Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №585/2713/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м.Суми

Справа №585/2713/25

Номер провадження 22-ц/816/2144/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Черних О. М. , Худика А. М.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року, ухваленого в м. Ромни в складі судді Євлах О.О., повне рішення складене 27 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

15 липня 2025 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі – АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 серпня 2020 року у розмірі 11434,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 серпня 2020 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису. Вказаним підписом відповідач прийняв пропозицію банку та погодився, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Банк надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, проте позичальник, використавши кредитні кошти, борг своєчасно не повернув, внаслідок чого станом на 11 травня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 11434,08 грн.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи скарги зводяться до того, що послуги банк надає дистанційно через мобільний додаток і отриманню кредитних коштів 14-16 січня 2024 року на загальну суму 16178,68 грн передувало замовлення і отримання паролю з подальшим використанням ПІН-коду. При цьому фінансовий номер відповідача не змінювався, тобто проведення спірних транзакцій стало можливим унаслідок дій чи бездіяльності відповідача. Лише 15 лютого 2024 року відповідач повідомив банк про несанкціоноване списання коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Алфімов В.В. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. Наголошує, що відповідач з 2020 року по січень 2024 року кредитними коштами не користувався, а з приводу транзакцій з 14 по 16 січня 2022 року здійснюється досудове розслідування правоохоронними органами.

На підставі ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2020 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписанням анкети-заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погоджується з Умовами Договору, підтверджує укладання договору, та зобов`язується виконати умови договору (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до довідки про етапи реєстрації, ОСОБА_1 завантажив на свій смартфон мобільний додаток «Monobank», для подальшого користування ним вказав номер телефону, який став фінансовим, після чого програма надіслала одноразовий ОТР-пароль у повідомленні, який клієнт ввів для підтвердження реєстрації, після чого на цьому етапі клієнт ознайомився з Умовами надання банківських послуг, натиснувши кнопку «Продовжити». Наступним кроком для отримання віртуальної картки клієнт пройшов ідентифікацію та верифікацію дистанційно (т. 1 а.с. 6).

Згідно з формою підтвердження електронного документу інформація про електронний підпис клієнта ОСОБА_1 , дата та ключ генерації – 29 серпня 2020 року, 15:36:21, тип позначки часу - з підписом в мобільному застосунку «Мonobank» (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до довідки від 11 травня 2025 року ОСОБА_1 має рахунок № НОМЕР_1 , тип рахунку – ОСОБА_2 , статус картки – активна до 09/24 (т. 1 а.с. 12).

Згідно з тарифом Чорної картки «Мonobank» ефективна відсоткова ставка за карткою складає 44,26 % річних (т. 1 а.с. 21-22, 157-175).

Розмір кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 встановлено через мобільний застосунок і станом на 29 серпня 2020 року становив 3600 грн, з 12 січня 2022 року – 35000 грн, з 25 лютого 2022 року – 10000 грн (т. 1 а.с. 13).

Згідно з випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_1 від 11 травня 2025 року за період з 29 серпня 2020 року по 11 травня 2025 року кредитний ліміт становив 10000 грн, заборгованість станом на 11 травня 2025 року – 11434,08 грн, витрати – 17662,70 грн, зарахування – 6228,62 грн. 16 січня 2024 року на картку зараховані 1995 грн, 1995 грн, 220 грн, 1900 грн, 14 грн, а також два перекази на картку – 4277,52 грн та 1820 грн (а.с. 9).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту Чорної картки monobank загальні витрати за кредитом становлять 36668,07 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складає 136668,07 грн (т. 1 а.с. 23-25).

Згідно з Витягом з програмного комплексу банку – «OperatorDesk» щодо ОСОБА_1 15 травня 2019 року вказані входи і девайси, вказаний фінансовий телефон; 14 січня 2024 року о 15:14:13 з фінансового номера відбувся вхід по піну, о 15:14:17 – відбулася активація картки, о 16:25:17 відбувся біометричний вхід (т. 1 а.с. 176 - 181).

Відповідно до заяви клієнта про проведення платежу за карткою № НОМЕР_2 ОСОБА_1 просить провести платіж на суму 9500 грн. 14 січня 2024 року 15:15:17 з картки № НОМЕР_2 на картку НОМЕР_3 ; платіж підтверджено віддаленим кваліфікованим електронним підписом «Дія. Підпис» (т. 1 а.с. 182).

Відповідно до пояснення до Виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника становить 10000 грн; баланс складає (мінус) – 1434,08 грн, тобто заборгованість складає 11434,08 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 10000 грн та суми овердрафту (мінус на картці), яка становить – (мінус) 1434,08 грн (т. 1 а.с. 9).

Згідно з розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором б/н від 29 серпня 2020 року станом на 11 травня 2023 року становить 11434,08 грн (т. 1 а.с. 8).

Відповідно до листа ПрАТ «Київстар» від 19 січня 2026 року у період часу з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 рік між телефонними номерами НОМЕР_4 та 0800205205 були зафіксовано вихідні телефонні дзвінки: двічі 15 лютого 2024 року тривалістю 917 та 943 секунд відповідно, 18 лютого 2024 року тривалістю 1904 секунд, 21 лютого 2024 року – 414 секунд, двічі 29 лютого 2024 року – 209 секунд та 235 секунд відповідно; інформацію про вхідні дзвінки, вхідні/вихідні SMS - повідомлення з номеру 0800205205 на номер НОМЕР_5 комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» у період часу з 01 лютого 2024 року по 29 лютого 2024 року не зафіксовано (т. 1 а.с. 213, 214).

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2024 року зареєстроване кримінальне провадження № 12024200470000158. У період часу з 14 січня 2024 року по 15 січня 2024 року включно невідома особа в період воєнного стану здійснила крадіжку грошових коштів з кредитного банківського рахунку ОСОБА_1 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10000 грн на невстановлений банківський рахунок (т. 1 а.с. 121, 183-184).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що з 2020 року по січень 2024 рік ОСОБА_1 кредитними коштами не користувався. Транзакції кредитних коштів з рахунку відповідача було здійснено 14 та 16 січня 2024 року, проте суд вважав недоведеними доводи банку про те, що переказ коштів з рахунку ОСОБА_1 відбувся унаслідок самостійного переведення клієнтом коштів, а також, що операції зі зняття коштів з картки відповідача стали можливими лише унаслідок входу через мобільний додаток Мonobank. Відповідач, виявивши здійснення транзакцій, які ним не ініціювались, повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів обставин, що відповідач, як користувач послугами банку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті конфіденційної інформації, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, чи вільному доступу до носіїв необхідної для списання коштів інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції чи самостійно вчинив спірні перекази. За вказаних висновків, суд відмовив у задоволенні позову.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом вказаних норм будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому виді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, договір споживчого кредиту від 29 серпня 2020 року № б/н містить особисті дані позичальника, засвідчений електронним підписом з використанням мобільного додатку шляхом введення ОТР-паролю (одноразового ідентифікатора) про прийняття і згоду із запропонованими банком умовами і тарифами на банківські послуги.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Аналізуючи зміст кредитного договору від 29 серпня 2020 року № б/н та його складових (графік погашення боргу, паспорт споживчого кредиту), колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що 11434,08 грн заборгованості було нараховано правомірно, згідно з умовами договору, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису.

Утворення боргу підтверджується розрахунком заборгованості по договору, а правові підстави для стягнення боргу позивачем доведені відповідними письмовими доказами, які по своїй суті є паперовими копіями складових кредитного договору, з якими відповідач ознайомився та погодився з їх змістом в електронній формі шляхом електронного підпису цих документів.

Доводи відповідача, які фактично зводяться до несанкціонованого списання невстановленими особами коштів у період з 14 по 16 січня 2024 року, є недоведеними.

Так, п. 5 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705), визначено, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 9 розділу VI Положення № 705).

Отже, на відповідача покладений обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

ОСОБА_1 не спростовано, що в період проведення оспорюваних операцій зі списання коштів його фінансовий номер не блокувався і діяв, сім-картка з фінансовим номером не замінювалась, дію не припиняла. Крім того, відповідачем не спростовано факт авторизації для входу в його аккаунт через мобільний застосунок «Monobank» з використанням логіну і паролю з наступним введенням у мобільному додатку попередньо отриманого на фінансовий мобільним номер телефона OTP-пароля, тобто вчинення відповідачем послідовних дій для підтвердження запитів на перерахування спірних коштів на користь третіх осіб, після чого банк здійснив списання коштів з рахунку відповідача.

Крім того, з вимогою про блокування картки після спірних транзакцій з 14 по 16 січня 2024 року відповідач звернувся до банку лише 15 лютого 2024 року.

Отже, з відома відповідача за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача відбувся вхід у мобільний застосунок «Monobank» з наступним підтвердженням операцій по перерахуванню коштів з картки відповідача на користь третіх осіб, тобто ОСОБА_1 своїми діями сприяв втраті коштів, а тому банк не несе відповідальність за спірні операції і не має обов`язку не ураховувати у загальну суму заборгованості перераховані третім особам кошти.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).

Вказаним вище обставинам та висновкам суду касаційної інстанції суд першої інстанції належної оцінки не надав, дійшовши до помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, тому за подання позову за рахунок відповідача позивачу слід компенсувати 3028 грн судового збору, а за подання апеляційної скарги в електронній формі позивачу за рахунок відповідача слід компенсувати 3633,60 грн судового збору.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) 11434 грн 08 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 29 серпня 2020 року, яка утворилась станом на 11 травня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 3028 грн судового збору за подання позовної заяви та 3633 грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. М. Черних

А. М. Худик