Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №450/5536/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5536/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 33/811/717/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокусуддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника-адвоката Жиравецького Тараса Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Жиравецького Тараса Михайловича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року,

встановив:

постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 15.11.2025 року о 05 год. 13 хв. в с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожня, 79, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та у медичному закладі відмовився згідно чинного законодавства. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник-адвокат Жиравецький Т.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не доводиться «поза розумним сумнівом», позаяк факт керування транспортним засобом не підтверджується, що виключає наявність суб`єкта, а також відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На думку апелянта, суддя безпідставно відхилив доводи сторони захисту про те, що з матеріалів відеозапису не вбачається факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Звертає увагу, що жоден із відеозаписів із нагрудних камер поліцейських не фіксує того факту, що ОСОБА_1 вчиняє будь-які дії спрямовані на переміщення автомобіля. Більше того, відео фіксація починається одразу з діалогу між працівниками поліції та ОСОБА_1 , й не містить властивої для такої категорії справ фіксації того, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб і піходять до автомобіля, за кермом якого сидить певна особа.

Зауважує, що єдиним доказом, на думку суду, який підтверджує факт керування, є слова самого ОСОБА_1 , водночас згідно з правовим висновком Верховного Суду (справа №537/2088/17) сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Покликається також на пояснення ОСОБА_1 у судовому засіданні суду першої інстанції про те, що він не керував автомобілем, а його підвозив водій на ім`я ОСОБА_2 , який є власником транспортного засобу Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 , він зупинився на заправці і пішов в туалет та вказує, що суддею вказані обставини перевірені не були, у тому числі, шляхом виклику водія ОСОБА_2 у судове засідання.

Зазначає також, що працівниками поліції порушено вимогу щодо безперервної фіксації процесу, а також не було залучено двох свідків для складання протоколу; відеозапис не містить фіксації складення матеріалів адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Жиравецького Т.М. про задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП суд першої інстанції послався на дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15.11.2025р., акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 15.11.2025р.; відеозаписі, рапорті від 15.11.2025р. інспектора поліції.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

При апеляційному розгляді знайшли підтвердження доводи про те, що встановлений порядок проходження огляду на стан сп`яніння у цьому конкретному випадку був порушений.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази зупинки автомобіля Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 під час здійснення руху.

Так, у письмових поясненнях ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах справи зазначено про те, що він не керував автомобілем, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15.11.2025р., а сидів на пасажирському сидінні і чекав на товариша, який і є власником транспортного засобу і який був за кермом. У цей час до ОСОБА_1 підійшли поліцейські запитали, де водій і чого вони тут стоять. Надалі запитали про облікові документи, просили їх показати. Далі працівники поліції сказали, що йдемо пройдемо огляд на стан сп?яніння, інакше зараз поїдете в ТЦК, почали здійснювати психологічний тиск, сказали відмовляйтесь від огляду і все ви вільні, надалі включили відео і сказали під запис все сказати (а.с.84).

На такі дії працівників патрульної поліції ОСОБА_1 подавав скаргу, що долучена до матеріалів справи (а.с.58), у якій зокрема зазначав про психологічний тиск щодо нього. Проте в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції зазначив, що доказів чинення будь-якого тиску на ОСОБА_1 з боку працівників поліції матеріали справи не містять та ОСОБА_1 не надано.

Суд першої інстанції згадані письмові пояснення до уваги не взяв, мотивуючи тим, що на відеозаписі о 05год 14хв зафіксовано як працівник поліції запитує ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом і ОСОБА_1 підтверджує, що він керував транспортним засобом Volkswagen Transporter. На запитання працівника поліції куди він їхав, ОСОБА_1 відповідає, що їхав з с. Лани до м.Львова.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції оглянув наявний у справі відеозапис події і прийшов до наступного висновку.

Так, відповідно до п.2 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року, включення відео реєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки».

Із оглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що такий, у порушення вимог Інструкції, не є безперервним. Тривалість запису становить лише дві хвилини, при чому ОСОБА_1 перебуває біля нерухомого припаркованого автомобіля.

Тобто, із зазначеного відеозапису не видається можливим встановити факт руху транспортного засобу Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Такий відеозапис є непослідовним та уривчастим, не відтворює повністю усі обставини події у їх логічній послідовності, не може бути належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у адміністративному правопорушенні, що ставиться йому у провину, оскільки з достатньою повнотою не підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, процесуальна поведінка ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі, узгоджується із наданими суду першої інстанції письмовими поясненнями.

Також, із долучених захисником при апеляційному розгляді пояснень, встановлено, що транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15 листопада 2025 року керував ОСОБА_3 , який прямував до м.Львів. В автомобілі був знайомий – ОСОБА_4 . По дорозі зупинилися на заправці та водій ОСОБА_3 пішов в туалет. Коли повернувся, побачив, що ОСОБА_1 стоїть біля автомобіля патрульної поліції та розмовляє.

Згадані пояснення повністю узгоджуються із письмовими поясненнями ОСОБА_1 , що містяться у матеріалах справи.

Відтак, єдиним доказом на підтвердження факту керування транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н.з. НОМЕР_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15 листопада 2025 саме ОСОБА_1 , що міститься у матеріалах справи є рапорт

поліцейського СРПП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області від 15 листопада 2025 року - старшого сержанта поліції Анатолія Коваля (а.с.7). Разом з тим, беручи до уваги правову позицію Верховного суду у справі №524/4668/17 – рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Також із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15 листопада 2025 року апеляційним судом встановлено, що близько 05-13 години ОСОБА_1 керував транспортним засобом. При цьому час складення протоколу – 05:32 хвилини. Тобто, із цього протоколу видно, що події мали місце близько двадцяти хвилин, натомість весь таймінг долученого до матеріалів справи відеозапису, становить дві хвилини, (а відеозапис розпочинається о 05:13), що також породжує об`єктивні сумніви у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставиться йому у провину.

Крім того, відповідно до вимог п.3 Розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

При апеляційному розгляді встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 513564 від 15.11.2025р. зазначено: запах алкоголю з порожнини рота та тремтіння кінцівок рук. Друга ознака алкогольного сп`яніння не відповідає формулюванні ознак сп`яніння зазначених у Інструкції. У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою ви явлення стану алкогольного сп`яніння від 15 листопада 2025 року зазначено: запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови.

Апеляційний суд ставить під обґрунтований сумнів наведені ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки із оглянутого апеляційним судом відеозаписом події встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими чітко відповідає на поставлені ними запитання, його мова не порушена, поведінка адекватна.

Також, згідно вимог КУпАП працівники поліції зобов`язані були роз`яснити ОСОБА_1 , порядок та спосіб здійснення огляду на стан алкогольного сп`яніння, в тому числі наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та наступний порядок дій після проходження огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних приладів (висловити згоду, в разі висловлення незгоди прослідувати до медичного закладу для повторного проведення огляду).

Разом з тим, при апеляційному розгляді встановлено, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, також не роз`яснив у передбачений законом спосіб можливість пройти повторний огляд в медичному закладі у разі, натоміть лише повідомили про складення протоколу про адміністративне правопорушення.

При винесенні постанови, суддя місцевого суду оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, унаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задоволити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Жиравецького Тараса Михайловича задоволити.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА