Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №953/2201/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 р.Справа № 953/2201/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М., м. Харків, повний текст складено 05.05.26 року у справі № 953/2201/26

за позовом ОСОБА_1

до Державна служба України з безпеки на транспорті

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову серії АВ №00009476 від 22.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.;

- справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що його як керівника КП «Харківські теплові мережі», за яким зареєстровано транспортний засіб Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), як такого, що допустив рух зазначеного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів визначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.20021 №1306 (далі - ПДР): перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,442% (1,675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон. 22.12.2025 Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача було винесено постанову серії АВ №00009476 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі та накладено штраф в розмірі 17000,00 грн.

Про винесення постанови серії АВ №00009476 від 22.12.2025, ОСОБА_1 дізнався лише 16.02.2026, після блокування виконавчою службою його заробітної картки.

Стверджував, що наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки перевезення вантажу з використання транспортного засобу АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинено в стані крайньої необхідності на виконання розпорядження командира тактичної групи «Слобода» з метою забезпечення виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода».

Зауважив, що згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову або залишити без розгляду позовні вимоги. Зазначив, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30). Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством. У той же час, відповідно до пункту 3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Відповідачем 22.12.2025 складено постанову серії АВ №00009476, згідно з якою встановлено, що 27.10.2025 о 14 год 15 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб КОБАЛЬТ AC 3253/3-8 FKM, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,442% (1.675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,968% (2.084 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах. Правопорушення зафіксовано автоматичним зважувальним комплексом WIM 81, WAGA-WIM35, No 12.

За порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, згідно статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі - Порядок №1174).

Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до відзиву надано копії сертифікатів. Все обладнання, яке встановлено і працює, проходить обов`язкову сертифікацію згідно ДСТУ OIML R 134-1:2010, який повністю транслює вимоги Європейського стандарту OIML R 134-1:2006 для зважування транспортних засобів у русі.

ДСТУ OIML R 134-1:2010, якій встановлює вимоги до обладнання для зважування в русі, не має обмежень щодо типу вантажу. Більше того рекомендації і вимоги, щодо облаштування майданчиків WIM, вказують на те, що обрана ділянка не повинна мати поворотів, смуг розгону, або гальмування, не менше 250 м від перехресть і 300 м від залізничних переїздів, повздовжній похил не повинен перевищувати 10 проміле. Тобто майданчики WIM облаштовуються там, де рух транспортних засобів рівномірний і навіть рідкий вантаж, не кажучи про сипучий, знаходиться у відносному спокої.

З огляду на викладене вважає, що уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 132-1 КУпАП та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Крім того, зауважив, що позивачем пропущений десятиденний строк, встановлений законом на оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову від 22.12.2025 серія АВ №00009476 у справі про адміністративне правопорушення за частиною другої ст. 132-1 КУпАП, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Куралаєвою Ю.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрито.

Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 538,48 грн.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі переплаченої суми 538,48 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.05.2026 виправлено описку по тексту рішення, у четвертому та п`ятому абзацах резолютивної частини рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 в адміністративній справі №953/2201/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, правильно зазначивши суму судового збору 532,48 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідачем 22.12.2025 складено постанову серії АВ №00009476, згідно з якою встановлено, що 27.10.2025 о 14 год 15 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб КОБАЛЬТ AC 3253/3-8 FKM, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,442% (1.675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,968% (2.084 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3м до 1,8м при спарених колесах, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано автоматичним зважувальним комплексом WIM 81, WAGA-WIM35, No 12.

Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт (включно з номерними знаками транспортних засобів); 2) інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем. Фотографії руху транспортного засобу через автоматичний пункт, також, містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями, які є у кожній постанові. В той час як зазначена інформаційна картка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається у вигляді метаданих уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення і використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення та відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. Крім того, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства.

На підтвердження факту фіксації руху транспортних засобів позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей апелянт повідомив, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 81, WAGA-WIM35, № 12, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвом про повірку.

Апелянт також зауважив, що згідно з чинними на момент виникнення спірних правовідносин положеннями законодавства, лист командира тактичної групи «Слобода» від 30 вересня 2025 року №275, адресований генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування, що свідчить про безпідставність застосування абз. 7 п. 22.5 ПДР України. На підтвердження зазначеної позиції апелянт звернув увагу на висновок суду в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №645/1295/24.

Звернув увагу, що позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано рішення військового командування, в інтересах якого здійснювалось перевезення позивачем.

Згідно із листів Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області №268/02-21 від 07.04.2023 та №838/02-21 від 22.09.2023 встановлено, що ТОВ «Білагро» у період з 15.02. 2023 по 07.03.2023 (кількість разів, конкретні дати та час не вказано), надаючи добровільну, посильну, безоплатну допомогу, на прохання виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області здійснювало перевезення піску та щебеню для захисту об`єктів критичної інфраструктури та підвищення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Тобто з вказаних листів встановлено, що перевезення здійснювалися на прохання Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, при цьому вказані листи не містять посилань на рішення військового командування».

Вважає, що позиція відповідача щодо відсутності підстав для застосування пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції постанови КМУ №1217 від 28.10.2022 у разі прийняття рішення про залучення до здійснення перевезень неналежним суб`єктом наразі підтверджується, зокрема, висновками судів, викладеними в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі №480/7580/22, рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 у справі №591/6625/22 та рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №686/2308/23.

Однак, вищевказані обставини не були досліджені належним чином судом першої інстанції, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам КУпАП щодо законності та обґрунтованості. Наведене свідчить про порушення судом принципу обґрунтованості судового рішення, тобто ухвалення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у справі, закріпленого у ст. 242 КАС України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що автотранспорт підприємства постійно залучається для надання допомоги Збройним Силам України з метою облаштування інженерних та фортифікаційних споруд, для захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Ураховуючи те, що об`єкти критичної інфраструктури теплопостачання водопостачання комунального підприємства «Харківські теплові мережі» зазнають майже щоденних руйнувань і пошкоджень внаслідок ворожих ударів, існує нагальна потреба у щоденному задіянні транспортних засобів для перевезення вантажів до об`єктів критичної інфраструктури, що розміщені не тільки у місті Харкові, а й у Харківській області, а також задіяння спеціалізованих транспортних засобів, які залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури. Виконання вищевказаних робіт потребує щоденного використання транспорту комунального підприємства, оскільки роботи проводяться відповідно до чітко встановлених строків ix виконання aбo потребується негайне задіяння такого транспорту для ліквідації наслідків ворожих атак чи надання допомоги Збройним Силам України, підрозділам ДСНС, а також виникає потреба оперативного переміщення такого транспорту в інші місця для запобігання ураженню ворогом. Так в період з 25.10.2025р. по 28.10.2025р., відбулися ракетні обстріли та наступ ворожих військ російської федерації на рубежах в смузі тактичної відповідальності групи “Слобода”, а тому для запобігання прориву лінії оборони та на прохання командування тактичної групи “Слобода”) керівництвом підприємства негайно 27.10.2025р. було направлено автомобілі у тому числі автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM ДНЗ НОМЕР_1 , для доставлення вантажу залізобетонних блоків для укріплення фортефікаційних споруд. А тому завантаження та доставка вантажу необхідного для доставлення вантажу для укріплення фортефікаційних споруд відбувалося в стані крайньої необхідності.

Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених, зокрема статтею 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Позивач та Державна служба України з безпеки на транспорті отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку, в т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Зазначив, що вважає рішення Київського районного суду м. Харкова №953/2201/26 від 05.05.2026 обґрунтованим та законним, а тому просив в апеляційній скарзі Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2025 відносно позивача головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Куралаєвою Ю.С., складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ №00009476 від 22.12.2025 зі змісту якої слідує, що 27.10.2025 о 14 год. 15 хв., за адресою М-03, км 534+863, Харківська область, Скопенко В.В., будучи особою, яка допустила рух транспортного засобу КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,442% (1,675 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 10,968 % (2,084 тон), при дозволеному максимальному навантаженні за здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1.3 м. до 1.8 м. при спарених колесах за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 81, WAGA-WIM35, №12 (а.с. 9 зворот, 10).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (а.с. 24).

ОСОБА_1 з 04.02.2021 приступив до виконання обов`язків на посаді генерального директора комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відповідно до розпорядження міського голови від 02.02.2021 №142/2к «Про призначення на посаду», що підтверджується копією наказу від 04 лютого 2021 року № 59-к (а.с. 36).

Не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія АВ №00009476 від 22.12.2025, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Суд виснував, що для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 з метою забезпечення обороноздатності держави та за наявності рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, тобто здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності.

Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Вчинене порушення є менш значним, ніж відвернена шкода. Тож, позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на підставі постанови АВ №00009476 від 22.12.2025 було вчинене в стані крайньої необхідності.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктами 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103), встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон №3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 2 ст. 29 Закону №3353-XII встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону №3353-XII встановлюють ПДР.

Ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 ПДР).

Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль 25 тон,

в) навантаження на вісь: від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 тон.

02.11.2022 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України №1217 від 28.10.2022 (далі - Постанова №1217), якою, у тому числі, п. 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».

Отже, підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов:

1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави;

2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який триває по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Положеннями ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, визначений приписами ст. 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Зважаючи на те, що Скопенко В.В. є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач є відповідальною особою за вказане правопорушення в розумінні ст. 14-3 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» в установленому законодавством порядку було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з копією витягу з наказу Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с. 11).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що командир тактичної групи «Слобода» листом від 16.12.2025 № 335 звернувся до директора КП «Харківські теплові мережі», в якому просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30 000 штук за маршрутом Балаклея-Харків (а.с. 12).

Розпорядженням керівника транспортної філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 27.12.2025 №358 зобов`язано водія ОСОБА_2 (таб №7488) невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебеню, тощо, які необхідні для виконання фортифікаційних заходів (а.с. 22).

Відповідно до подорожнього листа вантажного автомобіля №960218 від 27.10.2025, автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення залізобетонних блоків. Час виїзду з гаражу 07.30 год час повернення 16.30 год (а.с. 25).

Відтак, колегія суддів вважає, що позивач у спірних правовідносинах виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у даній справі виключена положеннями абз. 7 п. 22.5 ПДР України, тобто його дії є законні та обґрунтовуються «нагальною соціальною потребою» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у своїй апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує своє твердження про те, що командир угрупування об`єднаних сил Тактичної групи «Слобода» не є військовим командуванням інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій.

Отже, відповідальність суб`єкта, який у період воєнного стану в Україні здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення виключена відповідно до Постанови №1217.

Колегія суддів зауважує, згідно з пп. 7 п. 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Колегія суддів зауважує, що для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM державний номерний знак НОМЕР_1 з метою забезпечення обороноздатності держави та за наявності рішення військового командування про таке перевезення, здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності.

Слід зазначити, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності. Воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Зважаючи на те, що шкода від допущеного порушення Правил дорожнього руху є значно меншою за відвернену небезпеку та збережене суспільне благо.

Колегія суддів вважає, що вчинене порушення є менш значним, ніж відвернена шкода.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії в стані крайньої необхідності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП на підставі постанови АВ № 00009476 від 22.12.2025 було вчинене в стані крайньої необхідності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №645/1295/24, від 30.03.2023 у справі №480/7580/22, Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 у справі №591/6625/22 та Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 у справі №686/2308/23 є не обґрунтованими, оскільки дані судові рішення не є рішеннями, які є обов`язковими до врахування, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

Доводи апелянта про те, що лист командира тактичної групи "Слобода" від 30.09.2025 №275, адресований генеральному директору КП "Харківські теплові мережі", не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування, а відтак не є підставою для застосування абз. 7 п. 22.5 ПДР, є необґрунтованими та ґрунтуються на надмірно формальному тлумаченні зазначеної норми.

Абзац 7 пункту 22.5 ПДР України не містить вимоги щодо обов`язкового підтвердження перевезення виключно наказом, директивою чи іншим документом конкретно визначеної форми. Вказана норма пов`язує можливість здійснення відповідного перевезення з його виконанням в інтересах оборони держави та на виконання завдань військового командування. При цьому законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, якими можуть підтверджуватися такі обставини.

Лист командира тактичної групи є офіційним документом, виданим уповноваженою службовою особою військового управління в межах її компетенції, та містить інформацію про необхідність здійснення відповідного перевезення в інтересах військового формування. Отже, такий документ є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, для встановлення яких його було видано.

Також безпідставними є твердження апелянта про ненадання позивачем рішення військового командування, в інтересах якого здійснювалося перевезення, оскільки по-перше, чинне законодавство не покладає на особу обов`язок підтверджувати відповідні обставини виключно окремим рішенням військового командування визначеного виду чи форми, а по-друге, наданий лист командира тактичної групи фактично відображає волевиявлення військового командування щодо необхідності здійснення перевезення та підтверджує його зв`язок із виконанням завдань оборони держави.

Відтак відсутність окремого документа з назвою «рішення», «наказ» чи «директива» сама по собі не спростовує факту здійснення перевезення в інтересах військового командування та не може бути достатньою підставою для неврахування положень абз. 7 п. 22.5 ПДР України. Доводи апелянта з цього приводу не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та зводяться виключно до переоцінки доказів без наведення належних правових підстав для їх відхилення.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 у справі № 953/2201/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 24.06.2026 року