Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №440/7937/22 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. Справа № 440/7937/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/7937/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2023 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , заявниця, апелянт) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування довідки ТОВ "ВАДО" №35 від 09.07.2012 про заробітну плату та довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 22.09.2020 №02-04/2/1782-С від 22.09.2020 про заробітну плату за період з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті".

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки №35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05 травня 2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 23.11.2021; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з дати припинення - 23.11.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

20.02.2024 постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/7937/22 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22 без змін.

02.05.2024 ухвалою суду виправлено описку в рішенні суду від 09.01.2023 у справі № 440/7937/22 шляхом зазначення правильного прізвища позивача “ ОСОБА_2 ”.

22.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

01.01.2026 ухвалою суду заяву позивача від 22.12.2025 про встановлення судового контролю у справі №440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, встановивши судовий контроль за виконанням рішення від 09.01.2023 у справі 440/7937/22; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області у строк 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі 440/7937/22 з підтверджуючими доказами про його виконання.

02.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов звіт про результати виконання рішення суду (документ сформований в системі "Електронний суд" 30.01.2026), в якому просив прийняти звіт.

24.04.2026 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду прийнято звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.02.2026 та звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 14.04.2026 про виконання рішення суду у справі №440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №440/7937/22.

18.05.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 17.05.2026, в якій заявниця просить визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області у виконанні рішення суду у справі №440/7937/22, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

21.05.2026 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області - повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточненої апеляційної скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права просила:

Скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №440/7937/22, якою повернуто без розгляду заяву позивача від 17.05.2026.

Направити справу №440/7937/22 до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяв позивачки по суті в порядку статті 383 КАС України та виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт стверджувала про невиконання судом першої інстанції вказівок суду апеляційної інстанції та порушення статті 375 КАС України.

Вважала незаконним застосування частини 2 статті 167 КАС України та відсутність належної мотивації ухвали від 21.05.2026.

Стверджувала про самостійний характер заяви позивачки від 17.05.2026.

Зазначала про помилкове визначення судом предмета заяв позивача.

Стверджувала про передчасність висновків суду щодо завершення судового контролю.

Звертала увагу на правові висновки Верховного Суду без посилання на конкретні висновки та постанови суду касаційної інстанції.

ГУ ПФУ в Полтавській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Відповідно до частини 1 статті 308, пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 24.04.2026 у справі №440/7937/22 прийнято звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.02.2026 та звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 14.04.2026 про виконання рішення суду у справі №440/7937/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Також ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №440/7937/22.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі 440/7937/22 зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати з 06.01.2021 до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ "ВАДО" відповідно до довідки №35 від 09.07.2012 та період роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП "Ліберті", відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020, а також поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з дати припинення - 23.11.2021.

На виконання судового рішення пенсійним органом зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено з дати її припинення, а саме з 23.11.2021, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 20.05.2024. Також відповідачем проведено перерахунок пенсії та зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 08.01.2009 по 29.06.2012 у ТОВ «ВАДО» відповідно до довідки №35 від 09.07.2012.

Відповідачем вказано, що після проведеного перерахунку страховий стаж позивачки становить 28 років 8 місяців 19 днів. При цьому період роботи з 20.09.1993 по 05.05.2003 у МПП «Ліберті» відповідно до довідки Архівного відділу виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №02-04/2/1782-С від 22.09.2020 був зарахований ще до виконання рішення суду.

Крім того, згідно зі звітом, пенсійні кошти за період з 23.11.2021 по 28.02.2023 у сумі 14306,90 грн у червні 2024 року перераховано на банківський рахунок позивачки, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Також відповідачем зазначено, що виплата всіх призначених коштів за період з 06.01.2021 по 31.10.2024 проведена на банківський рахунок позивачки, а в подальшому здійснюються щомісячні пенсійні виплати з урахуванням відповідних перерахунків та індексацій.

Отже, з поданого відповідачем звіту вбачається, що ГУ ПФУ в Полтавській області вчинено дії, спрямовані на виконання саме тих зобов`язань, які були покладені на нього рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі №440/7937/22, а саме щодо зарахування визначених судом періодів роботи до страхового стажу позивачки та поновлення виплати пенсії з 23.11.2021.

Водночас, як вбачається зі змісту заяви, поданої позивачем в порядку статті 383 КАС України, ОСОБА_1 фактично пов`язує невиконання рішення суду не з незарахуванням визначених судом періодів роботи до страхового стажу чи непоновленням виплати пенсії з 23.11.2021, а з неврахуванням відповідачем при обчисленні розміру пенсії відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках №35 від 09.07.2012, №47 від 16.07.2012 та №02-04/2/1782-С від 22.09.2020, а також із незгодою щодо розміру нарахованої та виплачуваної пенсії після виконання судового рішення.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як зазначалось вище, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у справі №440/7937/22 на відповідача було покладено обов`язок зарахувати визначені судом періоди роботи до страхового стажу позивачки та поновити виплату пенсії за віком з 23.11.2021. Водночас вимоги про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням конкретних показників заробітної плати, довідки №47 від 16.07.2012, визначення конкретного розміру пенсії чи здійснення її виплати у певній сумі резолютивна частина вказаного судового рішення не містить.

Як вбачається зі змісту заяви від 17.05.2026 позивач фактично ставить питання про правильність визначення відповідачем розміру її пенсії після виконання рішення суду, неврахування окремих складових заробітної плати та необхідність проведення нового перерахунку пенсійних виплат. Разом з тим такі вимоги виходять за межі предмета спору у справі №440/7937/22 та не стосуються перевірки виконання тих обов`язків, які безпосередньо покладені на відповідача рішенням суду від 09.01.2023.

Колегія суддів враховує, що механізм, передбачений статтею 383 КАС України, спрямований на забезпечення належного виконання судового рішення та усунення порушень, допущених суб`єктом владних повноважень саме при його виконанні, однак не може використовуватися як процесуальний спосіб вирішення нового спору між сторонами або розширення змісту судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому матеріалами справи, а саме доданими до звітів відповідача документами з пенсійної справи ОСОБА_1 (рішення про перерахунок пенсії, витяг з відомості про зарахування спірних періодів до страхового стажу, довідка про розмір призначеної і фактично отримуваної пенсії) підтверджується, що відповідачем здійснено дії щодо зарахування визначених рішенням суду періодів роботи до страхового стажу позивачки, поновлено виплату пенсії з 23.11.2021 та проведено виплату нарахованих сум.

Натомість належних та допустимих доказів того, що відповідач ухилився від виконання саме тих обов`язків, які визначені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023, матеріали справи не містять.

Стосовно доводів апелянта про невиконання судом першої інстанції вказівок суду апеляційної інстанції та порушення статті 375 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Приписи ст. 375 КАС України стосуються зупинення виконання судового рішення та не містить тих приписів, на які посилається апелянт.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026 не містить жодних вимог та вказівок до суду першої інстанції, єдиним мотивом для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 слугував висновок суду апеляційної інстанції про те, що ст. 383 КАС України не містить застережень щодо неможливості звернення позивачів із заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у випадку встановлення судом судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.

Ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 постановлена за інших обставин, ніж попередня ухвала, скасована постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2026, а тому доводи про ідентичність підстав скасування є безпідставними.

Стосовно тверджень апелянта про самостійний характер заяви позивачки від 17.05.2026, про помилкове визначення судом предмета заяв Позивачки та про передчасність висновків суду щодо завершення судового контролю, колегія суддів зазначає таке.

Вимоги заяви стосуються розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування вказаних в архівних довідках Позивачки, які не відповідають дійсності.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 у задоволенні позовних вимог щодо врахування заробітної плати, зазначеної у довідках було відмовлено.

Тобто вказане питання у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 було розглянуто, проте не було задоволено, а отже виходить поза межі виконання цього рішення та не врахування заробітної плати з відповідних довідок не може бути охоплено перевіркою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023.

При цьому, докази, які просила витребувати позивачка стосувалися лише перерахунку розміру пенсії та не стосувалися задоволених судом позовних вимог.

Отже, вказані доводи є безпідставними.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про очевидну необґрунтованість заяви від 17.05.2026, оскільки судом було розглянуто подібну заяву позивача, а саме, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подану в порядку статті 383 КАС України у справі №440/7937/22. Також суд першої інстанції ухвалою від 24.04.2026 у справі №440/7937/22 прийняв звіти ГУ ПФУ в Полтавській області від 02.02.2026 та від 14.04.2026 про виконання рішення суду у справі №440/7937/22.

Посилання апелянта на передчасність висновків суду першої інстанції у зв`язку з оскарженням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 про прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області колегія суддів відхиляє, оскільки наведені обставини не спростовують встановлених судом обставин щодо виконання рішення суду та не свідчать про наявність підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності відповідача в порядку статті 383 КАС України.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі вирішення зазначеного питання по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі №440/7937/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін