Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №454/3152/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/3152/25 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В.

Провадження № 33/811/663/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю захисника-адвоката Шидзінського Івана Володимировича, розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Шидзінського Івана Володимировича на постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2026 року,

встановив:

постановою судді Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 , 14 листопада 2025 року близько 01 год. 50 хв. у м.Бориславі на вул. Потік, 12, керував транспортним засобом марки Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло та почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Від керування в подальшому відсторонений в порядку ст.266 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник-адвокат Шидзінський І.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2026 року та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у тому числі на долученому до матеріалів справи відеозаписі з нагрудних камер поліцейських.

Звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що на момент приїзду поліцейських ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а перебував у припаркованому на узбіччі автомобілі та розмовляв по телефону. При цьому в автомобіль стояв із вимкненими фарами та непрацюючим двигуном.

Окремо вказує на порушення поліцейськими порядку фіксації адміністративного правопорушення, зокрема відеозапис не є повним та на ньому не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Апелянт також вважає, що рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших належних та допустимих доказів.

Зазначає, що всупереч обіцянкам поліцейських надати ОСОБА_1 доказ керування ним автомобілем, що з їх слів, зафіксовано камерою вуличного спостереження, такий наданий не був.

Зауважує, що ОСОБА_1 не було вручено примірник протоколу про адміністративне правопорушення особисто, а також не було скеровано поштою.

Також просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки останній є учасником бойових дій.

Заслухавши пояснення захисника Шидзінського Івана Володимировича на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №512461 від 14 листопада 2025 року, яким встановлено , що 14 листопада 2025 року близько 01 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 у м.Борислав, вул. Потік, 12 керував транспортним засобом марки Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей які не реагують на світло, поведінка яка не відповідає обстановці, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Від керування в подальшому відсторонений в порядку ст.266 266 КУпАП , чим порушив п.2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений повноважною особою і повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у КНП СМР «СУЛ» (а.с.5);

- оглянутим в судовому засіданні відеозапису, зокрема із відеореєстратора з нагрудної камери інспектора вбачається, що працівниками поліції, після встановлення особи ОСОБА_1 , неодноразово пропонувалось особі, яка перебувала за кермом транспортного засобу, враховуючи наявні ознаки наркотичного сп`яніння: зіниці очей які не реагують на світло, поведінка яка не відповідає обстановці, почервоніння шкіряного покриву обличчя пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі. Крім цього, враховуючи наявні, на думку працівника поліції, ознаки наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 працівниками поліції пропонувалось пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі. Проте водій, перебуваючи на місці водія транспортного засобу, мовчки ігнорує неодноразові пропозиції щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи алкогольного сп`яніння, тим самим фактично відмовляється від проходження відповідного огляду. Працівники поліції неодноразово роз`яснюють ОСОБА_1 вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, а також наслідки відмови. Жодних зауважень під час складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та вищезгаданого протоколу не висловлював, як і не заперечував факт керування транспортним засобом.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки такі спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом марки Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього, відеоматеріалами зафіксовано, що останній перебував на місці водія транспортного засобу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Крім того, апеляцій суд зазначає, що сам по собі статус військовослужбовця не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору у справах про адміністративні правопорушення. Особою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору у зв`язку з її майновим станом або про наявність інших передбачених законом підстав для звільнення від його сплати.

Отже, висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі є правильними.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно та, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Шидзінського Івана Володимировича – залишити без задоволення.

Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 08 квітня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА