Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №160/12003/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12003/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 в адміністративній справі №160/12003/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн (двісті дев?ятнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень дев?яносто п?ять копійок).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, на виконання рішення Дніпропетровськогоо окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки від 24.07.2024 №11/8761 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби України, з урахуванням основного розміру пенсії 62% від грошового забезпечення, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії. Після перерахунку позивачу нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.04.2025, яка склала 219227,95 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі. Натомість задоволення судом обраного позивачем способу захисту, зокрема, щодо стягнення суми доплати, яка виникла внаслідок виконання відповідачем судового рішення створило колізію судових рішень, які підлягають виконанню в межах одних правовідносин — наявність судового рішення у справі № 160/28238/24, за яким нараховано доплату у розмірі 219227,95 грн та наявність судового рішення у справі № 160/12003/25, за яким стягнуто нараховану суму у розмірі 219227,95 грн, що фактично призводить до отримання позивачем подвійних сум пенсії.

08 грудня 2025 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що під час розгляду справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом не встановлено правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з неотриманої пенсії за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн., отже, така невиплата є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, у зв`язку з чим бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу заборгованості з неотриманої пенсії виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн, порушує право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законами № 1058-IV та № 2262 є протиправною, а нарахована проте не виплачена заборгованість підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.

Також вказав, що обраний спосіб захисту порушеного права, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн, є належний.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, яке набуло законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №11/8761 від 24.07.2024 про розмір грошового забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби №11/8761 від 24.07.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач листом від 14.04.2025, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 , повідомив позивача, що на виконання рішення в травні 2025 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно до довідки №11/8761 від 24.07.2024 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби, з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії, починаючи з 01.04.2019.

З травня 2025 року загальний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 14111,36 грн. Доплата до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 у загальній сумі 219227,95 грн.

Виплату коштів, обчислених позивачу на виконання рішення суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, яке набрало законної сили, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Позивач вважає, що такі дії з боку відповідача є незаконні і порушують його права на отримання належного соціального захисту, тому вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У силу вимог статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звернув увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення в травні 2025 року позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до довідки №11/8761 від 24.07.2024 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби, з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії, починаючи з 01.04.2019.

З травня 2025 року загальний розмір пенсії позивача складає 14111,36 грн. Доплата до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 у загальній сумі 219227,95 грн.

Виплату коштів, обчислених позивачу на виконання рішення суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, яке набрало законної сили, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не виконує належним чином судові рішення від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, тому належним способом захисту вважає визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії та стягненні відповідної заборгованості по виплаті пенсії, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Водночас, колегія суддів вважає, що у цій справі ОСОБА_2 обрала спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при виконанні судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач в позовній заяві не оскаржує суму, яка підлягає до виплати йому за результатом перерахунку пенсії відповідачем на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24.

Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №160/28238/24.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

На думку колегії суддів, винесення судового рішення, яке передбачає оцінку іншого судового рішення, яке набрало законної сили, прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №355/1648/15-а, від 12 травня 2020 року у справі №815/2252/16, від 16 грудня 2021 року у справі №170/167/17, від 31 січня 2022 року у справі №400/822/20, від 20 квітня 2022 року у справі №233/3744/17, від 11 травня 2022 року у справі №345/4045/16-а.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення по справі №280/5373/24 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Враховуючи вище викладене, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Тобто, якщо позивач вважав, що протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідач вчинив при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24,, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.

У даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але вже на стадії виконання судового рішення, а саме: щодо виплати нарахованої суми пенсії, яка здійснена після перерахунку.

При цьому, Верховний Суд неоднаразово зазначав, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вирішуючи можливість розгляду спору щодо неналежного виконання судового рішення Верховний Суд у постанові 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а) дійшов наступних висновків:

«……зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, а спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ № 815/2252/16 (постанова від 12.05.2020), № 170/167/17 (постанова від 16.12.2021), № 400/822/20 (постанова від 31.01.2022), № 233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).

Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що спір щодо виплати позивачу належних йому сум пенсії вирішено, інший публічно-правовий спір щодо належних позивачу сум пенсій між сторонами відсутній, а заявлені у цій справі вимоги позивача стосуються виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2025 року у справі №520/23251/24.

Із врахуванням вищевикладених обставин, та відповідно до ст. ст. 315, 317 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 в адміністративній справі №160/12003/25 - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко