Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №160/30928/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30928/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року (головуючий суддя Боженко Н.В.)

в адміністративній справі №160/30928/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 27.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06 жовтня 2025 року № 2148к про притягнення до дисциплінарної відповідальності помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі службу в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13 жовтня 2025 року № 1401 о/с про звільнення помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника чергового чергової частини сектору моніторингу відділу поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, з 17 жовтня 2025 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 17 жовтня 2025 року по день фактичного розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що звільнення позивача зі служби в Національній поліції є протиправним. Позивач стверджує, що службовим розслідуванням не було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив дію або бездіяльність, які мають склад дисциплінарного правопорушення. Службову дисципліну не порушував. Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не було досліджено повно, всебічно і об`єктивно обставини події, що стала підставою для призначення службового розслідування та не отримано судове рішення (постанову) щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Натомість прийнято рішення, яке не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що свідчить про необ`єктивність посадових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваного рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що предметом спору в цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Вказує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни. Обставини щодо вчинення особою дисциплінарного проступку, встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника, призначеного начальником за фактом вчинення проступку. Станом на момент прийняття оскаржуваних наказів у дисциплінарної комісії були відсутні відомості про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та інших адміністративних правопорушень. Жодним належним та допустимим доказом не підтверджено те, що від ОСОБА_1 28 серпня 2025 року на лінію « 102» не надходило повідомлення про ДТП. Пунктом 3 розділу II Порядку № 893, визначено, що службове розслідування не призначається в разі надходження до органу (підрозділу, закладу, установи) поліції чи закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (ЗВО), матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення. У цьому разі рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Судом першої інстанції не було встановлено і досліджено, що Відповідачем було порушено п. 3 Розділу ІІ Порядку № 893. Вважає, що суд при ухваленні рішення не врахував, що жодним доказом, який був наявний у дисциплінарної комісії не підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кермом, або здійснював рух на транспортному засобі, не зафіксовано рух вказаного транспортного засобу, зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 а також знаходження даної особи безпосередньо в автомобілі, вказане як виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення положень частини 1 статті 130 КУпАП, яка може бути застосована саме до водія транспортного засобу, так і свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку. Відзив на позовну заяву не може доповнювати або змінювати висновок, який було складено за результатами проведеного службового розслідування. Крім того, вважає, що суд також не взяв до уваги те, що матеріали службового розслідування не містять саме первинного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 не повідомляв про ДТП за номером « 102», а саме витяг з відповідної поліцейської бази, де фіксуються відповідні повідомлення за 28 серпня 2025 року, який може бути єдиним належним і допустимим доказом на підтвердження цієї обставини чи спростування її. Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не було досліджено повно, всебічно і об`єктивно обставини події, що стала підставою для призначення службового розслідування та не отримано судове рішення (постанову) щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Лише судовим рішенням (постановою) в провадженні про адміністративне правопорушення можливо встановити вину особи в скоєнні адміністративного правопорушення, оскільки таке рішення приймається із повним з`ясуванням усіх обставин адміністративного правопорушення та дотриманням прав та законних інтересів особи, щодо якої розглядається судом протокол про адміністративне правопорушення.

03.04.2026 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Згідно статті 309 КАС апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження..

Враховуючи, що у період з 06.04.2026 до 10.04.2026 головуючий суддя Дурасова Ю.В. брала участь у онлайн-підготовці суддів апеляційних адміністративних судів згідно Календарного плану підготовки суддів для підтримання кваліфікації на 2026 рік, також у період з 14.04.2026 до 15.04.2026 головуючий суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні, що унеможливило розгляд справи у визначений ч. 1 ст. 309 КАС України строк.

При цьому, в період з 04.05.2026 року по 19.05.2026 року колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перші дні після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, 01 вересня 2025 року відповідачу надійшла доповідна записка (вх. №170559-2025), якою начальник Управління головної інспекції ГУНП в Дніпропетровській області повідомив відповідача про те, що 28.08.2025 року о 07:09 год сталася ДТП за участі позивача, який перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. Позивач не впорався з керуванням та допустив зіткнення з будинком №15а по пр. Лесі Українки у м. Дніпро, в якому знаходиться магазин «Риба», після чого залишив місце ДТП та поїхав у невідомому напрямку.

В подальшому працівниками УПП в Дніпропетровській області автомобіль виявлено та зупинено о 07:15 год в районі буд. №83 по пр. Дмитра Яворницького. При спілкуванні з водієм у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння.

Від проходження тесту за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі позивач відмовився.

В подальшому щодо позивача складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ст. 122-4, ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Запискою ініційовано питання про проведення службового розслідування за вказаними обставинами.

Наказом відповідача від 01.09.2025 року №2010 призначено службове розслідування за відповідними обставинами, відсторонено позивача від виконання службових обов`язків. Проведення службового розслідування доручено утвореній дисциплінарній комісії.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 11.09.2025 року.

Наказом відповідача від 15.09.2025 року №2126 продовжено строк проведення службового розслідування на 15 календарних днів.

30 вересня 2025 року дисциплінарною комісією складено Висновок про результати службового розслідування (Висновок).

Згідно Висновку пропонується відомості доповідної записки від 01.09.2025 року вважати такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження, а в діях позивача встановлено дисциплінарний проступок. Запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом відповідача від 06.10.2025 року №2148к застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

В наказі від 06.10.2025 року №2148к вказано, що стягнення застосовується: за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абз. 2 ч. 5 ст. 14, абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5., п. 2.5., пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху, п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, що виразилося у невжитті всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП 28.08.2025 року о 07:09 год, а саме: наїзді на приміщення продовольчого магазину «Риба» за адресою: м. Дніпро, просп. Лесі Українки, буд. 15, залишення місця ДТП, не повідомленні про цю подію за номером екстреного виклику поліції « 102», безпідставній відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто – скоєнні в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 24.10.2025 року.

Наказом відповідача від 13.10.2025 року №1401 о/с позивача звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 21.10.2025 року.

Позивач вважає протиправними накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону №580-VIII).

Частиною 3 ст. 11 Закону №580-VIII передбачено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Згідно ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Приписам ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (Дисциплінарний статут).

За визначенням, що міститься у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту.

За ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно ч. 1-4 ст. 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень.

Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

За змістом частин першої, другої статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 вересня 2025 року відповідачу надійшла доповідна записка (вх. №170559-2025), якою начальник Управління головної інспекції ГУНП в Дніпропетровській області повідомив відповідача про те, що 28.08.2025 року о 07:09 год сталася ДТП за участі ОСОБА_1 , який перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї, ОСОБА_1 не впорався з керуванням та допустив зіткнення з будинком АДРЕСА_1 а по пр. Лесі Українки у м. Дніпро, в якому знаходиться магазин «Риба», після чого залишив місце ДТП та поїхав у невідомому напрямку.

В подальшому працівниками УПП в Дніпропетровській області автомобіль виявлено та зупинено о 07:15 год в районі буд. №83 по пр. Дмитра Яворницького.

При спілкуванні з водієм ( ОСОБА_1 ) у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння.

Від проходження тесту за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

В подальшому щодо ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ст. 122-4, ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаною доповідною запискою ініційовано питання про проведення службового розслідування за вказаними обставинами.

Наказом відповідача від 01.09.2025 року №2010 призначено службове розслідування за відповідними обставинами, відсторонено позивача від виконання службових обов`язків (а.с. 107-108).

Проведення службового розслідування доручено утвореній дисциплінарній комісії.

В наказі наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 11.09.2025 року (а.с. 108).

Наказом відповідача від 15.09.2025 року №2126 продовжено строк проведення службового розслідування на 15 календарних днів (а.с. 109).

30 вересня 2025 року дисциплінарною комісією складено Висновок про результати службового розслідування (Висновок) (а.с. 88-103).

Згідно Висновку пропонується відомості доповідної записки від 01.09.2025 року вважати такими, що знайшли своє об`єктивне підтвердження, а в діях позивача встановлено дисциплінарний проступок. Запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с. 102-103).

Наказом відповідача від 06.10.2025 року №2148к застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.87).

Позивач вважає протиправними накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (Порядок №893).

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (пункт 1 розділу І Порядку № 893).

За змістом пункту 1 розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розділу V Порядку № 893 передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Згідно з пунктом 17 розділу V Порядку № 893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.

За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Правила етичної поведінки поліцейських затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року № 1179 (Правила етичної поведінки).

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353 XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №3353-XI водій зобов`язаний: на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

За п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ від 08.02.2019 року №100 (Порядок №100).

Згідно п. 6 розділу ІІ Порядку №100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, дає підстави для висновку, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.11.2023 року у справі №480/2696/22.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським.

При цьому, про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 року у справі №600/1876/22-а.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №260/749/20

Службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 460/5545/20.

Частина друга ст. 19 Закону №580-VIII є бланкетною нормою права та відсилає до Дисциплінарного статуту щодо питань підстав та порядку притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Статті 12, 13 Дисциплінарного статуту, а також інші його положення, створюють систему правового регулювання, за змістом якої дисциплінарне стягнення накладається за вчинення дисциплінарного проступку, види якого не визначені, а його визначення надано змістовно.

Відповідно, в цій справі суду первинно належить встановити чи була поведінка позивача дисциплінарним порушенням.

Діяння позивача визначено в наказі від 06.10.2025 року №2148к (про притягнення до дисциплінарної відповідальності) наступним чином (а.с. 78):

1) невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП;

2) залишення місця ДТП;

3) неповідомлення про ДТП за номером « 102»;

4) безпідставній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння,

що в сукупності відповідач визначив як скоєння в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам.

При цьому відповідачем визначено, що цими діями порушено наступні нормативні положення:

1) п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII (поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва);

2) п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту (Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України);

3) абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону №3353-XI (учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху);

4) абз. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №3353-XI (обов`язок на вимогу поліцейського пред`являти передбачені законодавством документи);

5) п. 1.5., п. 2.5., пп. «а», «д», «е» п. 2.10. Правил дорожнього руху (обов`язок не створювати небезпеку та не завдавати матеріальних збитків, а також повідомити орган Національної поліції, обов`язок проходити медичний огляд на вимогу поліцейського, обов`язок в разі ДТП зупинитись і не залишати місце події, повідомити орган Національної поліції, вжити заходів для збереження слідів події);

6) п. 6 розділу ІІ Порядку №100 (поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події).

Позивач вважає, що його звільнення є протиправним, оскільки на момент звільнення вина позивача у вчиненні адміністративних правопорушень не була встановлена постановою суду.

Суд апеляційної інстанції визнає цей аргумент безпідставним виходячи з наступного.

1. Відповідач не притягав позивача до дисциплінарної відповідальності «за вчинення адміністративних правопорушень» або за «складання постанов про вчинення адміністративного правопорушення».

Діяння, якими утворено дисциплінарне правопорушення позивача, судом виокремлено раніше і жодне з них не стосується адміністративної відповідальності як такої. В межах службового розслідування також згадувалося лише складання щодо позивача протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, що не є притягненням до адміністративної відповідальності.

Водночас, в підсумку в наказі про застосування дисциплінарного стягнення відповідач не вказував, що дисциплінарний проступок виразився у складанні таких протоколів.

Вказане є цілком обґрунтованим, оскільки відповідач вказує на дії позивача, які становлять склад дисциплінарного проступку, натомість складання протоколів є підставою для адміністративної відповідальності.

2. Позивач в цілому фактично заперечує самостійний характер дисциплінарної відповідальності.

Однак, склад дисциплінарного правопорушення є окремим та самостійним проступком.

Дисциплінарне правопорушення може існувати незалежно від будь-яких інших видів відповідальності (зокрема, адміністративної), а їх співвідношення слід оцінювати лише на предмет відсутності порушення принципу «non bis in idem» (не двічі за одне й те саме).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що, діяння позивача, які поставлені йому у вину, не пов`язані з адміністративними правопорушеннями: невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП, залишення місця ДТП, неповідомлення про ДТП за номером « 102», безпідставній відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідач звільнив позивача зі служби через порушення позивачем службової дисципліни (вчинення дій, що не відповідають основним обов`язкам поліцейського, зокрема не повідомив про подію за номером екстреного виклику поліції « 102», залишив місце події ДТП, безпідставно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема, такі дії поліцейського викликають сумнів та недовіру з боку суспільства, не відповідають високій відповідальності поліцейського, що зазначена в Присязі).

Відповідач, на підставі висновків службового розслідування встановив, що такі дії позивача є дисциплінарним проступком, вищезазначені дії позивача, скоєні в умовах воєнного стану, суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам та високій відповідальності поліцейського.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що безпосередньо дії позивача, а саме, як позивач поводив себе після вчинення адміністративного правопорушення, а не сам адміністративний проступок покладено в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Зокрема, такі дії позивача, як поліцейського викликають сумнів та недовіру з боку суспільства та не відповідають високій відповідальності поліцейського, що зазначена в Присязі.

Позивач дійсно вчинив дисциплінарний проступок в умовах воєнного стану, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, що і було підтверджено в ході судового розгляду справи.

Також позивач вказував, що його не повідомляли про початок службового розслідування.

Однак, службове розслідування призначене наказом від 01.09.2025 року №2010, копія якого надана до суду відповідачем.

На цій копії наявна розписка позивача про ознайомлення з наказом 11.09.2025 року.

При цьому, матеріали справи містять пояснення позивача від 11.09.2025 року, в яких він особисто вказує про відмову надавати пояснення у службовому розслідуванні, призначеному вказаним наказом.

Отже, зазначені доводи позивача не відповідає дійсності тому спростовуються.

Позивач вказує, що жодним доказом, який був наявний у дисциплінарної комісії не підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кермом, або здійснював рух на транспортному засобі, не зафіксовано рух вказаного транспортного засобу, зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 а також знаходження даної особи безпосередньо в автомобілі, вказане як виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення положень частини 1 статті 130 КУпАП, яка може бути застосована саме до водія транспортного засобу, так і свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що безпосередньо аналізу в ході службового розслідування піддавалися дії позивача (як позивач поводив себе) після вчинення адміністративного правопорушення, а не сам адміністративний проступок, що і було покладено в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується, що дії позивача, як поліцейського (після вчинення адміністративного правопорушення), викликають сумнів та недовіру з боку суспільства та не відповідають високій відповідальності поліцейського, що зазначена в Присязі, саме тому позивача і було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за порушення службової дисципліни).

Посилання на порушення положень Кодексу України про адміністративні правопорушення фактично повторює попередній довід позивача про зв`язок дисциплінарної відповідальності з адміністративною, а тому спростовується судом з тих же підстав.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в матеріалах службового розслідування, наявності докази щодо вчинення позивачем діянь:

1) лист Дніпропетровського управління ДВБ Національної поліції України від 28.08.2025 року №64812-2025, направлений відповідачу з повідомленням про такі обставини;

2) інформаційна довідка Управління головної інспекції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.08.2025 року №33/2-326ід, направлена Департаменту Управління головної інспекції Національної поліції України з повідомленням про такі обставини, в т.ч. фотофіксацією;

3) лист КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. проф. М.Ф. Руднєва» від 17.09.2025 року №1055, разом з додатками – результатами аналізів біологічних речовин позивача, згідно яких в крові позивача 1,23% алкоголю, в сечі – 1,84% алкоголю;

4) довідка ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013», якою підтверджено завдання збитків позивачем, а також наступна компенсація позивачем таких збитків;

5) Розписка директора ТОВ «НОВОМОСКОВСЬК-2013» про те, що він отримав від позивача відшкодування майнової шкоди;

6) Акт про перегляд відеофайлу від 27.09.2025 року (запис з портативного відеореєстратора), згідно якого позивач відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, підтверджує що залишив місце ДТП;

7) пояснення ОСОБА_2 від 23.09.2025 року, яка як продавець магазину, за участі якого сталося ДТП, повідомила власника магазину, обставини ДТП та характер ушкоджень транспортного засобу;

8) пояснення підполковника поліції ОСОБА_3 від 23.09.2025 року, начальника сектору моніторингу ВП №1 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, який надав відомості про обставини повідомлення ОСОБА_2 про ДТП за номером « 102», в т.ч. про вид та державний номер автомобіля;

9) пояснення старшого лейтенанта поліції Карлова В.І. від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, який повідомив обставини прибуття в складі екіпажу « 223» на виклик щодо ДТП по пр. Лесі України 15А. В т.ч. вказав, що виявив транспортний засіб позивача, який позивач намагався завести, після чого позивач сам повідомив про вчинення ДТП і залишення місця події, про те, що він є поліцейським, Також повідомив, що позивач мав ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився від медичного огляду;

10) пояснення старшого лейтенанта поліції Мушти О.С. від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_4 ;

11) пояснення підполковника поліції ОСОБА_5 від 24.09.2025 року, начальника ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_3 ;

12) пояснення ОСОБА_6 від 24.09.2025 року, поліцейського УПП в Дніпропетровській області, який повідомив, що у складі екіпажу «Легіон-222» прибув на місце події до постраждалого магазину, де поліцейськими зафіксовано обставини ДТП. Згодом на місце події прибув екіпаж «Легіон 221» разом з позивачем, який повідомив що він вчинив ДТП та поїхав з місця події, в зв`язку з чим щодо позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення;

13) пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 24.09.2025 року, поліцейського УПП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_6 ;

14) пояснення ОСОБА_8 від 24.09.2025 року, інспектора УПП в Дніпропетровській області, яка повторила пояснення ОСОБА_6 ;

15) пояснення підполковника поліції ОСОБА_5 від 22.09.2025 року, начальника ВП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, який повторив пояснення ОСОБА_3 ;

16) рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області Карлова В.І. від 28.08.2025 року начальнику УПП в Дніпропетровській області, яким повідомлено обставини виявлення транспортного засобу позивача та самого позивача, який повідомив про свою участь у ДТП, залишення місця події, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, відмову позивача від проходження медичного огляду та складання щодо позивача протоколів про адміністративне правопорушення;

17) рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області Карлова В.І. від 28.08.2025 року начальнику УПП в Дніпропетровській області, яким повідомлено обставини виявлення у позивача ознак алкогольного сп`яніння та відмови від проходження медичного огляду;

18) протоколи про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР 1 №436321 (за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення), від 28.08.2025 року серії ЕПР1 №436325 (за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення), згідно яких позивач скоїв ДТП та залишив місце події; протокол про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР 1 №436316 (за ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення), згідно якого позивач від медичного огляду відмовився;

19) схема місця події від 28.08.2025 року;

20) пояснення ОСОБА_2 від 28.08.2025 року, яка повідомила що одразу після ДТП зробила фото номерного знаку автомобіля, який в`їхав у магазин, де вона працювала, після чого автомобіль поїхав;

21) диск з відеозаписом. На диску в наявності 1 відеофайл з назвою «export-twyf5», тип: «Відео МР4», розмір: 3,69 ГБ (3 970 654 067 байтів), на диску: 3,69 ГБ (3 970 654 208 байтів), створено: 17 вересня 2025 р., 10:26:55, змінено: 17 вересня 2025 р., 10:26:55, відкрито: 22 листопада 2025 р., 10:42:13.

Загальна тривалість відеозапису: 02:09:53 год.

На відеозаписі наявні позначка дати і часу: 28.08.2025 року з 07:32:10 год. На відео ранкова пора доби, події відбуваються на пр. Дмитра Яворницького поблизу буд. 83 (в районі перетину з вул. Лазаря Глоби в напрямку руху до вул. Воскресенської). Запис здійснюється з боді-камери одного з поліцейських, який підходить до автомобіля марки ВАЗ 210994-20 з державним номером НОМЕР_1 . Поруч стоїть автомобіль патрульної поліції та декілька поліцейських, які спілкуються з позивачем (особу позивача судом встановлено шляхом співставлення особи на відео та фотографій позивача, наявних в матеріалах справи (як в паспорті громадянина України, копії якого надав позивач, так і в матеріалах службового розслідування, копії якого надав відповідач). На перших хвилинах відео позивач в грубій формі та з використанням нецензурної лексики спілкується з поліцейськими, в зв`язку з чим двоє з них вимушені короткостроково застосувати до позивача фізичний вплив. На відео видно як поліцейські встановлюють особу позивача, в т.ч. в наявності його жетон поліцейського.

За змістом розмови вбачається, що позивач протягом всієї її тривалості визнає скоєння ним ДТП та залишення місця події.

На фрагменті відеозапису з 07:35:28 год позивач чітко стверджує, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння на відповідну пропозицію одного з патрульних поліцейських.

В іншій частині відеозапису відбувається спілкування поліцейських між собою та з позивачем, обговорення обставин ДТП, оформлення такого ДТП.

Слід відзначити, що серед іншого позивач в розмові з патрульним поліцейським вказує, що ДТП трапилося через відмову гальм, а також констатує що після такої події його звільнять.

Оцінюючи такі докази в їх сукупності суд апеляційної інстанції зазначає, що вони підтверджують вчинення позивачем діянь, вказаних у наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к (про притягнення до дисциплінарної відповідальності).

В ході розгляду апеляційної скарги знайшло своє підтвердження, що позивачем дійсно вчинено діяння, вказані в наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к наступним чином, а саме: залишено місце ДТП, неповідомлення про ДТП за номером « 102», безпідставно позивач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дійсність обставини вчинення позивачем таких діянь як невжиття всіх можливих заходів щодо недопущення ДТП (як наслідок – відсутність обставин, що виключають протиправність діяння) та залишення місця ДТП фактично підтверджена постановою Центрального районного суду м. Дніпра від 10.11.2025 року у справі №203/6411/25.

Цей доказ не оцінювався відповідачем, оскільки виник після складання спірних наказів, однак зважаючи на його природу, суд при оцінці доводів позивача про відсутність його зв`язку з відповідним транспортним засобом вважає за можливе вказати про такий доказ для всебічності судового розгляду.

При цьому в ході судового розгляду в частині вчинення ДТП встановлено, що позивач вину у скоєному визнає, повністю відшкодував шкоду завдану власнику магазина внаслідок ДТП, яка сталася 28 серпня 2025 року, на підтвердження чого, надано суду докази.

В межах проведення службового розслідування відсутні будь-які порушення, які могли б бути оцінені як істотні.

Також при оформленні наказу відповідача від 06.10.2025 року №2148к відсутні порушення, які могли б бути визнані істотними.

Отже, позивач дійсно вчинив відповідні дії та порушив ними норми права, згадані в наказі відповідача від 06.10.2025 року №2148к.

Законодавством не заборонено звільнення поліцейського, який перебуває в стані тимчасової непрацездатності, в наявності лише певні застереження, які позивачем як підстави позову не використані, при цьому відповідні обставини не можуть зумовлювати скасування спірних наказів як таких, тобто – за наявних предмету та підстав позову юридичного значення для вирішення цього спору не мають.

Згідно ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого до більш суворого - звільнення зі служби в поліції

Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.

Вказана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Таким чином, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/14443/22, від 12.11.2025 року у справ №120/6919/24.

Тобто, звільнення позивача першим дисциплінарним стягненням саме по собі не є протиправним та не порушує вимог законодавства.

Загальні вимоги до дисциплінарного стягнення визначено у ч. 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту:

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Отже, сам по собі обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення міг бути застосований.

Навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2024 року у справі №420/3952/20.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що обране дисциплінарне стягнення є повною мірою виправданим, пропорційним та розумним відносно вчинених позивачем діянь, а кількість наявних у позивача заохочень жодним чином не дає підстав для висновку про будь-яку непропорційність обраного стягнення вчиненому діянню.

Відповідач при прийняті наказу від 06.10.2025 року №2148к (про накладення дисциплінарного стягнення) діяв правомірно, тому не підлягає скасуванню вказаний наказ та не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування наказу від 06.10.2025 року №2148к.

Позовні вимоги щодо скасування наказу відповідача від 13.10.2025 року № 1401 о/с (про звільнення зі служби) фактично мають похідний характер, тому задоволенню також не підлягають.

З цих же підстав відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апелянта не спростовують правильності правових висновків рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 22.05.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко