Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №405/7450/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2026 року м. Дніпросправа № 405/7450/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 березня 2026 року (суддя Іванова Л.А.) у справі №405/7450/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 за № R201554 від 14.11.2025 року, за якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що позивач, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , не став на військовий облік в семиденний термін, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»). Неправомірність оскаржуваної постанови позивач пов`язував з тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строків, які встановлено ст.38 КУпАП. Крім того, вказував на те, що станом на час вчинення адміністративного правопорушення стаття 210 КУпАП не містила в собі частину третю, якою запроваджено більш сувору відповідальність за порушення правил військового обліку, у зв`язку з чим притягнення позивача до відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП є порушенням ст.58 Конституції України.

Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно обгрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням останнім правил військового обліку.

Стосовно аргументів позивача про недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, суд першої інстанції зазначив про те, що у спірному випадку адміністративне правопорушення є триваючим, а тому не можливо стверджувати про недотримання відповідачем строків, установлених ст.38 КУпАП. З цих же підстав суд першої інстанції вказав на необгрунтованість позиції позивача

щодо порушення вимог ст.58 Конституції України, оскільки до позивача застосована та міра відповідальності, яка була установлена законом станом на час правопорушення та його виявлення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач фактично посилається на ті обставини, які визначені як підстави заявлено позову. Позивач наполягає на тому, що відповідачем не було дотримано строків притягнення до адміністративної відповідальності та порушено положення ст.58 Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обгрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що згідно з довідкою Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3525-5001469912 від 30 квітня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою; фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

10 листопада 2025 року відносно позивача уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №1/17311 за ч.3 ст.210 КУпАП, примірник якого отримано позивачем, за яким гр. ОСОБА_1 в порушення вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» після прибуття до нового місця проживання не став на військовий облік в семиденний строк, та такими діями (бездіяльністю) вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП (порушення законодавства про оборону; мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Окрім того, повідомлено, що розгляд справи відбудеться 14.11.2025 року.

За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення 14 листопада 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення №R/201554, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вказана постанова мотивована тим, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , проживаючи за адресою АДРЕСА_1 , не став на військовий облік в семиденний термін, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"). Дане порушення було виявлено шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 10.11.2025 року громадянина ОСОБА_1 було доставлено працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та складено протокол № 1/17311 у зв`язку з наявним правопорушенням. На розгляд справи, призначений на 14.11.2025 року, громадянин ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи був належно оповіщений повідомленням про розгляд справи. Клопотання про перенесення розгляду справи від громадянина ОСОБА_1 не надходило. Доказів що скасовують або пом`якшують провину, громадянин ОСОБА_1 не надав, тим самим такими діями (бездіяльністю) вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку –

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період –

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Позивач є військовозобов`язаним, що останнім не заперечується.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону .

Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови) призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 30.04.2022 року) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, військовозобов`язані повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Відповідно до пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022 року, який діє з 05 січня 2023 року призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку.

Отже, враховуючи наведені норми права, позивач був зобов`язаний стати на військовий облік в семиденний термін з дня прибуття до нового місця проживання.

Вказаний обов`язок, як вбачається з доводів заявленого позову та поданої апеляційної скарги, позивачем не спростовується.

Натомість, позиція позивача полягає в тому, що враховуючи дату прийняття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи (30.04.2022) та встановлений обов`язок у 7-ми денний термін з дня прибуття до нового місця проживання стати на військовий облік, часом вчинення адміністративного правопорушення є 07.05.2022.

З цими обставинами позивач пов`язував недотримання відповідачем строків притягнення до адміністративної відповідальності, які передбачені ст.38 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що у спірному випадку вчинене позивачем правопорушення є триваючим, пов`язане з неперервним невиконанням позивачем обов`язків, встановлених законом. Зробивши такий висновок, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав стверджувати про недотримання позивачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які передбачені ст.38 КУпАП.

З цих же підстав суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи позивача про порушення вимог ст.58 Конституції України, в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, оскільки станом на час вчинення адміністративного правопорушення (07.05.2022) стаття 210 КУпАП не містила в собі частини третьої. Так, як на час виявлення правопорушення так і на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності позивачем не був виконаний обов`язок військового обліку (стати на облік за новим місцем проживання), а отже і на вказаний час позивач вчиняв порушення військового обліку за яке передбачена адміністративна відповідальність, у зв`язку з чим відповідач правомірно застосував норму права, яка передбачалася відповідальність за таке порушення.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, аргументи позивача, з якими останній пов`язував незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 березня 2026 року у справі №405/7450/25 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення та відповідно до ч.3 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25.06.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров