Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №127/40348/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/40348/25

Провадження № 22-ц/801/1574/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуСправа № 127/40348/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/40348/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026, ухвалене у складі судді Дернової В.В. в приміщенні суду в м. Вінниця, -

в с т а н о в и в :

24.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з позовом (вх № 114091) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 202014036 від 11.10.2024у розмірі 67230 грн., з яких 27000 грн тіло кредиту, 40230 грн проценти за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 202014036 на суму 27000 грн.

17.12.2024 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/13 та підписано Реєстр прав вимоги № б\н від 17.12.2024, відповідно до якого первісний кредитор то ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 202014036 від 11.10.2024 до відповідача.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01 та підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 28.05.2025 до договору факторингу, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 202014036 від 11.10.2024 до відповідача.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором № 202014036 від 11.10.2024 до відповідача.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 80730 грн, з них : 27000 грн заборгованість по тілу кредиту; 40230 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 13500 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024 року у розмірі 67230 грн, з яких 27000 грн тіло кредиту, 40230 грн проценти за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 6259/26-вх від 18.05.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 202014036 від 11.10.2024 в розмірі 31460,04 грн, яка складається з 27000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; заборгованість по відсоткам за користування кредитом (за 30 днів користування з 11.10.2024).

Основними доводами апеляційної скарги є те, що у справі відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом за період з 19.05.2023 до 27.05.2024, тобто поза межами строку кредитування; розмір витрат на правничу допомогу 7000 грн стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь позивача є завищеним, належним чином не обґрунтований, становить надмірний тягар для відповідача.

1.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 6928/26-вх) ТОВ «ФК «Ейс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 у справі з ціною позову (67230 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

11.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 202014036; договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором - AHWF, відправлено 11.10.2024 18:07:44, введено 11.10.2024 18:08:21.

Згідно з умовами договору розмір кредиту складає 27000 грн., з дисконтним періодом до 10.11.2024(30 днів) та з кінцевою датою повернення (виплати) кредиту 10.11.2029; базова процентна ставка складає 1 % в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання; у будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Згідно з п. 9.1.1.2. договору кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання Кредиту, та/або отримання негативної інформації про Позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання Договору в порядку передбаченому Договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором Кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Відповідно до п. 9.1.1.7. договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення Договору.

Згідно з п. 9.2.1.6. договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від Договору, розірвати чи припинити договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування.

згідно з п. 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-60XX-XXXX-4757, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260121/99789-БТ від 23.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № 4149-6090-2427-4757; номер телефону - НОМЕР_1 не був/не є фінансовим, але знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається з повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260121/99789-БТ від 23.01.2026, 11.10.2024 на картку/рахунок № IBAN НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3 ) було зараховано переказ в сумі 27000 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 68826c78-6988-4f55-8a02-7698cc92bd0d від 11.10.2024.

Крім того, згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 202014036/03062025/Э від 03.06.2025 11.10.2024 було здійснено переказ коштів в сумі 27000 грн на карту № 4149-60XX-XXXX-4757 (ідентифікатор платіжної операції: 2530888545).

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 1.11.2025 розмір процентів за користування кредитом становить 40230 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за день користування кредитом, тобто 270 грн/день - 67 днів.

Станом на момент передачі права вимоги (17.12.2024) від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» розмір процентів за користування кредитом становив 18090 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за день користування кредитом, тобто 270 грн./день - 82 дні.

Станом на момент передачі права вимоги (28.05.2025) від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» розмір процентів за користування кредитом становив 40230 грн (18090 грн + 22140 грн).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» проценти за користування кредитом не нараховували.

17.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/13, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 11.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 202014036; договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором - AHWF, відправлено 11.10.2024 18:07:44, введено 11.10.2024 18:08:21.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..

Щодо відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 ..

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 17.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/13, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, за спірним договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

Доказів того, що договір факторингу № МВ-ТП/13 від 17.12.2024, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», договір факторингу № 28/0525-01 від 28.05.2025, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», договір факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло статус нового кредитора за договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Установлено, що згідно з умовами договору кредитної лінії № 202014036 від 11.10.2024 розмір кредиту складає 27000 грн., з дисконтним періодом до 10.11.2024 (30 днів) та з кінцевою датою повернення (виплати) кредиту 10.11.2029; базова процентна ставка складає 1 % в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання; у будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Згідно з п. 9.1.1.2. договору кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання Кредиту, та/або отримання негативної інформації про Позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання Договору в порядку передбаченому Договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором Кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Відповідно до п. 9.1.1.7. договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення Договору.

Згідно з п. 9.2.1.6. договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від Договору, розірвати чи припинити договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування.

Згідно з п. 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4149-60XX-XXXX-4757, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260121/99789-БТ від 23.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № 4149-6090-2427-4757; номер телефону - НОМЕР_1 не був/не є фінансовим, але знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

При цьому, як вбачається з повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260121/99789-БТ від 23.01.2026, 11.10.2024 на картку/рахунок № IBAN НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3 ) було зараховано переказ в сумі 27000 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 68826c78-6988-4f55-8a02-7698cc92bd0d від 11.10.2024.

Крім того, згідно з довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 202014036/03062025/Э від 03.06.2025 11.10.2024 було здійснено переказ коштів в сумі 27000 грн на карту № 4149-60XX-XXXX-4757 (ідентифікатор платіжної операції: 2530888545).

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 1.11.2025 розмір процентів за користування кредитом становить 40230 грн.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за день користування кредитом, тобто 270 грн/день - 67 днів.

Станом на момент передачі права вимоги (17.12.2024) від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» розмір процентів за користування кредитом становив 18090 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» нараховувалися проценти за користування кредитом за ставкою 1 % за день користування кредитом, тобто 270 грн./день - 82 дні.

Станом на момент передачі права вимоги (28.05.2025) від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» розмір процентів за користування кредитом становив 40230 грн (18090 грн + 22140 грн).

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» проценти за користування кредитом не нараховували.

Колегія суддів зазначає, що проценти нараховано в межах строку кредитування та з урахуванням процентної ставки погодженої між сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції в частині нарахування заборгованості по процентам. В апеляційній скарзі відповідач по суті визнає заборгованість по тілу кредиту та частково по процентам в розмірі 4460,40 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір витрат на правничу допомогу, які стягнув суд першої інстанції є завищеним та становить надмірний тягар для відповідача, апеляційний суд не вважає такими, що дають правові підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також враховуючи ту обставину, що позовні вимоги задоволено судом в повному обсязі, складність справи, визначений судом розмір відповідає вимогам ЦПК України та принципам розподілу судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2026 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський