Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №670/802/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 670/802/25

Провадження № 33/820/452/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Кулеша Л.М., з участю секретаря судового засідання Плюти В.С., захисника Чернової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження захисника Іваницького А.М., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Роз`яснено ОСОБА_1 строки оскарження постанови суду та порядок сплати штрафу, у відповідності до положень ст.ст. 307,308 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави, судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

За постановою суду, 16.11.2025 о 02 год. 08 хв. в селі Подолянське, по вулиці Козацька, 66, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем марки БМВ730D з д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», ARAM-3576 та у лікувальному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду захисник Іваницький А.М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 оскаржувану постанову не отримував, про її наявність дізнався лише 04.05.2026, після того, як був зупинений працівниками поліції для перевірки військово-облікових даних, які його про це і повідомили. В подальшому ОСОБА_1 уклав договір 04.05.2026 про надання правової допомоги з ним для захисту його прав та законних інтересів, відтак пропустив строк з поважних причин.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не здійснював функції водія транспортного засобу і жоден з відеозаписів не відображає факту керування ним автомобілем, а лише знаходився в середині транспортного засобу. Працівником поліції, на місці зупинки, не було названо ознак алкогольного сп`яніння, які було виявлено у ОСОБА_1 , що утворило б об`єктивні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Місцевий суд направляв рекомендовані повідомлення за адресою вул.Л.Українки, буд. 2, с-ще Віньківці Хмельницького району Хмельницької області, які поверталися на адресу суду, як не вручені. Зауважує, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , однак на вказану адресу суд першої інстанції жодних судових повісток про виклик не надсилав, отже ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений. Крім того, звертає у вагу, що ОСОБА_1 , в судові засідання 10.12.2025, 23.12.2025, 28.01.2025, 18.02.2026, 04.03.2026, 19.03.2026, об`єктивно не міг з`явитися у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з його медичної карти.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи, належним чином, повідомленим про розгляд справи, не з`явився.

За змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , з участю його захисника Чернової А.В., що не може розцінюватись як порушення його прав на захист, передбачених ст.ст. 268, 271 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Чернову А.В., на підтримку доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга подана, після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявила клопотання про поновлення цього строку, а також у поновлені строку відмовлено.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , який копію постанови не отримував, що підтверджується матеріалами справи, тому уважаю, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин і він підлягає поновленню.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП наступає, у тому числі, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з приписами до п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен, на вимогу працівника поліції, пройти, в установленому порядку, медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що проходження такого огляду є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до положень стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд першої інстанції, при встановленні обставин правопорушення, вирішенні питання про наявність події і складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , доведеності його вини, зазначених вимог закону дотримався.

Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується дослідженими місцевим та апеляційним судом доказами.

З даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514460 від 16.11.2025 року слідує, що ОСОБА_1 16.11.2025 о 02 год. 08 хв. в селі Подолянське, по вулиці Козацька, 66, громадянин керував автомобілем марки БМВ730D з д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», ARAM-3576 та у лікувальному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими суддею по справі.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме даними:

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 16.11.2025 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, в графі «Результати огляду на стан сп`яніння» зазначено, що останній від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився;

- розписок про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу та роз`яснення прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

У відповідності до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

З відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Знаходячись в автомобілі за кермом, поводив себе неадекватно, увімкнув гучну музику, показував непристойні жести поліцейським. На неодноразові прохання поліцейських відчити автомобіль, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння не реагував, у зв`язку з чим працівники поліції розцінили таку поведінку водія, як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, на пропозицію поліцейських отримати копію протоколу, він ніяк не реагував.

Зафіксовані відеозаписом обставини дають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Ці обставини спростовують, наведенні в апеляційній скарзі сторони захисту доводи та дають підстави дійти висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не заперечував вказаний факт, і не вказує про це апелянт. Зафіксовані на відеозаписі обставини, в сукупності, підтверджують, що саме ОСОБА_1 виконував функції водія, так як на пасажирському сидінні сиділа дівчина, яка не заявляла, що вона керувала транспортним засобом.

Посилання сторони захисту на те, що працівниками поліції не було зазначено ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння спростовується переглянутим відеозаписом.

З огляду на поведінку водія, зафіксовану на відеозаписах, твердження сторони захисту про порушення поліцейськими огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.

Місцевим судом ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про призначені судові засідання, двічі було здійснено його виклик шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Інформація щодо справи, у тому числі про дату, час і місце її судового розгляду, розміщена на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Крім того, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Посилання захисника на інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки подія та склад, вчиненого ним адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження, під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Поновити захиснику Іваницького А.М. строк на апеляційне оскарження постанови Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026.

Постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 19 березня 2026 стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Іваницького А.М. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Л.М.Кулеша