Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №607/5807/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Справа №607/5807/26 Провадження №2/607/3962/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача Луцишин Г.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Магдич О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Мороз Ірина Ярославівна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дочка позивачки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті дочки залишилося спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . 29.12.2022 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. із заявою про прийняття спадщини за законом. ЇЇ заява була прийнята на підставі пункту 3 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 164. Вважає, що пропустила строк з поважних причин, оскільки на момент відкриття спадщини діяла постанова «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 № 164, якою передбачалось, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Вказує, що нею не було подано заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців у зв`язку з юридичною необізнаністю щодо строків прийняття спадщини.

30.04.2026 від представника позивачки надійшла заява про зміну підстави позову, у якій просить вважати поважними причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини у зв`язку з наступними обставинами. 29.12.2022 позивачка подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті своєї дочки, яка була прийнята нотаріусом на підставі п.3 постанови КМУ №164 від 28.02.2022, незважаючи на пропуск шестимісячного терміну. У зв`язку з прийняттям на набранням чинності постанови КМУ №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» позивачка мала легітимні очікування щодо того, що її заява про прийняття спадщини подана нотаріусу в межах строків, встановлених згідно чинного на той час законодавства України. Окрім того, після смерті дочки позивачка проходила лікування в КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» та післяопераційну реабілітацію. Отже, поважними, на думку позивачки, причинами незвернення до нотаріуса протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця є: хвороба позивачки, введення воєнного стану на території України, прийняття найвищим органом виконавчої влади України – Кабінетом Міністрів України постанови №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» та поширення інформації у засобах масової інформації про зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану.

10.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за безпідставністю позовних вимог. Вказує, що у позивачки ОСОБА_2 відсутні будь які поважні причини для пропуску строку на прийняття спадщини, оскільки: позивачка проживає неподалік (безпосередньо в Тернопільському районі); ОСОБА_2 була обізнана про факт смерті своєї дочки, оскільки була присутня на похороні; в позовній заяві не вказується на існування у позивачки тривалої важкої хвороби, яка б перешкоджала своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини; ОСОБА_2 була на момент відкриття спадщини пенсіонеркою і не працює на даний час, тобто обставини відрядження, переїздів, трудової зайнятості, тощо їй не перешкоджали; з моменту відкриття спадщини до часу подання заяви про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини минуло майже чотири роки, що є надто тривалим часом, протягом якого позивачка не вживала заходів для поновлення свого права. Як на підставу для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачка посилається виключно на незнання нею законодавства. Проте, згідно із правовою позицією Верховного Суду, незнання (нерозуміння, невірне трактування) закону не може бути визнане поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Вказівка у позовній заяві на існування п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» не заслуговує на увагу та не може свідчити про важність причини пропуску строку на прийняття спадщини з огляду на те, що у постанові № 676/47/21, Верховний Суд, надаючи оцінку п. 3 постанови КМУ №164, вважає, що вона суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню. Окрім того, у квартирі АДРЕСА_1 , яка є предметом спадкування та належала одноосібно його матері, відповідач постійно проживав, це є його єдиним житлом і він одноосібно несе витрати по його утриманню. З 20.08.2020 року по 29.09.2022 року він перебував у лавах Збройний сил України і брав участь у військових діях з оборони України від військової агресії російської федерації. Під час його перебування в лавах ЗСУ усі свої вільні кошти переказував позивачці ОСОБА_2 для того, щоб вона допомагала матері та утримувала квартиру. Однак після демобілізації виявив, що борги за комунальні послуги по квартирі становлять понад 80 000 гривень. В той же час допомогу матері під час хвороби надавали сусіди, а позивачка проживала в селі і не відвідувала її.

16.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому, зважаючи на подання позивачкою заяви про зміну підстав позову, відповідач просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, підтримує раніше поданий ним відзив та вважає, що позивачка у заяві про зміну підстав позову, як і у первісній позовній заяві, не навела достатніх і вагомих підстав для задоволення її позовних вимог. Вказує, що сам по собі факт прийняття нотаріусом від позивачки ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини за межами шестимісячного строку на прийняття спадщини жодним чином не впливає на визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними. У роз`ясненні приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. від 01.06.2023 року, яке долучила до своєї заяви про зміну підстав позову позивачка, прямо вказано, що заява подано з пропуском строку на прийняття спадщини та міститься посилання на ст. 1270 Цивільного кодексу України. Тобто вже станом на 01.06.2023 позивачка знала про пропуск встановленого законодавством строку. Та обставина, що у роз`ясненні йдеться саме про наявність арешту на спадкове майно, не скасовує факту пропуску строку на прийняття спадщини. Щодо доводів позивачки, що будь-який сумнів повинен тлумачитись на користь особи, зазначає, що у даному спорі сумнів не може тлумачитись на користь однієї фізичної особи на шкоду інтересам іншої. Відповідач ОСОБА_1 послідовно та категорично заперечував проти прийняття спадщини позивачкою, про що позивачка знала, однак із заявою про прйняття спадщини не зверталась протягом майже чотирьох років з моменту відкриття спадщини. Щодо хвороби позивачки як підстави для встановлення додаткового строку на прийняття спадщини вказує, що дана обставина не є суттєвою перешкодою для прийняття спадщини, оскільки була короткотерміновою та не вплинула істотно на можливість прийняття спадщини.

Ухвалою судді від 20.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.04.2026.

Ухвалою суду від 30.04.2026 із занесенням до протоколу судового засідання прийнято заяву про зміну підстав позову.

Ухвалами суду від 28.05.2026 із занесенням до протоколу судового засідання поновлено строк для подання відзиву на позов та закрито підготовче судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задоволити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши справу судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 1099 (а.с. 14).

Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.12.1995 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.1999 (а.с. 10, 11).

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом ЗАГСу міськвиконкому м. Тернопіль (а.с. 13).

З копій матеріалів спадкової справи № 8/2022, заведеної 23.05.2022 щодо майна померлої ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідач ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини звернувся 23.05.2022.

З роз`яснень № 57/02-14 від 01.06.2023 та № 78/02-14 від 16.10.2024, наданих приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., встановлено, що заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 була прийнята на підставі пункту 3 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 164, незважаючи на пропуск нею шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини статтею 1270 ЦКУ.

06.07.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. з заявою, у якій заперечив проти видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкового майна ОСОБА_3 її матері – ОСОБА_2 .

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 03824 від 11.07.2022, виданої Тернопільською комунальною міською лікарнею № 2, встановлено, що ОСОБА_2 в період з 06.06.2022 по 11.07.2022 перебувала на лікуванні у вказаному медичному закладі з діагнозом: ПТФС правої нижньої кінцівки, виразково-набрякова форма з вираженим больовим синдромом. Трофічні виразки н/з правої гомілки (а.с. 93-94).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи із наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є спадкоємцем першої черги.

Згідно із частинами першою, другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що позивачка у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Згідно із частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив термін для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий термін, достатній для подачі ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд встановив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є матір`ю спадкодавця, проживає у Тернопільському районі, та була обізнана про факт її смерті, а отже їй було відомо про відкриття спадщини у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Від так, вона могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті дочки, як її потенційний спадкоємець першої черги за законом шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори.

Водночас, позивачка у шестимісячний строк не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, хоча не була позбавлена можливості подати таку заяву.

Суд встановив, що позивачка протягом строку для прийняття спадщини проходила лікування у Тернопільській комунальній міській лікарні № 2. Однак враховуючи діагноз, та період лікування, який становив менше одного місяця (з 06.06.2022 по 11.07.2022), суд дійшов висновку, що ця обставина не могла перешкодити позивачці вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки такий строк тривав з 17.05.2022 по 17.11.2022.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження поважності пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини з моменту її відкриття.

Оцінюючи саме період від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття, суд не встановив об`єктивних причин, пов`язаних з непереборними, істотними труднощами для подачі такої заяви.

Щодо доводів позивачки про те, що подавши заяву про прийняття спадщини 29.12.2022, вона, у зв`язку з прийняттям на набранням чинності постанови КМУ №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», мала легітимні очікування щодо того, що її заява про прийняття спадщини подана нотаріусу в межах строків, встановлених згідно чинного на той час законодавства України, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції станом на день відкриття спадщини) було передбачено, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Постановою КМ № 719 від 24.06.2022 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», яка набрала чинності 29.06.2022, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» викладено в наступній редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову у справі № 676/47/21 (провадження № 61-18014св22), у якій сформулював наступну правову позицію:

«Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню».

З часу формулювання сталої правової позиції у цьому питанні (25.01.2023) минуло більше трьох років. Однак протягом цього часу позивачка не вчиняла жодних дій з метою визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. З позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася лише 18.03.2026.

При цьому, про пропуск строку для прийняття спадщини позивачці було відомо також із роз`яснень приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О. від 01.06.2023 та 16.10.2024, у яких було зазначено, що заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 була прийнята, незважаючи на пропуск нею шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини.

При цьому суд враховує, що факт відкриття спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку, не може свідчити про прийняття особою спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку для прийняття спадщини надані виключно суду. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо тривалості строку для прийняття спадщини. Такий правовий висновок викладено у постанові КЦС ВС від 21.06.2023 у справі № 175/1404/19.

Окрім того, суд не може визнати поважною таку причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22)).

Враховуючи те, що позивачка своїм правом на прийняття спадщини у встановлений законом строк не скористалася, доказів наявності перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строку не подала, підстави для визнання поважними обставин, на які посилається позивачка, як на підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відсутні, тому суд доходить висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 25.06.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. М. Позняк