Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №607/2184/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2026 Справа №607/2184/26 Провадження №2/607/3032/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором №2112536952078 від 05.05.2021 та Кредитним договором №2112550244152 від 05.05.2021 у загальному розмірі 62794,05 грн. та судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 05.05.2021 в електронній формі уклали кредитний договір №2112536952078 на суму 2200,00 грн та кредитний договір №2112550244152 на суму 1100,00 грн.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало умови договорів та перерахувало на рахунок відповідача кошти, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення сум позики, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Первісний кредитор на підставі договору від 01.12.2021 № 1-12 відступив на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2112536952078 та за договором № 2112550244152.

Також, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі договору від 10.01.2023 № 10-01/2023 відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2112536952078 та за договором № 2112550244152.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2112536952078 та за договором № 2112550244152.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не заявився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не заявився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення виклику до суду рекомендованим листом із повідомленням та розміщенням оголошення на сайті суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов не подав, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладене до 10.04.2026.

Розглянувши справу, судом досліджено докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 05.05.2021 в електронній формі уклали договір надання фінансових послуг №2112536952078, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надав відповідачу позику у сумі 2200 гривень. Крім того, 05.05.2021 між сторонами в електронній формі було укладено договір надання фінансових послуг №2112550244152, за яким відповідачу було надано позику у сумі 1100 гривень.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно з додатками до договорів, якими є заяви-анкети для отримання кредиту, ОСОБА_1 просив надати йому кредит у розмірі 2200 гривень за першим договором та 1100 гривень за другим договором, орієнтовний строк повернення становить 16 днів з моменту отримання кредиту. Також наявна інформація «Строком на 365 днів з правом повернення достроково». За Договором №2112536952078 відповідач зобов`язався повернути 2200 гривень тіла та відповідні проценти, а за Договором №2112550244152 - 1100 гривень тіла та проценти.

Як видно із графіку платежів, які є додатками №2 до договорів, ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками у межах погодженого строку (20.05.2021).

Крім того, в інформації щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі, зазначено, що відповідач вибрав строк кредитування 16 днів.

Договори підписано електронним цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором G4 та Z2, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Як видно з довідки від 29.12.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» підтверджує здійснення переказу грошових коштів на карту НОМЕР_1 , яка належить позичальнику ОСОБА_1 , 05.05.2021 о 16:58:26 на суму 1100 гривень.

Як видно з довідки від 29.12.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» підтверджує здійснення переказу грошових коштів на карту НОМЕР_1 , яка належить позичальнику ОСОБА_1 , 05.05.2021 о 13:19:19 на суму 2200 гривень.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора, станом на дату відступлення вимоги заборгованість за договором №2112536952078 становить 41862,70 грн, в тому числі сума боргу 2200 грн, 39662,70 грн - проценти; заборгованість за договором №2112550244152 становить 20931,35 грн, в тому числі сума боргу 1100 грн, 19831,35 грн - проценти. Загальна сума заявленої заборгованості за двома договорами становить 62794,05 грн.

Відповідно до договору факторингу від 01.12.2021 №1-12 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2112536952078 та №2112550244152.

Реєстр Боржників передається Фактором за актом приймання передачі Реєстру Боржників не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7.

Права вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношення до боржників стосовно переданого права вимоги (пункти 6.1.3, 6.1.4).

Відповідно до актів приймання-передавання реєстру боржників від 03.12.2021 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, серед іншого, за кредитними договорами №2112536952078 та №2112550244152 до ОСОБА_1 .

На підтвердження виплати фінансування за договором відступлення надано платіжне доручення від 03.12.2021 № 307600018 на суму 5535543,12 грн.

Відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 № 10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток 4), про що вказано у п.5.2 договору).

Відповідно до акту приймання-передавання реєстру боржників від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» право вимоги, серед іншого, за кредитними договорами №2112536952078 та №2112550244152 до ОСОБА_1 .

На підтвердження виплати фінансування за договором відступлення надано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій форме, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердженння укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 05.05.2021 в електронній формі уклали договори №2112536952078 (на суму 2200 грн) та №2112550244152 (на суму 1100 грн). Факт видачі кредитів підтверджується інформацією платіжної організації.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх праві іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування под відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Встановлено, щодо до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитними договорами від 05.05.2021 №2112536952078 та №2112550244152 на підставі договорів від 01.12.2021 № 1-12 та від 10.01.2023 № 10-01/2023, що підтверджується змістом договорів, актами приймання-передачі та реєстрами прав вимог, які досліджені судом.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками та тілом кредиту, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У договорах, заявах про надання кредиту та графіках платежів встановлено, що кредит надавався фактично на 16 днів від дати отримання кредиту з 05.05.2021.

Поряд з цим, позивач вказує, що згідно п. 1.9 договорів граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Разом із тим, як видно із розрахунку заборгованості за договорів, первісний кредитор та його правонаступники здійснювали нарахування процентів також після погодженого строку кредитування 16 днів, що не узгоджується правовим висновком, сформованим Великою Палатою у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. Так, у п. 54 Постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Як зазначено у висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Так, суд встановив, що укладаючи кредитні договори, відповідач скористався належною первісному кредитору інформаційно-телекомунікаційною системою, де йому було надано можливість самостійно обрати «суму кредиту» та «термін» згідно з Алгоритмом дій споживача. Заповнивши усі запитувані кредитором дані, відповідач акцептував оферту на зручних умовах, які у момент акцепту пропонував йому первісний кредитор, самостійно, в автоматичному порядку було сформовано Заявки відповідача на отримання грошових коштів в кредит, в тому числі і строк кредитування 16 днів.

Крім цього, невід`ємною частиною договору є графік платежів, у якому встановлено строк повернення кредиту до 20.05.2021, натомість позивачем суду не надано іншого графіку платежів, погодженого сторонами, виходячи із строку кредитування 1 рік, як і не надано паспорта кредиту із зазначенням такого строку кредитування та орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача на дату надання інформації, виходячи з умов надання кредиту строком на 1 рік, що суперечить частині третій статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд також враховує, що відповідно до умов договорів, після закінчення орієнтовного строку кредитування передбачено підвищений розмір відсотків, які сплачуються кожного дня, що за своєю суттю містять ознаки штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Доказів того, що сторони погодили зміну строку кредитування суду позивачем не надано.

Разом із цим, суд доходить висновку про відсутність підстав нараховувати проценти поза межами погодженого 16 денного строку кредитування. А тому неповернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк є неправомірною поведінкою, що виключає право кредитодавця нараховувати проценти за ст. 1048 ЦК України після спливу строку кредитування (після 20.05.2021).

Отже, нарахування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України після закінчення строку кредитування за своєю правовою природою не є платою за користування кредитом, а фактично є способом встановлення відповідальності за прострочення.

Так, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів поза межами строку кредитування, тобто з 21.05.2021 року до 30.11.2021, слід відмовити.

Тому, за першим договором №2112536952078 суд вважає доведеним розмір відсотків у межах 16-денного строку у сумі 704,00 грн, а за другим договором №2112550244152 - пропорційно у сумі 352,00 грн (всього процентів за двома договорами - 1056,00грн). Суми основного боргу (тіла кредиту) становлять 2200 грн та 1100 грн відповідно (всього 3300 грн), що підлягає стягненню з відповідача.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого, сплата неустойки.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Таким чином, суд вважає, що загальна сума до стягнення за обома договорами становить 5940,00 грн., тому позов належить задовольнити частково, відмовивши у задоволенні решти вимог.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати у розмірі 16000 грн на правову допомогу, що підтверджуються договором про надання правової допомоги із АО «Лігал ассістенс» від 01.07.2024, заявкою про надання правової допомоги та витягом із акту про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 на суму 16000 гривень.

Разом судові витрати позивача для розподілу становлять: 2662,40 грн (судовий збір) + 16000,00 грн (витрати на правову допомогу) = 18662,40 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1765 гривень 37 копійок (18662,40 грн. х 5940,00 грн /62794,05) .

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Кредитним договором №2112536952078 від 05.05.2021 та Кредитним договором №2112550244152 від 05.05.2021 у загальному розмірі 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок та 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят пять) гривень 37 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, Код ЄДРПОУ: 44276926, тел. +38(044) 374-01-51, E-mail: info@collect-center.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 10.04.2026.

Головуючий суддяК. М. Грицай