Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №160/26265/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26265/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (суддя Кучма К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2025 року № 262340031462 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.07.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1985 року по 05.05.1996 року, в т.ч. період перебування у декретній відпустці з 21.09.1990 року по 18.10.1992 року, згідно із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.09.1982 року, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідачем до загального стажу не враховано періоди роботи: - періоди роботи відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_1 від 20.09.1982, оскільки відсутній документ, що підтверджував би зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; -період догляду за дитиною до 3-х років 1990 р.н., оскільки у свідоцтві про народження невідповідність прізвища матері з паспортними даними матері.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, 24.07.2025 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області та прийнято рішення №262340031462 від 01.08.2025 року про відмову в призначенні їй пенсії за віком.

Спірним рішення встановлено, що страховий стаж позивача становить 30 років 9 місяць 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача відповідно до наданої трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.09.1982, оскільки відсутній документ, що підтверджував би зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та період догляду за дитиною до 3-х років 1990 року народження, оскільки у свідоцтві про народження невідповідність прізвища матері з паспортними даними матері.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови КМУ від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974.

Згідно із п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Як встановив суд першої інстанції з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.09.1982, на першій сторінці трудової книжки її прізвище зазначено як « ОСОБА_4 ».

Прізвище « ОСОБА_4 » закреслено та записано нові дані « ОСОБА_2 », підстави для внесення відповідних змін, зазначено, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про одруження від 14.10.1983 р.

Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з якого вбачається, що прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 .

Прізвище « ОСОБА_2 » закреслено та записано нові дані « ОСОБА_3 », підстави для внесення відповідних змін, зазначено, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про одруження.

Прізвище « ОСОБА_3 » закреслено та записано нові дані « ОСОБА_2 », підстави для внесення відповідних змін, зазначено, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про розлучення № НОМЕР_2 .

Матеріали справи мстять копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 30.06.1990 НОМЕР_3 вбачається, що матір`ю є ОСОБА_6 , та свідоцтво про розлучення № НОМЕР_2 , відповідно до якого шлюб між громадянином ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано. Прізвище після розірвання шлюбу громадянки: ОСОБА_2 .

З довідки Управління освіти Деснянського району м.Києва від 28.07.2025 року за №38-2187), вбачається, що ОСОБА_8 дійсно була прийнята вихователем в дошкільну установу №756 Дніпровського району міста Києва 01.11.1985 року (наказ по д/у № 756 від 21.10.1985 року №4§8) та звільнена 06.05.1996 року (наказ по д/у № 756 від 05.05.1996 року). Згідно із наказом по д/у № 756 від 24.09.1990 №182 § 2 з 21.09.1990 по 21.12.1992 ОСОБА_1 перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 1,5 року. 3 19.10.1992 ОСОБА_1 приступила до обов`язків вихователя після відпустки по догляду за дитиною (наказ по д/у № 756 від 19.10.1992 №75). За даний період роботи у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що дійсно ОСОБА_1 в додатках не було надано свідоцтво про шлюб з ОСОБА_7 , проте відповідач мав право додатково витребувати у позивача цей документ.

Судом зроблений вірний висновок, що незарахування Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.11.1985 року по 05.05.1996 року, в т.ч. період перебування у декретній відпустці з 21.09.1990 року по 18.10.1992 року, згідно із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.09.1982, є протиправним, відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів до загального стажу, а тому її порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 262340031462 від 01.08.2025.

Суд також вірно встановив необхідність зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 24.07.2025 р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1985 року по 05.05.1996 року, в т.ч. період перебування у декретній відпустці з 21.09.1990 року по 18.10.1992 року, згідно із трудової книжки НОМЕР_1 від 20.09.1982 року, та з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш