Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №127/6389/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/6389/26

Провадження № 33/801/649/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Присяжнюк Олександри Володимирівни – на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 22 лютого 2026 року о 22 год 45 хв год в м. Вінниці, по вул. Богдана Ступки, 30, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Сінкевича В. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

У апеляційній скарзі зазначено, що водій, який керував автомобілем «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 взагалі не керував транспортним засобом, за кермом автомобіля перебувала інша особа, про що ОСОБА_1 повідомляв поліцейським, однак вони цей факт не перевіряли.

Протокол був складений на ОСОБА_1 безпідставно, поліцейські ставилися до нього упереджено.

Підпис водія ОСОБА_1 у протоколі не може бути беззаперечним доказом його вини у вчиненні ДТП.

Схема ДТП, складена працівниками поліції, не містить підписів учасників пригоди, що ставить під сумнів відповідність обставин, зображених у ній.

Долучений до справи відеозапис не є безперервним, а свідки події відсутні.

Також захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому адвокат Присяжнюк О. В. подала заяву про розгляд справи у їх відсутність та зазначила про підтримання апеляційної скарги.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення потерпілого, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

У клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги захисник зазначає, що вперше апеляційна скарга була подана вчасно, втім була повернута апеляційним судом у зв`язку із відсутністю повноважень адвоката.

За вказаних обставин, які підтверджуються матеріалами справи, апеляційний суд з метою недопущення порушення прав ОСОБА_1 вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598552, 22 лютого 2026 року о 22 год 45 хв год в м. Вінниці, по вул. Богдана Ступки, 30, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3.б, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП (а. с. 1).

На а. с. 3 схема ДТП, де зафіксовано розташування т/з на дорозі, наявні пошкодження автомобілів.

У письмових пояснень, наданих працівникам поліції на місці події, ОСОБА_1 власноруч зазначив: «Я рухався вулицею не поступились дорогою завдали шкоди, транспортному засобу, водій, який керував автомобілем «Skoda» з місця ДТП втік» (а. с. 4).

Відповідно до письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 працівникам поліції на місці події, він, керуючи транспортним засобом «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , при зустрічному роз`їзді з «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , змістився праворуч для безпечного роз`їзду та зупинився, після чого водій «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , об`їжджаючи його, допустив зіткнення із керованим ним автомобілем. Транспортний засіб «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень: водійське дзеркало, водійські та пасажирські дверцята. ДТП сталося о 22 год 45 хв, після чого ОСОБА_2 подзвонив на лінію «102» та повідомив, що розпізнав ознаки алкогольного сп`яніння у водія BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 5).

До справи додано відеозаписи із нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано як о 22 год 59 хв працівники поліції прибувають на місце ДТП, встановлюють особи водіїв транспортних засобів, які є учасниками ДТП. Після цього запитують про наявність полісів страхування. ОСОБА_1 повідомляє, що у нього поліс відсутній.

Із відеозапису видно, що автомобіль «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , передньою лівою частиною знаходиться на зустрічній смузі руху.

У ході бесіди працівники поліції встановлюють наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, пропонують пройти відповідний огляд. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд у лікарні.

О 23 год 05 хв ОСОБА_1 запитує чи можна вирішити ситуацію на місці, на що поліцейські повідомляють, що на місці можна вирішити лише питання ДТП із водієм іншого автомобіля. ОСОБА_1 відходить в сторону для розмови із ОСОБА_2 .

О 23 год 08 хв ОСОБА_1 погоджується із тим, що саме він спричинив пошкодження автомобіля «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки його знесло з дороги.

О 23 год 12 хв інший екіпаж поліції відвозить ОСОБА_1 на освідування у заклад охорони здоров`я.

У цей час поліцейський відбирає пояснення у ОСОБА_2 , складає адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

О 00 год 46 хв працівник поліції на місці ДТП роз`яснює ОСОБА_1 його права, ознайомлює зі схемою ДТП, у якій він відмовляється ставити підпис, заявляючи, що за кермом автомобіля «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , був не ОСОБА_2 , а інша особа.

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР України), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Пунктом 2.3.б. ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно із п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами справи.

На відеозаписі ОСОБА_1 неодноразово визнавав вину у вчиненні ДТП, намагався домовитися із водієм ОСОБА_2 на місці події.

Доводи апеляційної скарги, на переконання суду, спрямовані виключно на уникнення ОСОБА_1 відповідальності.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Викладені у скарзі твердження про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованими.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст. 124 КУпАП та відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Присяжнюк Олександри Володимирівни – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук