Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №467/77/26 — Миколаївський апеляційний суд

25.06.26

22-ц/812/1055/26

Провадження № 22-ц/812/1055/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2026 року м. Миколаїв

справа № 467/77/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, ухвалене 05 березня 2026 року під головуванням судді Кологривої Т.М., повне судового рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 05 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1376-2837, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6400 грн. строком кредитування 300 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50% в день.

Відповідач умови кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим станом на 09 грудня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 54400 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 6 400 грн., простроченої заборгованості за процентами – 48 000 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 частину заборгованості за кредитним договором у сумі 32 000 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом –6 400 грн., простроченої заборгованості за процентами – 25 600 грн.

ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких вказала, що визнає позовні вимоги частково: у сумі заборгованості по тілу кредиту, а в частині стягнення процентів не визнає, оскільки є дружиною військовослужбовця.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 13280 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 6 400 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 6 880 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1104 грн 90 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів на суму 18720 грн 00 коп. суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, який на час укладання кредитного договору був призваний на військову службу та проходить її до теперішнього часу, то на неї поширюється положення ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо заборони нарахування процентів за користування кредитом, в редакції, що набрала чинності 18 травня 2024 року. За такого суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом повинні бути нараховані до 17.05.2024 року та становити 6 880 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що нарахування процентів позивач здійснював відповідно до погоджених сторонами умов договору. Споживач не скористалася правом в односторонньому порядку відмовитись від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договору та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. На думку апелянта, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що судом зроблено помилковий висновок, що надані відповідачкою докази підтверджують її право на пільги встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до листа Міністерства оборони України від 04.06.2025 р. № 220/9526 наданого Національному банку України, та розясненню Міністерства оборони України, відповідна пільга військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), має надаватися на підставі наступного переліку документів: військовий квиток або посвідчення офіцера; Довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 (зі змінами); Витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове); для учасників бойових дій додатково надається відповідна довідка про участь в бойових діях чи посвідчення про відрядження в зону бойових дій; для дружин/чоловіків військовослужбовців – документ про укладення шлюбу. Враховуючи, що з наданих відповідачкою документів неможливо встановити вид військової служби її чоловіка у період з 18.05.2024 по 29.01.2025, а також відсутні належні докази участі у бойових діях у зазначений період, право на застосування відповідної пільги нею не підтверджене.

Посилаючись на викладене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 05 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії № 1376-2837, за умовами якого відповідачці було надано кредит в сумі 6 400 грн. строком на 300 календарних днів. Знижена % ставка -2,50 в день, стандартна % ставка -2,50 % в день. (п. 4.1, 4.10, 4.12, п. 10.1 Договору).

Договір про відкриття кредитної лінії № 1376-2837 від 05 квітня 2024 року був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С9999. (а.с. 11-27).

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», належними та допустимими доказами підтверджено укладання сторонами кредитного договору в електронній формі.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 1376-2837 від 05 квітня 2024 року та здійснило переказ грошових коштів у розмірі: 6400 грн. для зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанції платіжної системи LIQPAY, від 05.04.2024 року про перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 6100 грн., у яких призначенням платежу зазначено: видача кредитних коштів за договором № 1376-2837 від 05.04.2024 року (а.с. 31).

Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 09 грудня 2025 року складає 54400 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом – 6 400 грн 00 коп., простроченої заборгованості за процентами – 48 000 грн 00 коп.

Відповідачка факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів визнавала. Той факт, що кошти на погашення кредитної заборгованості вона позивачу не перераховувала, ОСОБА_1 не заперечувала.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції вірно вважав доведеними факт укладання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Судом було встановлено, що повернення кредиту відповідачка здійснювала неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту 6400 грн.

З огляду на вищевикладені вимоги закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6400 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 із 04 листопада 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 04 листопада 2022 року Арбузинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с. 65), який із 15 березня 2022 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року та на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією його військового квитка серії НОМЕР_4 , довідкою військової частини НОМЕР_3 від 02 березня 2026 року за № 1534.

З урахуванням викладених обставин задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за кредитним договором в сумі 6880 грн 00 коп. судом першої інстанції взято до уваги те, що відповідачка станом на час укладення спірного кредитного договору (05.04.2024) була дружиною військовослужбовця і є нею на даний час, відтак на неї з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») поширюється дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої таким особам проценти за користування кредитом не нараховуються. За такого проценти підлягали нарахуванню за період з 05 квітня 2024 року по 17 травня 2024 року, що складає 6880 грн.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Так, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Ці положення внесені до зазначеного Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Частина 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачка є дружиною військовослужбовця, що підтверджується: копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 04 листопада 2022 року Арбузинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), копією військового квитка серії НОМЕР_4 , довідкою військової частини НОМЕР_3 від 02 березня 2026 року за № 1534 та надані нею докази на підтвердження викладеного є належними та достатніми для того, щоб установити, що на момент укладення відповідного кредитного договору (05.04.2024) вона, як член сім`ї військовослужбовця, має право на пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на весь час проходження її чоловіком військової служби.

Ставлячи під сумнів достатність наданих відповідачкою доказів, позивач не реалізував в суді першої інстанції належне йому право та не спростував їх, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

З огляду на викладені норми права колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачка ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця та за правилами ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" звільнена від стягнення процентів з 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до загального цитування роз`яснень Національного банку України, викладених у листі від 04.06.2025 №220/9526, дотримання виконання яких є обов`язком банківської установи. Між тим, суд при оцінці доказів керується положеннями статей 12, 13, 81 ЦПК України, а, відтак, надаючи оцінку доказам в їх сукупності та з метою недопущення надмірного формалізму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості за процентами.

Наведене підтверджується матеріалами справи, а тому посилання Товариства на відсутність належних та допустимих доказів проходження відповідачем військової служби та участі у бойових діях є безпідставними.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, оскільки судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 25 червня 2026 року.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - залишити без задоволення.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.