Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №520/9060/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. Справа № 520/9060/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9060/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо:

- неврахування первинних документів ПП «Галакс», поданих 29.03.2021;

- невиконання клопотання від 29.03.2021 про направлення рішення на електронну пошту;

- прийняття формальної відмови без мотивованого рішення 31.03.2021.

2. Зобов`язати Відповідача:

- прийняти до розрахунку довідку ПП «Галакс» від 10.05.1998 № 10.05.98-1;

- здійснити перерахунок пенсії;

- виплатити різницю з 21 липня 2020 року з індексацією та компенсацією.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

У задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 скасувати, поновити строк звернення до адміністративного суду, направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково кваліфікував спір як оскарження разової відмови від 31.03.2021 року, тоді як предметом позову є триваюча бездіяльність відповідача з 29.03.2021 року по теперішній час, яка полягає у: неперевірці первинних документів ПП «Галакс» (ЄДРПОУ 22639518), поданих позивачем 29.03.2021; невиконанні клопотання про направлення мотивованого рішення на електронну пошту; неприйнятті рішення по суті заяви.

На переконання позивача суд не врахував сукупність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду: воєнні дії та постійні обстріли м. Харкова з лютого 2022 року; загибель сина у 2022 році на Північній Салтівці; вимушену евакуацію до Німеччини та отримання статусу біженця (§24 AufenthG); втрату доступу до особистого кабінету порталу ПФУ до грудня 2025 року. Зазначені обставини відповідають критеріям поважності, визначеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки єдиний дохід позивача – пенсія. За довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 21.04.2026 сукупний дохід ОСОБА_1 за 2025 рік склав 37 940 грн (3 161 грн на місяць). Судовий збір у сумі 3194,88 грн перевищує місячний дохід. Суд вимагав документи, які об`єктивно не можуть бути надані пенсіонером, який не працює (довідка про заробітну плату, податкова декларація щодо неоподатковуваної пенсії тощо).

Крім того, позивач посилається на те, що неправильно застосовано ст. 80 КАС України, оскільки докази (пенсійна справа, розрахунки пенсії, дані АСУП) знаходяться виключно у відповідача. У спорах про бездіяльність тягар доказування лежить на суб`єкті владних повноважень (постанова Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/16823/17).

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, однак подав пояснення, в яких зазначив, що з вимогами позивача не погоджується. Вказав, що за результатами розгляду за екстериторіальним принципом заяви від 29.03.2021 за № 3694 про здійснення перерахунку пенсії за віком на підставі довідки ПП "Галакс" від 10.05.1998 про заробітну плату за період з 01.07.1994 по 10.05.1998 головним управлінням було прийнято рішення від 31.03.2021 за № 203040007400/62121 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з причини невідповідності довідки Порядку №22-1.

Позивач подав до суду відповідь на пояснення ГУ ПФУ в Харківській області, в якій заявив клопотання про витребування у відповідача: перелік документів, внесених до пенсійної справи ОСОБА_1 з 29.03.2021 по 26.04.2026; письмового висновку щодо кожного первинного документа ПП «Галакс», поданого 29.03.2021; обґрунтування: чому первинні документи не були перевірені протягом 5 років.

Колегія суддів дослідивши зазначене клопотання дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За змістом частини 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Колегія суддів зауважує, що предметом перегляду у цьому випадку є саме ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, а не рішення суду по суті спору.

З поданого апелянтом клопотання не вбачається, які саме обставини в межах перегляду ухвали суду про повернення позову можуть підтвердити чи спростувати докази, які просить витребувати апелянт.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає клопотання апелянта про витребування доказів необгрунтованим, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 294, частини 2 статті 312 КАС України розгляд апеляційної скарги проведено в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Харківській області, в якому просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо:

- неврахування первинних документів ПП «Галакс», поданих 29.03.2021;

- невиконання клопотання від 29.03.2021 про направлення рішення на електронну пошту;

- прийняття формальної відмови без мотивованого рішення 31.03.2021.

2. Зобов`язати Відповідача:

- прийняти до розрахунку довідку ПП «Галакс» від 10.05.1998 № 10.05.98-1;

- здійснити перерахунок пенсії;

- виплатити різницю з 21 липня 2020 року з індексацією та компенсацією.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.

Залишаючи позов без руху суд зазначив, що для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 необхідно надати суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів;

- позовну заяву, приведену у відповідність до пунктів 5, 8, 9 ч. 5 ст. 160 КАС України;

- докази, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а саме: докази перерахунку та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсії позивача без урахування довідки ПП «Галакс» від 10.05.1998 №10.05.98-1; довідку про розмір та складові пенсійного забезпечення станом на час звернення до суду з даним позовом;

- належним чином завірений офіційний переклад українською мовою наданих позивачем разом із позовною заявою письмових доказів, викладених іноземною мовою;

- докази надсилання копії позовної та копій доданих документів іншим учасникам справи (відповідачу) з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу;

- оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код платника); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва платника), Харківський окружний адміністративний суд.

26.04.2026 позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважних причин (війна, загибель сина, евакуація, відсутність мотивованого рішення); клопотання про звільнення від сплати судового збору з довідкою ПриватБанку; довідку про розмір пенсії (скриншот порталу ПФУ); клопотання про витребування доказів; доказ надсилання копії позову Відповідачу від 26.04.2026р.; клопотання про участь у відеоконференції; уточнену позовну заяву.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

У задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відомо ще у березні 2021 року про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у перерахунку пенсії. З даним позовом до суду позивач звернувся 16.04.2026. Триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Доводи позивача жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які дійсно унеможливили звернення до суду, хоча б у найкоротший термін після спливу строку, починаючи з 2021 року. Позивач був наділений правом звернутись до відповідача із заявою про складові пенсійної виплати раніше 2026 року. Жодних доказів такої неможливості протягом 5 років, які були чи об`єктивно є непереборними, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду, позивач не надав суду.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору суд першої інстанції зазначив, що не вважає посилання позивача на банківську виписку достатньою підставою для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем на виконання вимог ухвали не було надано належним чином завірений офіційний переклад українською мовою наданих позивачем разом із позовною заявою письмових доказів, викладених іноземною мовою, та доказів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а саме: докази перерахунку та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсії позивача без урахування довідки ПП "Галакс" від 10.05.1998 №10.05.98-1; довідку про розмір та складові пенсійного забезпечення станом на час звернення до суду з даним позовом.

При цьому відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів суд першої інстанції зазначив, що це клопотання повністю не відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 80 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Зі змісту наведених норм випливає, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, порушення прав, свобод чи інтересів особи – це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права – це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У цій справі суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду і повертаючи позовну заяву позивачу, пов`язав початок відліку шестимісячного строку звернення до суду з дати проставлення позначки (статусу) «Відмовлено» – 31.03.2021 на звернення позивача із заявою 29.03.2021. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачу було відомо ще у березні 2021 року про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у перерахунку пенсії.

Водночас з обсягу заявлених ОСОБА_1 у позовній заяві вимог вбачається, що позивач не оскаржує саме рішення відповідача про відмову від 31.03.2021.

З матеріалів справи установлено, що позивач, у поданій до суду першої інстанції позовній заяві, визначає вимоги саме щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає: у неврахуванні первинних документів ПП «Галакс», поданих 29.03.2021; невиконанні клопотання від 29.03.2021 про направлення рішення на електронну пошту; прийнятті формальної відмови без мотивованого рішення 31.03.2021 та відповідно зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Так, у статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України) або визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, статтею 2 КАС України визначено, що метою адміністративного судочинства визначено ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.

Констатуючи про відмову в перерахунку пенсії 31.03.2021, суд першої інстанції не пересвідчився і не з`ясував чи існувало таке рішення про відмову та чи було воно доведене до відмова позивача. Сама по собі позначка про відмову не є рішенням.

Отже, суд першої інстанції мав з`ясувати коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про протиправну бездіяльність відповідача чи рішення, адже саме з цим моментом закон пов`язує початок відліку строку звернення до суду.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не перевірив, що саме є предметом спору у цьому позові, та які саме дії чи бездіяльність відповідача оскаржуються позивачем.

У цій справі насамперед слід було з`ясувати суть спірних правовідносин, визначити предмет спору, обсяг предмета доказування у справі, а вже після цього розглядати питання можливого пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Дослідження й установлення цих обставин у повній мірі дозволило б визначити тривалість пропуску строку, у разі підтвердження такого. Без встановлення цих обставин висновки суду першої інстанції є передчасними.

Враховуючи наведені обставини й міркування, суд допустив формальний підхід до застосування норм статті 122 КАС України всупереч принципу ефективного доступу до правосуддя.

Ці обставини свідчать про те, що суд першої інстанції побудував свій висновок на припущенні, без дослідження предмету доказування у цій справі та з недотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Щодо висновків суду в частині сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).

Отже, залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Тобто, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.

Частинами першою, другою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI (далі – Закон № 3674-VI).

За приписами частини 1 статті 1 та статті 2 Закону № 3674-VI судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закон № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведений у Законі № 3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Відстрочення сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.

У разі подання стороною клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.

Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати, у разі наявності умов, наведених у частині першій цієї статті, зокрема, за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Разом з тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. .

Втім, усталеним у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).

Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22, від 02 листопада 2023 року у справі №120/6039/22, від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.

З огляду на вказане, можна дійти до висновку, що з метою з`ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання позовної заяви 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік суду необхідно було володіти інформацією про річний дохід (попередній календарний рік).

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 380/4489/24.

Як підтверджується матеріалами справи, від позивача 26.04.2026 надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, в якій зокрема зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд може звільнити від сплати судового збору, якщо його розмір перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Сукупний дохід позивача за 2025 рік згідно з наданою довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 1UF1T544GC1IASQQ від 21.04.2026 р., склав 37 940,00 грн. Ця сума складається з пенсійних виплат від Пенсійного фонду України та матеріальної допомоги від World Food Programme.

Отже, позивач вказав, що 5% від його річного доходу становлять 1 897,00 грн., а встановлена судом сума судового збору (3 194,88 грн) перевищує 5% річного доходу на 1 297,88 грн, що становить 8,4% річного доходу. Сплата судового збору створить надмірний фінансовий тягар. З урахуванням викладеного, просив на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 133 КАС України, звільнити його від сплати судового збору у справі № 520/9060/26.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву та відмовляючи у звільненні від сплати судового збору, виходив з того, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не додано доказів, які б вказували на такий майновий стан, що свідчить про неможливість сплати судового збору. Так, позивачем не додано до клопотання довідки про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкову декларація про доходи тощо.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 у справі № 460/8792/24 зазначив, що:

«46. Питання перевірки реальної спроможності заявників сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

47. Отже, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви (апеляційної скарги) та спосіб їх усунення (частина друга статті 169 КАС України).

48. Колегія суддів звертає увагу, що якщо суд повертає позовну заяву або скаргу через неусунення недоліків, але в ухвалі про залишення без руху не зазначив конкретні недоліки, спосіб їх усунення, строк, або вимоги були нечіткими, це є порушенням процесуального права».

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 20.04.2026 суд першої інстанції вказав, що позивач не надав до суду докази сплати судового збору та на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору не надав жодних доказів, що обґрунтовують рівень майнового стану позивача на час звернення до суду, а відтак визначив, що для усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати до суду: оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код платника); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва платника), Харківський окружний адміністративний суд.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 118 КАС України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 120 КАС України закріплено правила обчислення процесуального строку, а саме: перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

При цьому, згідно з положеннями частини п`ятої статті 169 КАС України для повернення позовної заяви і доданих до неї документів законодавець визначає строк не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд зазначає, що повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен, дотримуючись правил обчислення процесуальних строків, пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, та врахував всі обставини.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2025 року в справі № 320/16059/23 (де містяться посилання також на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №640/16029/19, від 13 березня 2025 року у справі №380/10904/24) вказував, що хоча частина друга статті 121 КАС України установлює право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом у межах процесуального закону із належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції повинен був врахувати заяву позивача на усунення недоліків та у разі встановлення судом недостатності документів для звільнення від сплати судового збору не був позбавлений можливості продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи такі обставини, а також право суду продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви з ініціативи суду, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви з підстав ненадання документу про сплату судового збору.

Щодо інших недоліків позовної заяви колегія суддів зазначає, що такі недоліки можуть бути усунені в ході судового розгляду, оскільки не є такими, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви передчасними, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 294, 308, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року по справі № 520/9060/26 скасувати.

Справу № 520/9060/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов