Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №576/1039/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/1039/26

Провадження № 2-а/576/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що постановою № 2324 від 20.06.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою для притягнення до відповідальності стала неявка 25.04.2025 о 09 годині за повісткою від, що була направлена через АТ «Укрпошта». За цією постановою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень. Однак, з вищевказаною постановою позивач не згодний, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у його діях відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення. При винесенні вказаної постанови він присутній не був. Також вважає, що при накладенні на нього адміністративного стягнення не було з`ясовано, чи винен він у вчиненні правопорушення, чи є обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не були з`ясовані інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, зазначив, що при складанні у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення № 2324 від 19.06.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 до протоколу були внесені записи після того, як він із ним ознайомився і його підписав.

За таких обставин позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 2324 від 20.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

Одночасно у своєму позові позивач просить суд поновити йому строк оскарження постанови, обґрунтовуючи це тим, що він узнав про її існування лише після того, як державним виконавцем був накладений арешт на його кошти.

Копію ухвали та позовної заяви з додатками відповідач отримав 15.05.2026.

29.05.2026 від відповідача надійшла заява про поновлення строку надання відзиву, відзив та витребувані ухвалою суду докази.

РТЦК вважає поважними причини пропуску 5-денного строку на подання відзиву та просить його поновити з огляду на те, що в Україні з 24.02.2025 введено воєнний стан, який діє до цього часу. Шосткинська міська територіальна громада з 05.07.2022 віднесена до території можливих бойових дій, і останнім часом збільшилась кількість повітряних тривог через ракетні обстріли території Сумської області та їх тривалість. За таких обставин працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 вимушені покидати свої робочі місця та перебувати в укриттях, оскільки установа відноситься до органів військового управління та має великий ризик бути об`єктом ураження безпілотних літальних апаратів та ракет агресора, та не мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав протягом усього наданого ухвалою суду часу.

Суд не може погодитись із тим, що вказана відповідачем причина пропуску строку надання відзиву є поважною з огляду на вимоги Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки щодо завдань та функцій ТЦК та СП, у тому числі абз. 38 п. 9 вказаного Положення щодо цілодобового під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану розгляду справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень відповідно та з дотриманням КУпАП. Значущість і важливість функцій ТЦК та СП як органів військового управління у період дії воєнного стану та мобілізації, які безперервно тривають вже більше трьох років, дають можливість зробити висновок про те, що відповідач мав достатньо часу для організації своєї роботи у такий спосіб, який надає можливість повноцінно виконувати покладені на нього обов`язки (у тому числі процесуальні у випадку супроводження справ у судах), максимально забезпечивши при цьому безпеку працівників ТЦК.

Разом із цим, на відміну від відзиву подання доказів у разі витребування їх ухвалою суду є не правом, а обов`язком як учасників справ, так і будь-яких інших осіб.

Отже, не приймаючи до розгляду відзив, який подано відповідачем із пропуском встановленого судом строку без поважних причин, суд приймає до уваги надані матеріали, на підставі яких винесено спірну постанову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, а представив заяву, в якій свій позов підтримав та просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню, оскільки вказаний строк був ним пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Так, із копії протоколу про адміністративне правопорушення № 2324 від 20.06.2025, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну політику та мобілізацію».

У протоколі наявний підпис ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу щодо ознайомлення зі змістом ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та щодо пояснень та зауважень або відмови у їх наданні, а також про отримання другого примірника протоколу.

Спірною постановою № 2324 від20.06.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Із спірної постанови вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , згідно отриманої повістки, повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09:00 год. 25.04.2025. В зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну політику та мобілізацію».

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період – тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України – за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період – належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАСУ, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Натомість, із примірника протоколу, який надав як доказ позивач ОСОБА_1 вбачається, що у ньому відсутні місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, що відрізняє від примірника, який надав як доказ представник відповідача.

Крім того, сама оспорювана постанова не містить посилання на будь-який доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, а лише констатує його факт.

Також суд наголошує на наступному, відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП).

Відповідно до п. 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України № 3 від 01.01.2024, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210--1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Однак, відповідач не представив доказів, що командир ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 є уповноваженою посадовою особою у розумінні п. 2 вищевказаної Інструкції.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, спірну постанову скасувати, а провадження у справі – закрити.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 20, 77, 90, 121, 229, 242, 246, 250, 286 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого по АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 2324 від 20.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Полтавську, Сумську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон