання відповідача 1 на ч.ч. 1,2 ст. 130 КЗпП України, ст.131 КЗпП України, 1ст.34 КЗпП України, ст.135-1 КЗпП України, п.7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.14р. № 879, є нерелевантними і стосуються питань матеріальної відповідальності працівників у відносинах із роботодавцем та внутрішнього обліку.

Запитані Головним управлінням ДПС у Чернігівській області копії наказів на проведення інвентаризації залишків ТМЦ, в т.ч. наданих на відповідальне зберігання з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю майна, інвентаризаційні описи матеріальних цінностей, в т.ч. переданих на відповідальне зберігання, акти, протоколи інвентаризаційної комісії, які затверджені директором щодо результатів проведеної інвентаризації станом на дату виділу 05.05.2023р. або інвентаризацію на останню дату перед передачею запасів на ТОВ "ТРАНСОЙЛГРУП 23" – не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Також в силу припису п.2 ст. 10 вказаного закону, об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Натомість Головним управлінням ДПС у Чернігівській області ні в суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції не наведено таких норм закону на обґрунтування обов`язковості інвентаризації при виділі.

Щодо посилання податкового органу на відкрите кримінальне провадження, колегія суддів звертає увагу не таке.

За частинами 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

При цьому матеріали кримінального провадження згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є обов`язковими для адміністративного суду.

Водночас, у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, який був сформульований у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Згідно із матеріалами справи, на момент складання акту перевірки та винесення оскаржуваних рішень, а також по даний час вирок або інше судове рішення у кримінальному провадженні, яким було б встановлено обставини щодо спору у цій справі і який би стосувався позивача та його службових осіб, відсутній.

Протоколи слідчих дій, допитів (надання пояснень) можуть бути визнані як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. До винесення вироку в рамках кримінального провадження протоколи не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві, оскільки саме при розгляді кримінального провадженні в суді, суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України).

Наявність кримінальних проваджень, в яких не винесено вирок суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, у силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для висновку про наявність в діях позивача порушень податкового законодавства.

З цього приводу Верховний Суд висловлював подібну правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018, від 6 листопада 2018 року (справа №822/551/18), у справах №826/11085/18, №816/809/17, № 802/2231/17-а, у справі № 815/749/17 від 16 січня 2024 року.

Отже, наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми “Р” від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 18 607 643 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 4 651 910,75 грн., колегія суддів зазначити наступне.

Згідно з актом перевірки, між ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” і ТОВ "БІЗНЕС-ПРО ЛТД" (п.н. 42090044) було укладений договір поставки від 01.10.2018р. № 01-10/18. ТОВ “Бізнес – ПРО ЛТД” (код 42090044) на адресу ТОВ “Агровет Продакшн” в період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. були виписані податкові накладні, надані видаткові накладні, надані товарно – транспортні накладні (перелік вказано у акті перевірки).

У акті перевірки наголошено на існування кримінального провадження 42017110120000142 щодо вказаного товариства, а також на припинення подання ним звітності з 2019 року, та рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 №8355.

Проте, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на момент укладання і виконання договору поставки від 01.10.2018р. № 01-10/18. ТОВ “Бізнес – ПРО ЛТД” були відсутні вказані обставини, та що відсутні обгрунтовані сумніви у прояві належної обачності при виборі контрагента.

На момент укладання і виконання договору поставки підприємство-постачальник мало податкову правосуб`єктність.

Додатково, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 620/3935/19 встановлено реальність господарських операції за договором поставки від 01.10.2018р. № 01-10/18. ТОВ “Бізнес – ПРО ЛТД”.

Щодо відсутності вироків та доказової сили існування кримінального провадження, судом апеляційної інстанції про це вже було зазначено вище.

З урахуванням зазначеного та наявності належним чином оформлених первинних документів, які відображають реальний факт господарської операції, висновки акту перевірки в цій частині є необгрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що податкове законодавство не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 березня 2019 року у справі №826/5263/14).

Враховуючи, що матеріалами справи не доводиться можливість позивача бути обізнаним про майбутні кримінальні провадження щодо окремих контрагентів або про подальші дефекти у їх діяльності, яких не існувало на момент укладання та виконання правочинів із ними, то висновки акту перевірки в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо спливу терміну позовної давності за всіма вказаними вимогами, у акті перевірки жодним чином не обгрунтовано розрахунок позовної давності чи підстави для висновку про її сплив.

Натомість відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину”. Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2” відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено.

Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України стосовно повернення переданої при виділі кредиторської заборгованості, перерахованої вище, не сплив на дату виділу та складання розподільчого балансу.

Відповідно до п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до договору № 14/09/21 від 14.09.21 року ТОВ “Правові Гарантії” (Позикодавець) надає ТОВ “Агровет Продакшн” (Позичальник) поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше дванадцяти календарних місяців з дати отримання грошових коштів Позичальником. (п. 3.1 Договору).

З урахуванням умов договору та дати фактичного надходження коштів згідно банківських виписок, строк повернення фінансової допомоги спливав 20.06.2023 року, тобто після проведення виділу.

Згідно із договором № 22/06/15 від 15.06.22 року ТОВ “ТД “БІОВЕТПРЕПАРАТ” (Позикодавець) надає ТОВ “АГРОВЕТ ПРОДАКШН” (Позичальник) поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше дванадцяти календарних місяців з дати отримання грошових коштів Позичальником. (п. 3.1 Договору).

З урахуванням умов договору та дати фактичного надходження коштів згідно банківських виписок, строк повернення фінансової допомоги спливав 21.06.2023 року, тобто після проведення виділу.

Таким чином, необгрунтовані висновки акту перевірки в частині необхідності віднесення зазначених фінансових допомог у розмірі 52 233 257 грн. до складу інших доходів (рах.71) та до показників доходу декларації з податку на прибуток за 2023 рік.

Щодо заявлення вимог кредиторів та їх повідомлення про виділення пасивів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом акту перевірки, до перевірки надано листи від ТОВ "АГРОВЕТ ПРОДАКШН" від 05.05.2023р. до вказаних вище кредиторів, якими їх повідомлено про виділ та заміну боржника (лист вих.№44 від 05.05.2023р., лист вих.№45 від 05.05.2023р., лист вих.№46 від 05.05.2023р., лист вих.№47 від 05.05.2023р., лист вих.№48 від 05.05.2023р.).

Вимога надати докази відправки зазначених листів кредиторам та отримання його кредиторами, чи надання відповіді кредиторами про погодження передачі заборгованості на нове підприємство не заснована на юридичному обов`язку товариства зберігати чи пред`являти такі документи. Також Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не надано доказів відсутності таких повідомлень, що суперечить обов`язку кожної сторони довести свої твердження.

Висновки, наведені в акті перевірки про порушення ст.55 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 06.02.2018р. №2275-VII при переданні кредиторської заборгованості до ТОВ “ТРАНСОЙЛГРУП 23” є безпідставиними, оскільки ст.55 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” не містить такої умови недійсності виділу.

Відтак з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми “Р” від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 18 607 643 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 4 651 910,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 10.06.2025 року № 10339/ж10/25-01-07-00 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 20 678 659 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 5 169 664,75 грн., колегія суддів зазначає таке.

За змістом акту перевірки, встановлено порушення п. п. 14.1.36, п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 44.1 ст. 44, ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. п. 198.5 ст. 198, п. п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 (зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 року за № 168/704), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання на суму умовного продажу запасів, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства та суми ПДВ по яким під час придбання або виготовлення були віднесені до складу податкового кредиту всього в сумі 20 678 659 грн. за травень 2023р

Такий висновок обгрунтовано сукупністю фактів викладених в п.3.1.1, п.3.1.2.1 та п.3.1.3.1 акту перевірки.

Обставинам, викладеним в п.3.1.1, п.3.1.2.1 акту перевірки, судом надано оцінку вище.

Щодо обставин, вказаних у п.3.1.3.1 акту перевірки, то контролюючим органом зроблено висновок, що згідно сайтів підприємств ТОВ "Миколаївмолпром" (п.н. 5409745) pastoral.ua та ТОВ “ЩЕДРО” (п.н. 41162327) schedro.ua термін зберігання рослинних жирів становить від 6 місяців до 18 місяців. Згідно видаткових накладних постачання “Суміш рослинно жирова 50% загального жиру” ТОВ "МАКСКОРД ПРАЙМ", яка була передана при виділі ТОВ "ТРАНСОЙЛГРУП 23" (п.н. 45004555) відбувалася у період липень 2020р. - лютий 2021р., тобто станом на 05.05.2023р. вже була протермінована.

Відповідно п. 6 ст. 10 Закону України “Про безпечність та гігієну кормів” від 21.12.2017 №2264-VII (далі Закон №2264-VII) операторам ринку забороняється здійснювати обіг кормів мінімальний строк зберігання яких закінчився.

Відповідно до наданих на перевірку звітів про виробництво, видаткових накладних, карток рахунку було встановлено значний часовий діапазон їх придбання та виготовлення, а саме з 2018р. по 2023р.

Зазначений період вказує на можливість порушення термінів зберігання переданих запасів, готової продукції та напівфабрикатів, своїх корисних властивостей в зазначеному періоді зберігання та закінчення їх мінімального строку зберігання. Також вироблену продукцію ТОВ "АГРОВЕТ ПРОДАКШН" було проаналізовано на офіційному сайті групи компаній AVA GROUP avamarket.com.ua та актом перевірки перелічено асортимент продукції та можливі терміни зберігання. Таким чином, було встановлено, що максимальний термін зберігання продукції, що виробляє ТОВ "АГРОВЕТ ПРОДАКШН" становить 6 місяців.

На спростування таких висновків позивачем надано декларації виробників у сукупності із висновками лабораторії, що підтверджують збереження показників якості виділених активів на момент виділу.

Також, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області не було обгрунтовано нормами законодавства, як саме строк зберігання впливає на облікову категорію запасів, втрату вартості та знецінення у бухгалтерському обліку.

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, підприємство має право обліковувати активи до моменту їх вибуття або списання на підставі рішення керівництва.

Поряд з цим, слід зазначити, що податкові зобов`язання підлягають нарахуванню як результат складення акту списання, а не за фактом лише спливу терміну зберігання товарів.

Саме неможливість подальшого використання товару, строк зберігання якого сплив, встановлюється актом списання. За відсутності такого акту висновок контролюючого органу про неможливість подальшого використання товару ґрунтується лише на припущеннях.

В акті перевірки списання товару не встановлено, тобто факт господарської операції (списання) в періоді проведення перевірки не підтверджений первинними документами і взагалі не здійснювався.

Факт відсутності актів списання відповідачем не заперечується.

При цьому, податкові зобов`язання виникають на дату зняття товару з обліку або фізичного відвантаження товару зі складу та його списання з 281 рахунку, а не на дату закінчення гарантійного строку зберігання.

За таких обставин, висновок контролюючого органу стосовно складських запасів, термін придатності яких закінчився, однак обліковуються на бухгалтерському рахунку підприємства та не відповідають критерію активу у зв`язку з втратою своїх властивостей, що унеможливлює їх використання у господарській діяльності позивача, є суб`єктивними припущеннями відповідача, які не відповідають дійсним обставинам щодо реально існуючих на підприємстві позивача залишків товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

За правилами частин 1 - 4 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

За частиною 1 статті 47 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Стаття 98 ПК України визначає порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків або передачі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства в оренду чи концесію, або продажу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства у процесі приватизації.

Згідно із підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце часткове правонаступництво.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21.

Відповідно до Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, баланс (звіт про фінансовий стан) це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал.

Системний аналіз положень статті 109 Цивільного кодексу України, Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” свідчить про те, що розподільчий баланс є документом, який затверджується учасниками юридичної особи, та визначає активи і пасиви (частку майна, прав та обов`язків), що передаються юридичною особою новій юридичній особі, яка створюється в результаті виділу.

Реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, який не можливо визнати цивільно-правовим договором для цілей оподаткування.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Отже, виділ ТОВ "Трансойлгруп 23" (п.н. 45004555) із позивача, в розумінні положень частини 4 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” є завершеним.

Враховуючи наведене вище в сукупності, необґрунтовані висновки Головного управління ДПС у Чернігівській області, що документальне оформлення операції виділу не створює реальної зміни активу і пасиву в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується та не доведено наявності податкових правопорушень позивача, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

У силу пункту 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

У підпункті 14.1.202 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

У силу підпункту 196.1.7. пункту 196.1. ст. 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб.

Так, відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України, реорганізація юридичної особи шляхом виділу полягає у перерозподілі активів і зобов`язань, на базі яких і створюється нова юридична особа, за розподільчим балансом, що не є цивільно-правовим договором, оскільки не передбачає передачу права власності на передане майно, а здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства.

У постанові від 25.05.2021 у справі № 822/2434/16 Верховний Суд зазначив, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов`язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням встановленої необгрунтованості висновків акту перевірки і протиправності вищезазначених податкових повідомлень-рішень від 10.06.2025 року № 10339/ж10/25-01-07-00 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 20 678 659 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 5 169 664,75 грн.; від 10.06.2025 року № 10338/ж10/25-01-07-00 форми “Р”, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 18 607 643 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 4 651 910,75 грн., підлягають визнанню протиправними також інші рішення, винесені за результатами цього ж акту перевірки (від 10.06.2025 року № 10340/ж10/25-01-07-00 форми “ПП”, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 400 грн. за відсутність реєстрації податкової накладної; від 10.06.2025 року № 10341/ж10/25-01-07-00 форми “ПС”, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 2 040 грн. за неподання повідомлення про орендований та переданий в суборенду об`єкт (за формою №20-ОПП); від 10.06.2025 року № 10343/ж10/25-01-07-00 форми “ПС”, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1 020 грн. за ненадання платником податків оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у зазначений у запитах термін).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про судове рішення в адміністративній справі” від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено – 22 червня 2026 року.