Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №520/33695/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. Справа № 520/33695/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Садівничого товариства «ТИШИНА» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/33695/25

за позовом Садівничого товариства «ТИШИНА»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Садівниче товариство «ТИШИНА (далі – позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило суд:

визнати, що у позивача відсутнє узгоджене податкове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0/37535/2418 від 28.07.2025 у зв`язку з порушенням Державною податковою службою України процедури адміністративного оскарження;

скасувати податкове повідомлення-рішення № 0/37535/2418 від 28.07.2025, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, як таке, що не могло бути реалізоване та не набуло статусу узгодженого податкового зобов`язання.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що податкове повідомлення-рішення № 0/37535/2418 від 28.07.2025 було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Під час адміністративного оскарження Державною податковою службою України допущено істотні порушення вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого було порушено право позивача на належну процедуру адміністративного оскарження та принцип правової визначеності. Зокрема, рішення за результатами розгляду скарги позивачу належним чином не вручалося, повідомлення про продовження строку розгляду скарги не доводилося до відома позивача, а доводи скарги та доповнення до неї не були належним чином досліджені та оцінені.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 залишено без задоволення адміністративний позов Садівничого товариства «Тишина».

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки обставини щодо несвоєчасного подання позивачем податкової звітності знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а тому правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 119.1 статті Податкового кодексу України. Доводи позивача щодо наявності дефектів у акті перевірки не спростовують встановлених контролюючим органом обставин порушення податкового законодавства та не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення. Крім того, суд першої інстанції вказав про необґрунтованість тверджень позивача про неузгодженість суми податкового зобов`язання, оскільки документи, які надсилалися Державною податковою службою України, були надіслані в строки, визначені процедурою адміністративного оскарження.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Садівниче товариство «ТИШИНА» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 у справі № 520/33695/25, ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, по-перше, суд першої інстанції не врахував обставини порушення відповідачем 1 процедури адміністративного оскарження та порушення відповідачем 2 процедури прийняття податкового повідомлення-рішення. Враховуючи подання заяви про бажання отримувати документ через електронний кабінет платника податків, листування контролюючих органів з позивачем мало здійснюватися у порядку, передбаченому пунктом 42.4 статті 42 ПК України. Разом з тим, таке відбувалось засобами поштового зв`язку без урахування, крім того, обставин непереборної сили, а саме: об`єктивної неможливості отримання поштової кореспонденції за податковою адресою позивача у зв`язку з перебуванням такої адреси на території активних бойових дій. Фактично суд обмежився констатацією факту поштового направлення рішень, що саме по собі не є достатнім для висновку про їх належне вручення, не здійснивши оцінки їх повернення, не встановивши можливість їх фактичного отримання позивачем, а також не перевіривши дотримання альтернативного способу вручення через ЕКП.

Суд першої інстанції не застосував передбачені пунктом 56.9 статті 56 ПК України наслідки, у зв`язку з чим дійшов протилежного висновку щодо належного завершення процедури адміністративного оскарження. Оскільки відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПКУ день закінчення процедури адміністративного оскарження є днем узгодження грошового зобов`язання, відсутність належного завершення такої процедури виключає можливість вважати ППР № 0/37535/2418 від 28.07.2025 таким, що набуло статусу узгодженого. За відсутності належного вручення рішень позивачу у строки, встановлені ПК України, підлягали застосуванню наслідки, передбачені пунктом 56.9 статті 56 ПК України, відповідно до якого скарга платника податків вважається повністю задоволеною на його користь.

Щодо порушення процедури прийняття податкового повідомлення-рішення скаржник зауважує, що таке було прийнято до завершення передбаченої законом процедури розгляду результатів перевірки (через чотири робочі дні без урахування вихідних), що фактично позбавило позивача гарантованого законом права реалізувати своє право на подання заперечень.

По-друге, суд першої інстанції не встановив наявності у позивача доходу, як об`єкта оподаткування, що свідчить про формальний підхід до застосування норм матеріального права. Крім того, суд зазначив про обов`язок податкового агента без встановлення наявності такої функції у позивача в спірні періоди. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у січні, лютому та травні 2025 року Позивач здійснював нарахування або виплату доходів фізичним особам. Сам по собі факт подання податкового розрахунку не свідчить про наявність встановленого законом обов`язку його подання та не змінює правову природу такого документа на обов`язкову податкову звітність.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не врахував ненадання витребуваних доказів відповідачами, обмежившись лише загальним посиланням до виконання вимог ухвали суду від 05.03.2026. Обставини, викладені в акті перевірки, залишилися непідтвердженими належними та допустимими доказами, а сам акт має характер внутрішнього документа контролюючого органу та не може вважатися достатнім доказом у розумінні статей 77, 90 КАС України.

Апелянт зауважує, що оскільки у позивача відсутній обов`язок подання податкового розрахунку, не було нарахувань та виплат, відсутній і склад податкового правопорушення. Суд формально застосував пункт 119.1 статті 119 ПК України, обмежившись лише встановленням факту порушення строків подання звітності, без дослідження питання про наявність самого обов`язку її подання. Суд не встановив, що дії позивача призвели до зменшення чи збільшення податкових зобов`язань або до зміни платника податку

По-третє, скаржник зазначає, що суд не здійснив належної оцінки доказів, покладених в основу податкового повідомлення-рішення, не перевірив їх достовірність, взаємну узгодженість та належність, а також фактично поклав в основу рішення суперечливі та неідентифіковані документи.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

27.04.2026 від Головного управління ДПС у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого ГУ ДПС просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на підставі висновків акту перевірки від 28.07.2025 №0/37535/2418 у сумі 1 020,00 грн встановлено, що Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень, лютий, травень 2025 року до контролюючого органу подано з порушеннями граничного терміну, чим порушено вимоги п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, абз. «б» п. 176.2 ст.176 ПК України і, відповідно до п.119.1 ст. 119 ПК України застосовані штрафні санкції.

28.04.2026 судом отримано відповідь Садівничого товариства «ТИШИНА» на відзив Головного управління ДПС у Харківській області, в якій зазначено, що відповідач не довів виникнення податкового обов`язку у спірних правовідносинах. Крім того, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення до спливу строку, встановленого для подання заперечень, чим фактично позбавив позивача можливості реалізувати передбачене пунктом 86.7 статті 86 ПКУ право.

01.05.2026 від Державної податкової служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Вказує, що у зв`язку з тим, що у скарзі на податкове повідомлення-рішення не зазначено про спосіб надсилання кореспонденції, рішення ДПС від 05.08.2025 № 22573/6/99-00-06-01-02-06 та від 25.09.2025 № 27945/6/99-00-06-01-02-06 направлені засобами поштового зв`язку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку на електронну адресу, яка зазначена у скарзі. Так само було направлено і рішення ДПС від 01.12.2025 № 34457/6/99-00-06-01-02-06. За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду

04.05.2026 судом отримано відповідь Садівничого товариства «ТИШИНА» на відзив Державної податкової служби України, в якому зазначено, що за наявності обраного платником податків способу електронного листування, відсутність зазначення поштової або електронної адреси у скарзі не може тлумачитися як підстава для ігнорування вимог пункту 42.4 статті 42 ПК України. Сам факт направлення поштових відправлень, які були повернуті з відмітками «адресат відсутній», не свідчить про вручення рішень, а лише підтверджує їх фактичне невручення позивачу. Крім того, вказує, що питання дотримання процедури адміністративного оскарження є питанням законності дій контролюючого органу, а не питанням його дискреції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку Садівничого товариства «Тишина» (ЄДРПОУ 34072921) із питання несвоєчасного подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, якою встановлено несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, відповідальність за що передбачена пунктом 119.1 статті 119 розділу ІІ Податкового кодексу України.

За результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки від 21.07.2025 № 31134/20-40-24-18-03/34072921.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2025 № 0/37535/2418, яким Садівничому товариству «Тишина» нараховано штраф у сумі 1 020,00 грн за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо позовних вимог про визнання факту відсутності узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням № 0/37535/2418 від 28.07.2025 у зв`язку з порушенням Державною податковою службою України процедури адміністративного оскарження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (по тексту – ПК України) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з пунктом 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

У відповідності до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 ПК України).

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК України, положеннями абзацу першого якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті (абзац перший пункту 56.9 статті 56 Кодексу).

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, сума грошового зобов`язання, визначена податковим повідомленням-рішенням, вважається неузгодженою протягом строку від дня подання скарги до контролюючого органу до дня отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за наслідками розгляду скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення.

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів визначено Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (далі – Порядок №916).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІ Порядку №916 скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з пунктами 1, 4 розділу III Порядку №916 скарга подається у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Строки подання скарги на рішення контролюючих органів можуть бути продовжені за правилами і на підставах, визначених пунктом 102.6 статті 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

У силу вимог пунктів 1, 2 розділу VIII Порядку №916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення, зобов`язаний надіслати до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу, в електронній та/або письмовій формі всі документи, передбачені статтями 83 та 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від платника податків про оскарження такого рішення та/або від контролюючого органу, який розглядає скаргу.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 розділу ІХ Порядку №916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник контролюючого органу (його заступник або уповноважена особа). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Рішення вважається надісланим (наданим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено посадовій особі або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України) на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків рішення за результатами розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення за результатами розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків або з інших причин, рішення за результатами розгляду скарги вважається врученим платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Повертаючись до обставин справи, апелянт посилається зокрема на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо належного вручення за результатами адміністративного оскарження.

У контексті вказаних доводів з матеріалів справи судом встановлено, що позивач 29.07.2025 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на спірне податкове повідомлення - рішення.

Рішенням ДПС України від 05.08.2025 № 22573/6/99-00-06-01-02-06 продовжено розгляд скарги позивача по 27.09.2025 (включно).

Зазначене рішення ДПС було направлено позивачу 05.08.2025 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача (с.Верхній Салтів, Чугуївський район, Харківська область, 62535) за трек-номером поштового відправлення 0601177907972, однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу відправника з поміткою про відсутність адресата за адресою. Копія конверту та довідки про причини повернення відправлення містяться в матеріалах справи.

Надалі рішенням ДПС України від 25.09.2025 № 27945/6/99-00-06-01-02-06 податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/37535/2418 від 28.07.2025 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Вказане рішення ДПС було направлено позивачу 25.09.2025 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача (с.Верхній Салтів, Вовчанський район, Харківська область, 62535) за трек-номером поштового відправлення 0601196261532, однак зазначене поштове відправлення 11.10.2025 було повернуто на адресу відправника з поміткою про відсутність адресата за адресою та таке відправлення отримано відправником 14.10.2025. Копія конверту містяться в матеріалах справи. Зазначені відомості також підтверджуються роздруківкою з сайту «Укрпошта» за трек-номером відправлення 0601196261532.

Крім того, позивач подав скарги від 12.11.2025 та від 21.11.2025, за наслідками розгляду яких рішенням ДПС України від 01.12.2025 №34457/6/99-00-06-01-02-06 скаргу СГ «Тишина» від 12.11.2025 на ППР ГУ ДПС у Харківській області від 28.07.2025 №0/37535/2418 залишено без розгляду у зв`язку з поданням раніше скарги з цього самого питання (пункт 4 розділу VIII Порядку №916), яке також було направлено на податкову адресу позивача, проте повернуто відправнику.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Однак, за правилами абзаців першого-четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що в разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців першого, четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків стає користувачем електронного кабінету та набуває право подавати звітність в електронній формі і вести листування засобами електронного зв`язку в електронній формі після проходження в електронному кабінеті електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», або тих сервісів ідентифікації, використання яких дозволяється методологом електронного кабінету.

Платник податків (крім платника податків, який набув статусу електронного резидента (е-резидента), що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.07.2023 у справі №380/7418/22.

Колегія суддів звертає увагу, що 06.12.2023 позивач сформував та надіслав до Головного управління ДПС у Харківській області заяву форми J1391602 про бажання отримувати документи через електронний кабінет платника податків, яку було отримано відповідачем 06.12.2023, про що свідчить квитанція №2 (реєстраційний номер №9330687289).

Враховуючи обраний платником податків, Садівничим товариством «Тишина» спосіб взаємодії з контролюючим органом, в електронній формі, про що свідчить його заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет, відповідач повинен був здійснювати листування з позивачем засобами електронного зв`язку, однак, як встановлено судом, таке відбувалось засобами поштового зв`язку.

Таким чином, контролюючим органом не дотримано визначеного пунктом 42.4 статті 42 ПК України порядку направлення платнику податків документів (зокрема, рішення ДПС України від 05.08.2025 № 22573/6/99-00-06-01-02-06 про продовження розгляду скарги та від 25.09.2025 № 27945/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги) через електронний кабінет.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що лише в разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Разом з тим, в цій справі відповідачами не доведено об`єктивної неможливості здійснення листування з Садівничим товариством «Тишина» засобами електронного зв`язку з використанням електронного кабінету, у зв`язку з чим наявні в матеріалах справи та досліджені судом раніше докази надіслання позивачу документів (зокрема, рішення ДПС України від 05.08.2025 № 22573/6/99-00-06-01-02-06 про продовження розгляду скарги та від 25.09.2025 № 27945/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги) є неналежними.

Таким чином, за відсутності належних доказів надіслання позивачу рішення ДПС України про продовження розгляду скарги та про результати розгляду скарги колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо належного вручення таких документів.

Доводи Державної податкової служби щодо направлення рішення ДПС засобами електронного зв`язку на електронну адресу, зазначену в скарзі, є необґрунтованими, оскільки такий спосіб направлення не передбачений нормативно, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.08.2024 у справі №280/10147/23.

При цьому судова колегія вказує, що з урахуванням підпунктів 56.17.3 та 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України саме з отриманням платником податків рішення ДПС України за наслідками розгляду скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення пов`язується факт закінчення процедури адміністративного оскарження та, відповідно, узгодження визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання, що судом першої інстанції враховано не було.

З урахуванням відсутності належних доказів надіслання (вручення) позивачу рішення ДПС України від 05.08.2025 № 22573/6/99-00-06-01-02-06 про продовження розгляду скарги та від 25.09.2025 № 27945/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги, грошове зобов`язання, визначене у податковому повідомленні-рішення, є неузгодженим.

Стосовно позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення колегія суддів враховує наступне.

На підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 86.2 статті 86 ПК України Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Садівничого товариства «Тишина» із питання несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, про що складено акт від 21.07.2025 № 31134/20-40-24-18-03/34072921.

Вказаною перевіркою встановлено несвоєчасне подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, а саме: за січень 2025 року фактично подано 21.04.2025 (граничний строк подання 20.02.2025); за лютий 2025 року фактично подано 21.04.2025 (граничний строк подання 20.03.2025); за травень 2025 року фактично подано 30.06.2025 (граничний строк подання 20.06.2025), відповідальність за що передбачена пунктом 119.1 статті 119 розділу ІІ Податкового кодексу України.

У своїх доводах апелянт посилається, серед іншого, на те, що суд першої інстанції не встановив існування у позивача обов`язку подання податкового розрахунку, а виходив лише з факту його несвоєчасного подання.

В контексті зазначеного колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов`язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14).

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку, зокрема, для інших податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця.

Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої підпунктом 119.1 статті 119 ПК України, та застосовано штраф у сумі 1020,00 грн.

Відповідно до змісту підпункту 119.1 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Наявні в матеріалах справи податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року свідчать про наявність лише однієї застрахованої особи (керівник – ОСОБА_1 ) та містять нульові показники без відображення будь-яких відомостей про нарахування доходу, у зв`язку з чим у силу норми пункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України у позивача був взагалі відсутній обов`язок з подання податкових розрахунків, що судом першої інстанції не було з`ясовано.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що сам по собі факт подання податкового розрахунку не свідчить про наявність встановленого законом обов`язку його подання та не змінює правову природу такого документа на обов`язкову податкову звітність.

Враховуючи відсутність у позивача обов`язку з податкових розрахунків за січень 2025 року, лютий 2025 року, травень 2025 року, а також недоведеність відповідачами наявності умов для застосування диспозиції підпункту 119.1 статті 119 ПК України, податкове повідомлення рішення від 28.07.2025 №0/37535/2418 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що в суді першої інстанції позивач зауважував про порушення процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, щодо чого слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

З огляду на викладене колегія суддів висновує, що закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праву платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань. Аналогічний висновок неодноразово був викладений Верховним Судом (зокрема, у постановах від 10.03.2026 у справі №320/14284/23, від 29.07.2025 у справі №320/1303/23, від 24.04.2025 у справі №300/1388/24, від 24.12.2024 у справі №640/20970/22, від 28.03.2023 у справі №810/3270/16, від 27.06.2019 у справі №806/343/17).

У постанові від 20.11.2018 у справі №826/285/15 Верховний Суд також вказав, що зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід`ємної частини. Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 640/20970/22.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що акт камеральної перевірки датований 21.07.2025, тоді як податкове повідомлення рішення прийняте 28.07.2025, тобто до спливу десяти робочих днів, передбачених пунктом 86.7 статті 86 ПКУ для подання платником податків заперечень до акта перевірки.

Слід зауважити, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, не відповідає вимовам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Водночас неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для його скасування.

Саме про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України вже неодноразово вказував Верховний Суд (зокрема, але не виключно у постановах від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, від 28.09.2020 у справі №520/2305/19, від 17.01.2022 у справі № 640/4983/19, від 24.02.2022 у справі № 560/8920/20, від 12.07.2023 у справі № 200/4704/21, від 24.04.2025 року у справі № 300/1388/24, від 08.01.2026 у справі №160/8485/23, від 10.03.2026 у справі №320/14284/23).

Наведені обставини додатково підтверджують протиправність прийняття Головним управлінням ДПС у Харківській області податкового повідомлення-рішення № 0/37535/2418 від 28.07.2025.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин колегія суддів вважає визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що в повній мірі охоплює вимоги позивача про визнання факту відсутності узгодженого податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції не встановив належним чином всі фактичні обставини у даній справі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі № 520/33695/25 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 3028,00 грн (квитанція про сплату № 4605-7009-8043-1485 від 26.12.2025), за подання апеляційної скарги – 3633,60 грн (квитанція про сплату № 1000-3458-3564-8554 від 14.04.2026, платіжна інструкція №52 від 19.04.2026). При цьому, враховуючи, що позовну заяву було подано до суду через систему «Електронний суд», ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Таким чином, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції у сумі 6056,00 грн (2422,40 грн + 3633,60 грн) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Водночас надміру сплачений судовий збір (у сумі 605,60 грн) підлягає поверненню позивачу у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «ТИШИНА» задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 по справі №520/33695/25 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Садівничого товариства «ТИШИНА» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.07.2025 № 0/37535/2418.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Садівничого товариства «ТИШИНА» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко