Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №675/1104/25 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1104/25

Провадження № 1-кп/675/24/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої – судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі кримінальні провадження № 12025244000000754, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, про кримінальні правопорушення за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 162 КК України, та № 12025244000001298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2025 року, про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких обвинувачується

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Васьківці Ізяславського району Хмельницької області, українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, на утриманні дітей не має, не працюючий, житель АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив незаконне проникнення до житла, а також умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, за таких обставин.

21 квітня 2025 року близько 04 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, з метою знищення житлового будинку ОСОБА_6 шляхом підпалу вирішив незаконно проникнути до вказаного житлового будинку, що по АДРЕСА_1 .

В той самий час, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного проникнення до житлового будинку ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, незаконно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника через незачинену на запірні пристрої хвіртку проник на територію вказаного господарства, що по АДРЕСА_1 , після чого через незачинені на запірні пристрої вхідні двері проник у вищевказаний житловий будинок.

Крім того, 21 квітня 2025 року близько 04 год 00 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку за вказаною адресою, який перебуває в законному володінні ОСОБА_6 , вирішив його знищити шляхом підпалу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно і протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків - знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 за допомогою невстановленого джерела підпалив легкозаймисті речі в кімнаті будинку, що знаходиться ліворуч від входу, чим спричинив пожежу, якою було знищено вказаний будинок. Внаслідок таких протиправних дій, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 41 731 гривня.

Також, 13 липня 2025 року близько 22 год 00 хв ОСОБА_4 , перебуваючи у с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, з метою знищення шляхом підпалу господарської споруди на території домоволодіння, яке перебуває у законному володінні ОСОБА_7 , вирішив незаконно проникнути до вказаного приміщення, що по АДРЕСА_1 .

В той самий час, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного проникнення до господарського приміщення, належного ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, незаконно, без будь-якого дозволу та всупереч волі власника через отвір в огорожі проник на територію вказаного господарства, що по АДРЕСА_1 , після чого через незачинені на запірні пристрої вхідні двері, проник у вищевказане господарське приміщення.

Крім того, 13 липня 2025 року близько 22 год 00 хв у АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи в господарській споруді, що знаходиться на території домоволодіння, яке перебуває у законному володінні ОСОБА_7 , вирішив його знищити шляхом підпалу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно і протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків - знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_4 за допомогою невстановленого джерела займання підпалив легкозаймисті речі в середині приміщення, чим спричинив пожежу, внаслідок якої знищено господарську споруду вартістю 8 710 грн, а також пошкоджено дерев`яну прибудову до веранди житлового будинку на суму 750 грн. В результаті таких протиправних дій ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 9460 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, разом з тим суду показав, що в належні потерпілим приміщення він не проникав, однак в нічний час 21 квітня 2025 року приблизно під ранок він проходив у АДРЕСА_1 , запалив цигарку і кинув на землю сірник, від якого загорілася трава, а тоді і будинок. Обвинувачений вказує, що дійсно неодноразово проходив по АДРЕСА_1 , однак на територію господарства не заходив, нічого не робив, нічого не палив.

Не зважаючи на те, що обвинувачений своєї вини не визнав, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується іншими дослідженими в ході судового слідства доказами.

Відповідно до рапорту інспектора-чергового СРПП ВПД № 2 Шепетівського РУП ГУНП ОСОБА_8 21 квітня 2025 року близько 04 години 05 хвилин диспетчер ДСНС повідомив на лінію «102», що сталася пожежа будинку в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області по вулиці Горинській.

Згідно протоколу огляду місця події з фототаблицями від 21 квітня 2025 року, який проводився у проміжок часу з 10 години 15 хвилин по 10 годину 57 хвилин уповноваженою на вчинення такої слідчої дії особою у встановленому законодавством порядку, зазначено, що місцем події являється домогосподарствоу с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, огороджене металевою сіткою. Під час огляду встановлено, що на території домогосподарства знаходився житловий будинок з дерев`яних конструкцій з верандою, нижня частина якої збудована з цегли, а верх з дерев`яних конструкцій. На час огляду дах, перекриття та стіни в лівій частині будинку знищені та мають ознаки дії на них полум`я. Під час проведення огляду в лівій частині будинку з обгорілих балок вилучені обгорілі частини, які ідентифіковані як пожежне сміття.

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 21 квітня 2025 року пожежне сміття з будинку визнане речовими доказами та передане на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області згідно відповідної квитанції.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-25/6085-ФХД від 21 травня 2025 року на вилученому пожежному смітті з сейф-пакету № ІСR0106326 виявлені сліди дистилятного нафтопродукту (бензину, гасу, палива дизельного, нафтової оливи); встановити конкретний вид досліджуваного нафтопродукту не виявилось можливим з причин фізико-хімічних змін його складу. На наданому на експертизу пожежному смітті з сейф-пакетів № ІСR0106351, № ІСR0124269, № ІСR0124270 слідів нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів не виявлено.

Відповідно до акту від 21 квітня 2025 року, складеного уповноваженою особою Шепетівського районного управління з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, пожежа будинку в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області по вулиці Горинській виникла 21 квітня 2025 року орієнтовно о 03 годині 36 хвилин, пожежу ліквідовано 21 квітня 2025 року о 04 годині 45 хвилин; пожежею знищено перекриття на площі 130 кв. м, вікна, двері, дерев`яні перегородки; причиною пожежі є підпал.

У висновку провідного фахівця відділу ОППР Шепетівського районного управління з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про причини виникнення пожежі від 23 квітня 2025 року визначено, що причиною пожежі 21 квітня 2025 року в житловому будинку в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області по вулиці Горинській є підпал.

Погодні умови на момент пожежі встановлені з листа Хмельницького обласного центру з гідрометеорології ДСНС України № 9922-626/9922 від 22 травня 2025 року.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-25/8055-ПТ від 29 травня 2025 року осередок пожежі находився в лівій кімнаті по фасаду житлового будинку; причиною пожежі є занесення особою джерела запалювання в горюче середовище з використанням інтенсифікатора (дистилятного нафтопродукту).

Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області знаходиться будинок її батьків, в якому на даний час ніхто не живе і яким володіє потерпіла; на другий день свята Пасхи зранку приблизно о 09 годині потерпілій зателефонували спочатку з поліції, а потім сусіди і повідомили, що батьківська хата горить. ОСОБА_6 вказує, що це вже був другий раз, тому що перший раз був підпал приблизно за два тижні біля будинку, однак сусідка ОСОБА_9 побачила пожежу і загасила її. Потерпіла повідомила, що їй розповіли очевидці, що напередодні ОСОБА_4 виносив з належної їй хати ікони та фотографії і розвішував на вулиці на паркані, а в хату зносив паперові ящики, ОСОБА_4 неодноразово бачили на подвір`ї належного їй будинку. Також ОСОБА_6 вказала, що на території належного їй господарства лежали належні обвинуваченому окуляри. При цьому потерпіла повідомила, що дозволу заходити в належний їй будинок та на територію господарства вона ОСОБА_4 не давала. ОСОБА_6 повідомила, що оформляла спадщину, однак у зв`язку із смертю дочки не завершила таке оформлення. Потерпіла показала, що сусіди категорично стверджували, що підпал вчинив саме ОСОБА_4 , котрий неодноразово щось палив по селу, тому односельці боялися дій обвинуваченого. ОСОБА_6 вказала, що після взяття ОСОБА_4 під варту підпали припинились. Потерпіла підтвердила, що писала заяву в поліцію саме на ОСОБА_4 .

13 червня 2025 року ОСОБА_6 звернулась до поліції з письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за незаконне проникнення до належного їй господарства.

Згідно інформації № 122 Комунального підприємства «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» від 30 травня 2025 року право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстроване на ОСОБА_10 , що також підтверджується доданою копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок. Попередня адреса вказаного будинку значилась АДРЕСА_2 рішенням № 5 ХІІІ сесії виконавчого комітету Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 07 грудня 2000 року «Про перейменування вулиць в населених пунктах сільської ради».

Правомірне володіння потерпілою ОСОБА_6 житловим будинком АДРЕСА_1 підтверджується листом Мислятинського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 58/2.9-06 від 30 травня 2025 року.

Залишкова (справедлива) вартість заміщення об`єкта оцінки при його поточному фізичному стані і існуючому використанні житлового будинку АДРЕСА_1 становить 41731 грн, що підтверджується висновком про вартість ПП «Ізяслав-експерт».

17 липня 2025 року ОСОБА_7 звернулась до поліції з письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 за незаконне проникнення до належного їй господарства та господарського приміщення.

Згідно протоколу огляду місця події з фототаблицями від 14 липня 2025 року, який проводився у проміжок часу з 12 години 59 хвилин по 13 годину 58 хвилин уповноваженою на вчинення такої слідчої дії особою у встановленому законодавством порядку з письмового дозволу володільця майна, встановлено, що місцем події являється домогосподарствоу АДРЕСА_1 , огороджене дерев`яним парканом, на території якого знаходиться господарське приміщення, знищене пожежею. Крім того, внаслідок даної пожежі було пошкоджено частину будинку – прибудову. Під час огляду було здійснено збір пожежного сміття, яке поміщено до сейф-пакетів № ІСR0106270, № ІСR0106265,№ ІСR0106263, № ІСR0106264, № ІСR0106267. У веранді житлового будинку на підлозі виявлені 1 недопалок сигарети невідомої марки та 1 недопалок самокрутки, які також були вилучені.

Постановами про визнання та приєднання речових доказів від 15 липня 2025 року та від 02 вересня 2025 року 1 недопалок сигарети невідомої марки, що поміщено до паперового конверту з позначкою № 6, 1 недопалок самокрутки, що поміщено до паперового конверту з позначкою № 7, пожежне сміття, що поміщено до сейф-пакетів № ІСR0106270, № ІСR0106265,№ ІСR0106263, № ІСR0106264, № ІСR0106267, після проведення експертизи поміщене до сейф-пакету № 5788905, визнані речовими доказами та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області згідно відповідної квитанції.

У висновку експерта № СЕ-19/123-25/10645-ФХД від 08 серпня 2025 року зазначено, що в наданому на експертизу пожежному смітті з сейф-пакетів ІСR0106270, ІСR0106265, ІСR0106263, ІСR0106264, ІСR0106267 слідів нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів не виявлено.

Відповідно до акту від 14 липня 2025 року, складеного уповноваженою особою Шепетівського районного управління з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, пожежа будинку в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області по вулиці Ізяславській виникла 13 липня 2025 року орієнтовно о 22 годині 58 хвилин, пожежу ліквідовано 13 липня 2025 року о 23 годині 49 хвилин; пожежею знищено покриття та перекриття на площі 25 кв. м, вікна, двері, дерев`яні перегородки, пожежею пошкоджені речі домашнього вжитку; причиною пожежі є підпал.

У висновку провідного фахівця відділу ОППР Шепетівського районного управління з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про причини виникнення пожежі від 15 липня 2025 року визначено, що причиною пожежі 13 липня 2025 року в житловому будинку в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області по вулиці Ізяславській є підпал.

Погодні умови на момент пожежі встановлені з листа Хмельницького обласного центру з гідрометеорології ДСНС України № 9922-994/9922 від 11 серпня 2025 року.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/123-25/12545-ПТ від 27 серпня 2025 року осередок пожежі знаходився в господарчій споруді; причиною пожежі є занесення особою джерела запалювання в горюче середовище.

Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що в с. Васьківці Ізяславської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області знаходиться будинок її батьків, в якому на даний час ніхто не живе і яким володіє потерпіла; зранку приблизно о 09 годині, точної дати потерпіла не пам`ятає, їй зателефонувала сусідка і повідомили, що на подвір`ї, де знаходиться батьківська хата, згоріли сарай та веранда. ОСОБА_7 вказує, що це вже був другий раз, тому що перший раз згорів розташований на території цього ж господарства сарай. Потерпіла повідомила, що жителі с. Васьківці запевнили її, що це був підпал, який вчинив ОСОБА_4 . ОСОБА_7 показала, що батьки померли і у вказаному будинку давно ніхто не проживає, однак вона фактично прийняла спадщину, проте не оформила її у встановленому порядку, після пожежі приїздила на місце події і надавала наявні у неї документи працівникам правоохоронних органів. При цьому потерпіла повідомила, що дозволу заходити в належний їй будинок та на територію господарства вона ОСОБА_4 не давала.

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 23 лютого 1990 року право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_11 , котра відповідно до свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Довідкою Клубівського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 303 від 15 липня 2025 року підтверджується, що поштова адреса домогосподарства, яке знаходиться в АДРЕСА_3 , змінилась на АДРЕСА_4 , на підставі рішенням № 5 ХІІІ сесії виконавчого комітету Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 07 грудня 2000 року «Про перейменування вулиць в населених пунктах сільської ради».

Правомірне володіння потерпілою ОСОБА_7 житловим будинком АДРЕСА_1 підтверджується довідкою Клубівського старостинського округу Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області № 302 від 15 липня 2025 року.

Залишкова (справедлива) вартість заміщення об`єкта оцінки при його поточному фізичному стані і існуючому використанні господарської дерев`яної споруди, розташованої в АДРЕСА_1 становить 8710 грн, що підтверджується висновком про вартість ПП «Ізяслав-експерт».

Згідно довідки ФОП ОСОБА_12 від 16 липня 2025 року вартість 2,5 кв. м обрізної дошки товщиною 30 мм з дерева породи сосна станом на 13 липня 2025 року становила 750 грн.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_13 суду показав, що проживає по сусідству з житловим будинком АДРЕСА_1 . Свідок вказав, що неодноразово бачив ОСОБА_4 та проганяв його з території господарства, де сталася пожежа, а в ніч, коли сталася пожежа, свідок прокинувся близько третьої години, вийшов на двір і чув голос ОСОБА_4 , котрий щось кричав, та стукіт хвіртки сусідів, куди обвинувачений ходив пиячити, обвинувачений виходив з сусіднього господарства на вулицю та направлявся в бік господарства № 1, тоді ж, коли свідок прокинувся та встав порати худобу приблизно о п`ятій годині – сусідська хата вже горіла і там працювали пожежники. ОСОБА_13 зазначив, що неодноразово бачив, як обвинувачений ходив до тієї хати, зносив до жомової ями, розташованої на подвір`ї біля хати пусті пластикові пляшки та паперові ящики, неодноразово бачив на подвір`ї біля хати собачку, з якою постійно ходив ОСОБА_4 , що свідчило про те, що сам обвинувачений знаходився в хаті. Свідок повідомив, що племінниця розповідала, що напередодні ОСОБА_4 виносив з цієї хати ікони та фотографії і розвішував на вулиці. ОСОБА_13 показав, що його дочка, котра приїжджала на свято 20 квітня 2025 року ввечері бачила ОСОБА_4 , котрий п`яний спав на вулиці неподалік хати, яка вночі згоріла. Свідок вказав, що він особисто не бачив, як ОСОБА_4 підпалював вищевказаний будинок, але в селі після того ще горіли хати, а обвинувачений погрожував підпалами, про підпали часто розмовляв біля кіоску, питав: «У вас ще хата не горіла?» Такі слова чула дружина ОСОБА_13 від обвинуваченого на адресу іншого односельця. Свідок вказав, що ОСОБА_4 вчиняв неодноразові підпали в селі, а коли його взяли під варту, підпали в селі припинились.

Покази свідка ОСОБА_13 повністю узгоджуються з тими показами, які давав свідок під час проведення слідчого експерименту 10 червня 2025 року, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом вказаної слідчої дії.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_14 суду показала, що на другий день свята Пасхи вночі приблизно о 3 годині їй зателефонувала сусідка і повідомила, що горить хата, в якій ніхто не проживає. Були викликані працівники поліції та ДСНС, всі сусіди позбігались на пожежу. Хата була дерев`яна, огороджена, хвіртка закривалась, а внаслідок пожежі згоріли дах і стеля, лишилися обгорілі стіни. Свідок стверджувала, що неодноразово бачила біля тієї хати ОСОБА_4 , котрий зносив на територію господарства паперові ящики, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_14 вказала, що ще п`ять років тому ОСОБА_4 був спокійний, допомагав сусідам на їх прохання, але потім став зловживати алкогольними напоями, став цькувати на дітей собачку, з якою постійно ходив, навесні палив траву в лузі, намагався спалити ще одну хату влітку цього ж року. Свідок показала, що ОСОБА_15 особисто бачила як ОСОБА_4 приблизно о 22 годині або о 22 годині 30 хвилин виходив з хати, а потім в цій хаті почалася пожежа, на яку також позбігалися сусіди. Сам ОСОБА_4 заперечував свою причетність до цих пожеж, однак відколи обвинуваченого взяли під варту підпалів у селі більше не було.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_16 суду показала, що проживає по сусідству з житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 і в числі інших сусідів прибігла, коли почалася пожежа. При цьому свідок вказала, що ОСОБА_4 постійно ходив з собачкою і односельці знали, що де він, там і собачка, а де собачка, там і ОСОБА_4 , то напередодні пожежі ця собачка сиділа біля веранди будинку, тому свідок зробила висновок, що обвинувачений знаходився в будинку, а після того хтось повиносив з будинку та порозвішував на вулиці фотографії з цього ж будинку. Також ОСОБА_16 повідомила, що після першої були ще пожежі поки обвинувачений не був взятий під варту, хоча особисто свідок не бачила, щоб ОСОБА_4 щось підпалював.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_17 суду показав, що вночі на другий день свята Пасхи з 20 на 21 квітня 2025 року зателефонували сусіди і повідомили про пожежу. Коли свідок прийшов, на пожежі вже працювали пожежники. Господарство, де сталася пожежа знаходиться від місця проживання свідка приблизно за 100 м. Після цієї пожежі в селі сталися ще пожежі. Сам свідок ОСОБА_4 на місці пожежі не бачив, як він підпалював хату також не бачив, однак ОСОБА_15 розповіла, що вчиняв підпали саме обвинувачений. ОСОБА_17 зауважив, що відколи ОСОБА_4 взяли під варту, підпали в селі припинились.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_15 суду показала, що вона знає ОСОБА_4 , котрий живе від неї через чотири хати. Свідок вказала, що самих моментів підпалу вона особисто не бачила, однак впевнена, що підпали вчинив саме ОСОБА_4 . З приводу пожежі належного ОСОБА_6 будинку свідок пояснила наступне: в ніч пожежі, приблизно о 3 годині до ОСОБА_15 зателефонувала ОСОБА_18 і повідомила, що горить належна ОСОБА_6 хата, після чого ОСОБА_15 викликала працівників ДСНС. Це було на другий день свята Пасхи з 20 на 21 квітня 2025 року. При цьому свідок зауважила, що приблизно за годину до пожежі ОСОБА_4 проходив вулицею. Також ОСОБА_15 вказала, що двічі бачила ОСОБА_4 на території господарства ОСОБА_6 приблизно за півтора тижні до пожежі, хоча сама ОСОБА_6 дозволу заходити до господарства ОСОБА_4 не давала. Свідок зауважила, що належний ОСОБА_6 будинок був замкнений на замок, однак ОСОБА_4 заходив в середину будинку.

З приводу пожежі належного ОСОБА_7 будинку свідок пояснила наступне: зі слів сина ОСОБА_15 відомо, що на території господарства ОСОБА_7 перше згорів хлів, а наступного разу горіла вже прибудова до хати, а свідок викликала працівників ДСНС. При цьому свідок звертає увагу, що приблизно за годину чи за хвилин сорок до пожежі з кущів з належного ОСОБА_7 господарства біля хати виходив ОСОБА_4 , ОСОБА_15 проганяла його звідти.Також свідок повідомила, що неодноразово проганяла обвинуваченого з належного ОСОБА_7 .

Крім цього, свідок повідомила, що чула, як ОСОБА_4 висловлював погрози підпалом іншим односельцям, сама ОСОБА_15 повідомила, що зважаючи на дії обвинуваченого, вона побоюється за власне життя та життя своїх малолітніх дітей, оскільки пожежі відбулись недалеко від її місця проживання. Також свідок звернула увагу суду, що обвинувачений вчиняв і інші підпали, а відколи ОСОБА_4 взяли під варту, підпали в селі припинились.

Покази свідка ОСОБА_15 повністю узгоджуються з тими показами, які давала свідок під час проведення слідчого експерименту 28 червня 2025 року, що підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту та відеозаписом вказаної слідчої дії.

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_19 суду показала, що її син ОСОБА_4 страждає на психічне захворювання, з приводу чого неодноразово лікувався як стаціонарно так і амбулаторно, навесні 2025 року мав загострення, однак з невідомих свідкові причин сина на стаціонарне лікування не поклали і він повернувся додому, проходив амбулаторно. ОСОБА_19 вказала, що їй відомо про пожежі в селі, вона особисто бачила згарища: по вул. Ізяславській була спалена веранда будинку, а на іншій вулиці – будинок і хлів. Свідок повідомила, що особисто вона не бачила, щоб ОСОБА_4 вчиняв підпали, однак сусіди наполягали, що це робив саме він, пред`являли претензії. Сам син заперечував свою причетність до підпалів, однак він також заперечував свою причетність до підпалу сухої трави, яка сталася раніше, хоча сусід стверджували, що такий підпал вчинив саме ОСОБА_4 .

Допитана в ході судового розгляду в якості свідка староста Клубівського старостинського округу ОСОБА_20 суду показала, що протягом весни 2025 року до неї як старости звертались жителі с. Васьківці зі скаргами на ОСОБА_4 . Сусіди телефонували і жалілися, що обвинувачений підпалює житлові будинки, в яких ніхто не проживає, погрожує односельцям підпалами. Про вказані скарги староста повідомляла дільничного офіцера поліції. Зі слів матері обвинуваченого свідкові відомо, що ОСОБА_4 має психічне захворювання. ОСОБА_20 зауважила, що відколи обвинуваченого взяли під варту, підпали в с. Васьквці припинились.

Під час проведення слідчого експерименту 10 червня 2025 року свідок ОСОБА_18 показала, де вона проживає, як вночі, коли сталася пожежа будинку АДРЕСА_1 , вночі, приблизно о 2 годині ОСОБА_4 йшов вулицею в бік м. Ізяслава, свідок його чула, оскільки він кричав до собачки, а потім, коли повертався приблизно через хвилин сорок, кричав щось незрозуміле, однак куди саме прямував ОСОБА_4 свідок не знає. Також під час слідчого експерименту свідок показала, що за тиждень до пожежі обвинувачений два дні зносив картонні коробки та залишав на території господарства, де відбулась пожежа, при цьому свідок зауважила, що кількість коробок вранці перед пожежею була більша, а на ранок після пожежі кількість коробок стала менша та лишилась сталою на момент проведення експерименту. Крім того, свідок показала, що особисто бачила і вказала місце, де саме ОСОБА_4 чіпляв на вулиці ікону з будинку, який в подальшому згорів, а на другий ранок поряд з іконою появилась фотографія з цього ж будинку. На запитання слідчої свідок пояснила, що під час пожежі, коли збіглись сусіди і приїхали пожежники прийшов також і ОСОБА_4 зі сторони свого місця проживання, при цьому він перебував в сані сильного алкогольного сп`яніння. Також свідок повідомила, що ще за два тижні до цієї пожежі особисто бачила, як ОСОБА_4 палив суху траву на березі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У п. 53 рішення Європейського суду у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Пунктом 86 рішення Європейського суду у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року зазначено, що враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

Приймаючи до уваги сукупність досліджених в ході судового розгляду доказів, які є належними та допустимими, стороною захисту не оскаржувались та не спростовувались, оцінивши всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконливого висновку, що вина ОСОБА_4 у незаконному проникненні до житла та в умисному знищенні чужого майна шляхом підпалу, доведена. Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 194 КК України.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, враховувати цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність кваліфікуючих ознак.

Підходячи до призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.

Суд враховує особу обвинуваченого, який страждає на психічне захворювання, через яке не в повній мірі усвідомлює свої дії та неповною мірою може керувати ними, проте застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, що підтверджується висновками судово-медичних експертів № 464 від 20 червня 2025 року та № 585 від 15 серпня 2025 року, перебуває під наглядом лікаря-нарколога Ізяславської КДП та лікаря-психіатра Ізяславської КДП, однак своєї вини не визнав, у скоєному не розкаявся, за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово вчиняв насильство в сім`ї щодо своєї матері, з котрою разом проживає, був засуджений вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року за ч. 1 ст. 126 КК України до штрафу в сумі 850 грн, який на даний момент не сплачений.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує його психічний стан, а саме його обмежену осудність.

Частиною 2 ст. 19 КК України встановлено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з положеннями ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Системне тлумачення вищевказаних норм свідчить про те, що законодавець чітко відокремлює поняття неосудної особи від особи з обмеженою осудністю, посилаючись на те, що встановлення такої обставини в подальшому тягне за собою різні правові наслідки. Так, неосудною вважається особа, яка в цілому не може усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому не підлягає кримінальній відповідальності, тоді як особа з обмеженою осудністю лише не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, при цьому така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, а факт визнання її обмежено осудною зобов`язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.

Неосудність або обмежена осудність є юридичними поняттями, тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК України у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.

Суд звертає увагу, що у висновках судово-медичних експертів № 464 від 20 червня 2025 року та № 585 від 15 серпня 2025 року виснувано, що обвинувачений ОСОБА_4 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

За таких обставин суд вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ч. 2 ст. 20 КК України, тобто застосування до нього примусових заходів медичного характеру, у суду не має. Проте психічний стан обвинуваченого враховується судом при призначенні покарання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч. 1 ст. 162 КК України) та тяжких злочинів (ч. 2 ст. 194 КК України), характеризується прямим умислом.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до вчиненого, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами, приймаючи до уваги інформацію досудової доповіді Шепетівського районного відділу № 2 філії Держаної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області, складеної щодо ОСОБА_4 , зважаючи на оцінку ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення, суд знаходить, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в ізоляції від суспільства при поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, що також відповідатиме меті покарання.

Суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При визначенні строку покарання суд приймає до уваги обставини та спосіб вчинених кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчинених злочинів та їх наслідків, вважає за доцільне застосувати вимоги ст. 70 КК України для визначення покарання за сукупністю злочинів та вимоги ст. 71 КК України при визначенні покарання за сукупністю вироків, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 72 КК України, згідно яких основне покарання у виді штрафу при призначенні за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області № 688/3347/25 від 21 липня 2025 року застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840 грн. Суд приймає до уваги, що прокурор з клопотанням про зміну підсудному запобіжного заходу до суду не звертався, разом з тим суд вважає, що в даному випадку існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому суд приходить до висновку, що доцільно залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

25 вересня 2025 року до суду надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_21 до ОСОБА_4 про стягнення обвинуваченого на користь ОСОБА_6 41731 грн майнової шкоди та 500000 грн моральної шкоди.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25 вересня 2025 року вказаний цивільний позов були прийняті до розгляду у кримінальних провадженнях № 12025244000000754, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2025 року, про кримінальні правопорушення за ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 162 КК України, та № 12025244000001298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2025 року, про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 194 КК України; ОСОБА_6 була визнана цивільним позивачем, ОСОБА_21 – представником цивільного позивача, ОСОБА_4 – цивільним відповідачем, ОСОБА_5 – представником цивільного відповідача ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, статтями 127, 128 КПК Українипередбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК Українивид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, суд приймає до уваги положення ст. ст. 127, 128 КПК України, ст. 22 ЦК України, за змістом яких сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Зокрема, розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів ч. 5 ст. 128 КПК Україниі не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 135/112/17 (провадження № 51-6765км18) та від 12 грудня 2019 року в справі № 486/1423/17 (провадження № 51- 4264км19).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що правомірне володіння потерпілою ОСОБА_6 житловим будинком АДРЕСА_1 підтверджується листом Мислятинського старостинського округу № 58/2.9-06 від 30 травня 2025 року. За інформацією № 122 Комунального підприємства «Ізяславське бюро технічної інвентаризації» від 30 травня 2025 року право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстроване на ОСОБА_10 , що також підтверджується доданою копією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок.

Згідно вимог ч. 1 ст. 181 ЦК України житловим будинком АДРЕСА_1 відноситься до нерухомого майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України.

За вимогами ч. 1 ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Разом з тим, суд звертає увагу, що суду не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_6 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а також розміру завданої майнової шкоди.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення майнової шкоди.

З приводу заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пункт 3 ч. 2 цієї ж статті передбачає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу фізичних страждань, переживань, душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням, тому її розмір може мати суто умовний вираз. Разом з тим, такий повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Також у цій постанові зазначено, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Суд, зважаючи на обставини справи, приписи цивільного законодавства, правові позиції Верховного Суду, приходить до висновку, що потерпілою не було доведено наявність моральної шкоди та не був обґрунтований її розмір, а тому цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 369-371, 373-376 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання

за ч. 1 ст. 162 КК України – 1 (один) рік обмеження волі,

за ч. 2 ст. 194 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в сумі 850 грн, встановленому вироком Ізяславського районного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року, який виконується самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з 25 червня 2026 року, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення з 21 липня 2025 року по 24 червня 2026 року з розрахунку день за день відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 22285 грн 00 коп витрат, пов`язаних із залученням експертів.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Речові докази:

пожежне сміття, 1 недопалок сигарети невідомої марки, що поміщено до паперового конверту з позначкою № 6, 1 недопалок самокрутки, що поміщено до паперового конверту з позначкою № 7, які перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_4 – в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1