Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №598/217/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/217/26Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 22-ц/817/900/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №598/217/26 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, від імені якого діє адвокат Дурдинець Руслана Юріївна, на ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року (постановлену суддею Гудимою І.В., повний текст ухвали суду складено 18 травня 2026 року) у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року АТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року позов залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ “ПриватБанк” - адвокат Дурдинець Р.Ю. просить ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду. Вважає ухвалу незаконною, ухваленою з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом не взято до уваги той факт, що позивачем неодноразово заявлялось клопотання про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції, такі дії позивача свідчать про добросовісне виконання процесуальних обов`язків, зацікавленість та активну участь у справі.

Вказує, що усі обставини, які зазначалися в клопотаннях, унеможливили особисте прибуття представника позивача на судові засідання та саме в зв`язку з цим і було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача не ухилявся від участі у справі, а діяв у межах процесуальних прав та обов`язків. Вважає такі дії суду (залишення позову без розгляду) надмірним формалізмом.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Від представника АТ КБ “ПриватБанк” - адвоката Дурдинець Р.Ю. надійшло клопотання про слухання справи у її відсутності, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце проведення підготовчих судових засідань, повторно не з`явився у підготовчі судові засідання та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто право звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1975 року у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, § 36).

Європейський суд з людини (далі - ЄСПЛ) також вказує на те, що такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06).

Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09 годину 00 хвилин 17 березня 2026 року.

16 березня 2026 року через електронну систему “Електронний суд” представником позивача — адвокатом Дурдинець Р.Ю. подано клопотання про участь у судових засіданнях на весь час розгляду справи у суді першої інстанції в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Клопотання обгрунтоване територіальною віддаленістю представника позивача (місцезнаходження робочого місця працівника: 88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Швабська, 57) та щоденними апеляційними розглядами в Закарпатському та Київському апеляційних судах цієї категорії справ за участю представника АТ КБ “ПриватБанк”.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року у задоволенні клопотання відмовлено на підставі ч.2 ст. 212 ЦПК України у зв`язку з тим, що його подано за один день до проведення судового засідання.

17 березня 2026 року підготовче судове засідання відкладено на 17 квітня 2026 року у зв”язку з неявкою позивача.

17 квітня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Дурдинець Р.Ю. про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці, до якого долучено копію наказу про надання відпустки.

У зв”язку з неявкою сторін 17 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено на 09 годину 00 хвилин 18 травня 2026 року.

14 травня 2026 року представник позивача — адвокат Дурдинець Р.Ю. через електронну систему “Електронний суд” повторно подала клопотання про її участь у судовому засіданні, призначеному на 09:00 год на 18 травня 2026 р. та на весь подальший час розгляду даної справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 травня 2026 року у задоволенні заявленого клопотання відмовлено у зв`язку з тим, що його подано за чотири дні, а не за п`ять днів до судового засідання, як визначено процесуальним законодавством.

18 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з участю представника позивача - адвоката Дурдинець Р.Ю. в розгляді цивільної справи №308/7670/23 в Ужгородському міськрайонному суді о 09год 40 хв 18 травня 2026 року.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року позовну заяву АТ КБ “ПриватБанк” залишено без розгляду.

Колегія суддів вважає, що зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають принципу справедливого та неупередженого розгляду справи через їх надмірний формалізм.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене вище у сукупності, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, залишивши без розгляду позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк", чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Так, суд першої інстанції не врахував, що у поданому представником позивача 16 березня 2026 року клопотанні адвокат Дурдинець Р.Ю. просила проводити розгляд справи у режимі відеоконференції на весь час розгляду справи у суді першої інстанції, а не виключно судове засідання 17 березня 2026 року.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції від 15 травня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 18 травня 2026 року о 09.00 год в режимі відеоконференції з тих підстав, що клопотання подане за чотири, а не за п”ять днів до судового засідання, є необгрунтованою. Таке клопотання подане представником позивача ще 16 березня 2026 року, більш як за два місяці до судового засідання 18 травня 2026 року.

Враховуючи, що 15 травня 2026 року судом необгрунтовано відмовлено представнику позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, враховуючи значну віддаленість місцезнаходження представника позивача (м.Ужгород Закарпатської області) від приміщення Збаразького районного суду Тернопільської області (близько 370 км), зайнятість представника позивача о 09.40 год 18 травня 2026 року в розгляді іншої цивільної справи у суді в м.Ужгород, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, проявив надмірний формалізм.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” - задовольнити.

Ухвалу Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року — скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді: Гірський Б.О.

Храпак Н.М.