Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №944/449/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/449/26

Провадження №3/944/592/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2026 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця,

за ч.2 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

25.01.2026 о 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 в м.Новояворівськ, вул.І.Франка, 45, керував транспортним засобом марки «Chrysler Pacifica», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу газоаналізатора DRAGER6820 чи у закладі охорони здоров`я водій категорично відмовився, що було зафіксовано на бодікамеру поліцейського 907861. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року, рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07.06.2025. Водія ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортними засобами.

Своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

22.03.2026 захисником Лунеговим О.О. подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі. За змістом клопотання, адвокат просив застосувати за аналогією закону положення ч. 1 ст. 335 КПК, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України, участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. Натомість, в силу приписів ст. 268 КУпАП, явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Окрім цього, у клопотанні не вказано у чому саме полягає неможливість розгляду судом зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи те, що він скористався можливістю здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав шляхом залучення захисника для здійснення захисту. Об`єктивної неможливості розгляду справи суддя не вбачає. Відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся про розгляд справи належним чином.

В судовому засіданні адвокат Лунегов О.О. надав пояснення аналогічні наданим ним у письмових запереченнях по справі. Вказав, що докази зібрані по справі, не доводять факту вчинення інкримінованого правопорушення, а працівниками поліції було допущено ряд порушень, зокрема порушено порядок огляду. Так, з наявних у матеріалах справи відеофайлів не убачається встановлення поліцейським у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, натомість на відеозаписі зафіксовано вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння. Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_1 заперечує зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, оскільки він взагалі не керував т/з в той день, коли був складений адміністративний протокол серії ЕПР1 №575063, відтак навіть зупинки т/з не було. Враховуючи викладені обставини, захисник просив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_2 , пояснив, що 25.01.2026 саме він керував транспортним засобом марки «Chrysler Pacifica», виконуючи прохання знайомого ОСОБА_1 . Припаркувавши автомобіль він пішов по своїх справах. Вказав, що машину не глушив, бо було холодно. Повернувся лише через дві години.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя вважає, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Так, відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормамист. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (надалі Інструкція).

Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.3 Загальних положень зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 Загальних положень Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання судді, вина правопорушника підтверджується:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 25.01.2026 серії ЕПР 1№575063, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій, в ньому вказані ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , та дії водія щодо ухилення від огляду, є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР та посилання на ч. 2 ст. 130 КУпАП; протокол містить і відмітку про роз`яснення ОСОБА_1 положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, також у поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення зазначено: «Пояснення надам у суді…»;

-копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6564275 від 25.01.2026;

-довідкою з інформаційного порталу Національної поліції України, за змістом якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке перебуває в статусі «зданий на збереження»;

- довідкою з інформаційного порталу органів Національної поліції, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 притягався 27.05.2025 Оболонським районним судом м.Києва до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,0 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.01.2026 до Новояворівська«ЦРЛ», зі змісту якого встановлено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, нечітка вимова;

-копією постанови Оболонського районного суду м.Києва від 27.05.2025 № 756/6929/25, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з результатами якого ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;

-рапортом поліцейського;

- відеозаписами на DVD-R диску з нагрудних камер спостереження працівників поліції.

Зазначені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є повними, такими, що доповнюють одне одного, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Обговорюючи позицію захисника щодо неправомірності дій працівників поліції та про відсутність достатніх доказів керування ним транспортним засобом суддя не може взяти до уваги ці твердження з наступних підстав.

Під час відтворення відеофайлів із нагрудних камер поліцейських, які оформляли правопорушення, вбачається, що в процесі спілкування поліцейські повідомили водію, який стояв поруч транспортного засобу, про підозру керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, озвучивши виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому запропонували пройти огляд на визначення такого стану. На що ОСОБА_1 ухиляючись від проходження вказав, що автомобілем не керував. Працівники поліції намагалися переконати водія, що його дії можуть бути розцінені як незгода з проходженням огляду, а також наслідки відмови від проходження такого огляду. Проте ОСОБА_1 так і не погодився пройти огляд. Після чого, були складені матеріали про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Хоча матеріали відеозапису не містять фіксації факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , проте обстановка, яка супроводжувала складання протоколу щодо останнього, свідчить про те, що саме останній був водієм, оскільки інші особи, які б могли керувати транспортним засобом на місці зупинки не були присутніми. Також зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не бажав спілкуватися з поліцейськими та уникав відповідей на запитання працівників поліції, поводився зухвало, звертався до працівників поліції нецензурними, лайливими словами та не звертав увагу на законні вимоги поліцейських. Вказані відеозаписи узгоджуються з іншими наявними у справі доказами.

Суд наголошує, що незначна тривалість відеозаписів є тим не менше достатньою для підтвердження фактів, вказаних у протоколі.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які відтворюють відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. Суд звертає увагу на те, що дані відеозаписи є об`єктивним доказом, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.

Письмові доводи про те, що на вказаному носії відсутня відеофіксація факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому в діях останнього відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суддя оцінює критично і відхиляє як необґрунтовані.

Суддя ставиться критично і до пояснень свідка ОСОБА_2 , оскільки такі не знайшли підтвердження при дослідженні матеріалів справи, даний свідок не був опитаний поліцейськими і на нього не вказував і сам ОСОБА_1 на час відеофіксації події. Водночас, суддя дійшов висновку, що пояснення надані суду спрямовані на уникнення відповідальності ОСОБА_1 , а викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відомості по суті порушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам та підтверджуються дослідженими судом доказами.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції чи того, що до ОСОБА_1 із їх сторони було необ`єктивне ставлення, навпаки, з долученого відеозапису вбачається, що працівники поліції належним чином роз`яснили ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окрім того, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами.

Досліджені суддею докази не містять достовірних даних про те, що поліцейськими були порушені вимоги ст. 266 КУпАП і вимоги підзаконних нормативних актів, та про наявність підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, як просить захисник в письмових поясненнях.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення свою незгоду із викладеними у ньому відомостями та процедурою оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Однак зауважень чи заперечень щодо процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення не висловлював, вказавши, що пояснення надасть суду, при цьому відмовився поставити підпис в протоколі, зазначивши ненормативну лексику/некоректні висловлювання, які є неприйнятними.

Не беруться до уваги і доводи захисника Лунегова О.О. про те, що ухвалою суду по справі №456/3560/26 було відкрито провадження та залишено без розгляду позов у справі про скасування постанови, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки вказана обставина жодним чином не спростовує факту керування ним транспортним засобом.

Суд дійшов до висновку, що письмове пояснення захисника не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі викладеного, з урахуванням характеру скоєного правопорушення, особи правопорушника, приймаючи до уваги ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують адміністративну відповідальність та інші вимоги ст. 33 КУпАП, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суддя дійшов висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір встановлюється у 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665 грн. 60 коп. Отже, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 36, 221, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять ) грн. 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.

Суддя Юрій КОЛТУН