Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №607/5615/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2026 Справа №607/5615/26 Провадження №2/607/3935/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Дудченко Ю. Р.

представника позивача Федосєєвої Т. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопович Лариса Петрівна про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопович Л.П. про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування змінених позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона є спадкоємцем за законом на суму пенсії, яка належала її матері спадкодавцеві ОСОБА_2 , згідно з рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 та від 26 вересня 2023 у справі № 500/5632/23, але не була нею одержана за життя та прийняла спадщину, оскільки звернулася до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Прокопович Л.П., якою було заведено спадкову справу.

В подальшому, нотаріусом було підготовлено і направлено окремі запити щодо спадкового майна. Один із запитів було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оскільки за життя спадкодавиці на її користь було нараховано суми коштів, які не були їй виплачені.

Однак попри те, що відповідач не заперечує факт нарахування коштів, а також факт того, що нараховані кошти виплачені не були, він зайняв позицію про те, що такі кошти не включаються до складу спадщини. Оскільки розмір такого нарахування нотаріусу повідомлено не було, це унеможливило видачу свідоцтва про право на спадщину відносно таких нарахувань коштів. Відтак, у визначені законом строки та порядку було оформлено свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, окрім вказаних вище нарахувань коштів.

Таким чином, відповідач фактично відмовив у наданні інформації про розмір нарахованих на підставі судових рішень коштів та не визнає право власності спадкоємця на нараховані за судовими рішеннями та не виплачені кошти і стверджує, що вони не входять до спадкового майна.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме, на суми коштів, нараховані та невиплачені ОСОБА_2 , згідно рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 та від 26 вересня 2023 у справі №500/5632/23, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити на користь ОСОБА_1 нараховані та невиплачені суми коштів згідно рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 у сумі 118 664,02 грн та від 26 вересня 2023 у справі № 500/5632/23 у сумі 20 000,00 грн.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому вказала, що позовні вимоги є безпідставними та повідомило, що недоотримані суми пенсії ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з виплатою їх у повному обсязі. Додатково інформувала, що на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 №500/1076/22 та від 26.09.2023 №500/5632/23 були нараховані суми коштів, які станом на 23.01.2026 не виплачені. Одночасно, заявника було повідомлено, що для отримання заборгованості за рішенням суду, у зв`язку із смертю пенсіонера, члени його сім`ї (дружина, батьки, діти) можуть звернутися із оригіналами документів до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) територіального органу Пенсійного фонду України, не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Після звернення особи, яка має право на виплату недоодержаних сум, до підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ вносяться дані заявника (заявників) в розділ «інформація про персональні дані спадкоємця у зв`язку зі смертю стягувача» та здійснюється виплата згідно постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2025 №821.

Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач відповідь на відзив не подавала.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася із невідомої суду причини, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки у судове засідання відповідач суду не повідомила та не подала клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує проти задоволення позову.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви, клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду витребувано докази.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, встановив, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у здійсненні з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_2 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Тернопільській області" №2021/2070 від 13.01.2021 року, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Тернопільській області" №2021/2070 від 13.01.2021 року з урахуванням раніше виплачених сум. Дане судове рішення набрало законної сили 12.04.2022.

Також рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 у справі №500/5632/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.04.2023 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб". Дане судове рішення набрало законної сили 27.10.2023.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 29.07.2025 Борщівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 399.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопович Л.П. від 10.03.2026 за № 51/01-16 вбачається, що в провадженні приватного нотаріуса знаходиться спадкова справа № 127/2025, зареєстрована в Спадковому реєстрі за № 74853152 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Згідно ст. 1261 ЦК України, єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.02.2026 було повідомлено нотаріуса, що недоотримані суми пенсії ОСОБА_2 відсутні, у зв`язку з виплатою їх у повному обсязі, проте, на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 № 500/1076/22 та від 26.09.2023 № 500/5632/23 були нараховані суми коштів, які станом на 23.01.2026 не виплачені.

Відповідно до розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1903002418, пенсіонер ОСОБА_2 , виданих ПФУ, згідно автоматизованої системи розрахунку пенсій вбачається, що нарахована заборгованість за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 в сумі 118 664,02 грн та нарахована заборгованість за період з 01.04.2023 по 31.01.2024 у сумі 20 000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що вона є спадкоємцем за законом на суму пенсії, яка належала її матері, згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 № 500/1076/22 та від 26.09.2023 № 500/5632/23, але не була нею одержана за життя, однак нотаріус не може оформити свідоцтво про право на таке спадкове майно, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримання таких коштів, відтак просить визнати за нею право власності на суму пенсії, яка належала спадкодавцеві, згідно з даних рішень, в порядку спадкування за законом після смерті матері, а також зобов`язати відповідача виплатити їй дану суму пенсії.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 № 500/1076/22 та від 26.09.2023 № 500/5632/23, які ухвалено за життя спадкодавця та набрали законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали матері позивача залишилися недоодержаними, у зв`язку з її смертю, суд дійшов висновку про те, що позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про визнання права власності на суму пенсії є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити їй дану суму пенсії у розмірі 118 664,02 грн згідно рішення суду Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 та у розмірі 20 000,00 грн згідно рішення суду Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 у справі № 500/5632/23, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач не визнає право власності на спадкове майно, а саме, у реалізації прав її як спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна після смерті матері, зокрема, виплати суми пенсії у розмірі 118 664,02 грн згідно рішення суду Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 та у розмірі 20 000,00 грн згідно рішення суду Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 у справі № 500/5632/23, та фактично унеможливлює виконання судових рішень, відтак з врахуванням зазначеного позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Як правило, особа, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та не є вичерпним. За змістом пункту 3 частини другої цієї статті способами захисту цивільних прав та інтересів є зокрема й припинення дії, яка порушує право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно зі статтею 16 ЦК України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Так, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта».

Принцип ефективності закріплений у ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів правомочної особи.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 25 травня 2021 року у справі №200/14342/18 визначено «Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи)».

Таким чином, тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму пенсії, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Також ЄСПЛ зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що стороною позивача належним чином не було доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідач вчиняє протиправні дії відносно позивача.

Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів про порушення відповідачем її прав, зокрема, рішення відповідача про відмову у виплаті вищевказаної суми пенсії.

Відтак, позиція сторони позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми пенсії, є необґрунтованою та належним чином не сформованою.

Окрім цього, на думку суду, у позивача наявне рішення щодо взаємовідносин позивача з відповідачем в контексті звернення до суду та в межах тих вимог, з якими раніше зверталася її матір, а тому, на момент ухвалення рішення суду у справі відсутні докази, а у суду підстави вважати, що на даний момент наявний спір щодо зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, пов`язані з виплатою суми пенсії відповідача перед позивачем.

Також, суд вважає, що в загальному позиція позивача є досить необґрунтованою, належним чином не сформованою та обраний спосіб захисту, на думку суду, є не вірним.

З врахуванням зазначених підстав позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити їй вищевказану суму пенсії, є необґрунтованими, передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопович Лариса Петрівна про визнання права власності на спадкове майно та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на суму пенсії, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 , згідно з рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі № 500/1076/22 та від 26 вересня 2023 у справі № 500/5632/23, але не була нею одержана за життя, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 14035769, місцезнаходження м. Тернопіль майдан Волі, 3;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Прокопович Лариса Петрівна, місцезнаходження вул. Гетьмана Мазепи, 8/1 м. Борщів Чортківський район Тернопільська область.

Рішення суду складено та підписано 25 червня 2026 року.

Головуючий суддя О. М. Вийванко