Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №520/26296/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. Справа № 520/26296/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/26296/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що він брав участь у заходах передбачених приписами пп.1 п.2 Наказу №36. Отже, підстави щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 01.02.2023 по 01.06.2023 за приписами пп.1 п.2 Наказу №36 відсутні.

Починаючи з 01.06.2023 по 26.04.2024, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Позивачем не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Також, позивачем не доведено виконання завдань з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Крім того, позивачем не доведено виконання бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій та виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Починаючи з 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. При цьому, позивачем не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. Крім того, для нарахування та виплати додаткової винагороди необхідно військовослужбовцю входити до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки. З 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, а є самостійним підрозділом спеціального призначення в складі Державної прикордонної служби України.

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовільнити.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, судом у рішення зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи.

Скаржник вказує, що в період з 01 лютого 2023 року по 01 червня 2023 року додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць, мала виплачувалась військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. В період з 01 червня 2023 року по 26 квітня 2024 року додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць, мала виплачувалась військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які серед іншого залучались до виконання завдань з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону.

За інформацією наданою Головним центром оперативного документування та оперативного-технічних заходів Державної прикордонної служби України, Апелянт в період з 01 січня 2023 року по 14 липня 2025 року залучався до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у тому числі із застосуванням оперативних, оперативно-технічних засобів, спеціальної техніки та інших технічних засобів оперативного документування, проте судом першої інстанції під час розгляду справи не з`ясовано у складі яких підрозділів проводились зазначені дії, а також чи виконувались вони в межах або на українсько-російській, українсько-білоруській ділянках державного кордону. Судом першої інстанції не враховано, що позивачу, який проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ), було надано право та покладено обов`язок, за наявності відповідних законодавчо визначених підстав, здійснювати оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій із зоною відповідальності українсько-російська ділянка державного кордону.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

31.03.2026 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що починаючи з 01.02.2023 по 01.06.2023, підрозділ, в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не виконував завдання, передбачені підпунктом 1 пунктом 2 Порядку №36, яким також не передбачено виплату додаткової винагороди за період проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Наведене свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн з 01.02.2023 по 01.06.2023. Крім того, для здійснення та нарахування додаткової винагороди в період з 01.06.2023 по 26.04.2024 необхідно бути включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, проте ОСОБА_1 не був до нього включений. Для здійснення та нарахування додаткової винагороди в період з 26.04.2024 по 14.07.2025 відповідно до пункту 4 Особливостей №726 також необхідно бути включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, проте підрозділ, в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу вказаних військ (сил). Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) вважає що діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення представнику позивача та відповідачу копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі в електронному кабінеті учасника справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від 08.07.2025 №172-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 за №04/3176-25-Вих на звернення представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2023 року по 14 липня 2025 року не приймав участі у виконанні завдань із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, органів Держприкордонслужби або їх підрозділів, які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони. Вказано, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2023 року по 14 липня 2025 року залучався до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у тому числі із застосуванням оперативних, оперативно-технічних засобів, спеціальної техніки та інших технічних засобів оперативного документування. Зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01 січня 2023 року по 14 липня 2025 року не залучався до здійснення або забезпечення здійснення заходів з проведення оперативно-розшукових, розвідувальних, контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах ділянок державного кордону.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000, 00 грн. щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

У пункті 1 цієї постанови (в редакції, чинній станом на 01.02.2023) Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 доповнено Постанову №168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».

Щодо спірного періоду з 01.02.2023 по 01.06.2023 колегія суддів враховує, що Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 36 від 26.01.2023 року «Про затвердження порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі - Наказ №36), який застосовувався з 01.02.2023 та втратив чинність 05.09.2023 на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 726 від 01.09.2023.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Наказу №36 (у редакції, яка підлягала застосуванню у спірний період з 01.02.2023 по 01.06.2023) на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі до 30 000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань:

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил), а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

наземної охорони та оборони об`єктів критичної інфраструктури;

у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі військових адміністрацій;

із усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, крім випадків здійснення такого забезпечення в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.

Позивач посилався на те, що має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення бойових (спеціальних) завдань (проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій) за період з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року. Разом з тим, приписами підпункту 1 пункту 2 Наказу №36 не передбачено виплату додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 у розмірі 30000 за період проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій.

Докази участі позивача у заходах, передбачених приписами підпункту 1 пункту 2 Наказу №36, в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн з 01.02.2023 по 01.06.2023.

Щодо спірного періоду з 01.06.2023 по 26.04.2024 суд бере до уваги, що Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 726 від 01.09.2023 року «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі – Наказ №726), який застосовується з 01.06.2023.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Наказу № 726 на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 4 пункту 2 Наказу №726 до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в підпункті 3 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:

1) включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:

з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з організації та ведення військового спостереження за суміжною територією, а також визначеними військовим командуванням об`єктами та окремими ділянками державного кордону прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

з польотів, пов`язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;

з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов`язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;

з наземної охорони та оборони військових об`єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об`єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;

з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;

із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв`язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;

з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;

з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);

2) бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об`єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;

3) без обов`язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Отже, для здійснення та нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн в період з 01.06.2023 по 26.04.2024 військовослужбовець має бути включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави або без такої умови з урахуванням виконання завдань з виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника

Суд першої інстанції врахував пояснення відповідача, який повідомив, що починаючи з 01.06.2023 по 26.04.2024, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави. При цьому, позивачем також не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.

З наявних в матеріалах справи доказів також не встановлено виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань виявлення повітряних цілей та інших об`єктів противника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 Наказу №726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в підпункті 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань, зокрема, з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем таких завдань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. з 01.06.2023 по 26.04.2024.

Щодо спірного періоду з 26.04.2024 по 14.07.2025 колегія суддів враховує, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2024 № 268 «Про внесення змін до Особливостей виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» викладено підпункт 1 пункту 4 Наказу №726 в новій редакції, з урахуванням якої до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, зокрема, з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, а також забезпечення їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, українсько-молдовської ділянки державного кордону, яка межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, та в межах Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області.

Отже, для здійснення та нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. в період з 26.04.2024 по 14.07.2025 військовослужбовець має бути включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та виконувати завдання з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій або забезпечувати їх проведення у складі підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки що виконуються в межах зазначених вище територій.

Суд першої інстанції взяв до уваги пояснення відповідача, відповідно до яких починаючи з 26.04.2024 по 14.07.2025, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , не був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; не входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки, а є самостійним підрозділом спеціального призначення в складі Державної прикордонної служби України.

При цьому, позивачем також не надано доказів того, що підрозділ в якому він проходив військову службу, був включеним до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, або входив до складу підрозділів внутрішньої безпеки та власної безпеки у межах відповідних територій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн з 26.04.2024 по 14.07.2025.

Колегія суддів зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність або відсутність підстав для отримання позивачем додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за період його з 01.02.2023 по 14.07.2025, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов`язковому встановленню у судовому процесі.

Так, відповідно до пункту 8 Наказу №726 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;

рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

Беручи до уваги, що доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 є, зокрема, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) від 22 серпня 2025 року № 04/3176-25 повідомлено про залучення позивача до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, виходячи з встановленого статтею 9 КАС України принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного вирішення справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 (за наявності): витяги з бойових наказів (бойових розпоряджень); журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення або постову відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь ОСОБА_1 (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, які стосуються ОСОБА_1 , за період з 01.02.2023 по 14.07.2025; інформацію про включення підрозділу, в межах якого ОСОБА_1 залучався до проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період з 01.02.2023 по 14.07.2025, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України; інформацію про залучення ОСОБА_1 у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у період з 01.02.2023 по 14.07.2025.

13.05.2026 судом отримано заяву Військової частини НОМЕР_1 про виконання ухвали суду, за змістом якої вказано, що оригінали наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.12.2022 №104 «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях» (яким визначено ведення Обліку участі особового складу Держприкордонслужби в бойових діях здійснювати в Журналі бойових дій), від 19.09.2023 №87 «Про особливості ведення окремої службової документації» (відповідно до якого в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), як в підрозділі, що не включений до складу діючих угрупувань військ, ведеться Журнал бойових дій), які можуть бути використані як докази, у відповідача відсутні, а знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Крім того, відповідач повідомив, що відповідно до пункту 7 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.06.2023 №44 «Про розподіл обов`язків серед керівного складу Адміністрації Держприкордонслужби» спрямування діяльності Головного центру здійснюється особисто Головою Державної прикордонної служби України, тому інформацію про включення підрозділу, в межах якого ОСОБА_1 залучався до проведення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період з 01.02.2023 по 14.07.2025, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України та інформацію про залучення ОСОБА_1 у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у період з 01.02.2023 по 14.07.2025 може надати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Також відповідач зауважив, що інформація про залучення ОСОБА_1 у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у період з 01.02.2023 по 14.07.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ).

З урахуванням наданих відповідачем пояснень, виходячи з встановленого статтею 9 КАС України принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ):

накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.12.2022 №104 «Про організацію ведення обліку участі особового складу в бойових діях», від 19.09.2023 №87 «Про особливості ведення окремої службової документації»;

інформацію про включення підрозділу, в межах якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) залучався до проведення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів, а також проведення негласних слідчих (розшукових) дій в період з 01.02.2023 по 14.07.2025, до складу органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, що визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України та інформацію про залучення ОСОБА_1 у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у період з 01.02.2023 по 14.07.2025;

відомості про залучення ОСОБА_1 у числі інших військовослужбовців до виконання бойових завдань у складі органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, у період з 01.02.2023 по 14.07.2025.

На виконання вказаної ухвали суду апеляційної інстанції 15.06.2026 судом отримано лист Адміністрації Державної прикордонної служби від 23.05.2026 за вих.№02.5/42908-26-Вих, за змістом якого повідомлено, що в період з 01.02.2023 по 14.07.2025 підрозділ, в якому ОСОБА_1 проходив військову службу, до угруповань військ (сил) Сил оборони України не включався. Також зазначено, що ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань не залучався, будь-яка інформація в журналах бойових дій відсутня. Поінформовано, що до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у тому числі із застосуванням оперативних, оперативно-технічних засобів, спеціальної техніки та інших технічних засобів оперативного документування ОСОБА_1 залучався відповідно до службових завдань.

Крім того, 08.06.2026 судом отримано додаткові пояснення Військової частини НОМЕР_1 , в яких відповідач зазначив, що починаючи з 01 лютого 2023 по 14 липня 2025 року, підрозділ в якому проходив військову службу ОСОБА_1 , залучався до оперативно-розшукових заходів, окремих контррозвідувальних заходів, слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій шляхом направлення особового складу у службові відрядження, без видання бойових розпоряджень.

Дослідивши матеріали справи та надані Адміністрацією Державної прикордонної служби докази у сукупності, суд апеляційної інстанції вказує про відсутність доказів виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань в період з 01.02.2023 по 14.07.2025, за здійснення яких Постановою №168 та Наказом №726 передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.

Позивач пов`язує своє право на виплату додаткової винагороди лише з фактом здійснення ним проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до раніше зазначених судом норм Постанови №168 та Наказу №726 не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди.

Як передбачено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої, четвертої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто, обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін.

Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги, разом із поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд і зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.

Аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, від 20.06.2024 у справі № 400/249/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23.

Як установлено у цій справі, позивач будь-яких документів, які б підтверджували обставини виконання ним бойових (спеціальних) завдань в період з 01.02.2023 по 14.07.2025, за здійснення яких Постановою №168 та Наказом №726 передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн, тобто доказів, якими би позивач підтвердив обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не надав. Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції, позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Правом на звернення до суду з відповідним клопотанням про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійного подання до суду позивач також не скористався.

Таким чином, в межах даної справи позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність дії щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, , 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі №520/26296/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов