Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №440/16988/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 р. Справа № 440/16988/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/16988/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Полтавській області) , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті компенсації втрати частини доходів згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №440/4954/25;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 46 122,55 грн.;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2026 по 30.11.2024 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%.

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області повернути ОСОБА_1 3,5% надмірно утриманого з компенсації втрати частини доходів військового збору за період з 01.01.2026 по 30.11.2024.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що при виплаті сум на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №440/4954/25 з них протиправно відраховано військовий збір (5%) в сумі 12811,82 грн, а також сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 46122,55 грн.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом розгляду справи №440/4954/25 було стягнення з ГУ ДСНС України в Полтавській області компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, надмірно утриманого військового збору та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати.

Оскільки компенсація втрати частини доходів не входить до складу грошового забезпечення, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі №440/16988/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що в постанові від 10.03.2026 по справі №160/34630/23 Верховний Суд виснував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати. Однак всупереч зазначеним висновкам Верховного Суду, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зробив помилковий висновок про те, що компенсація втрати частини доходів не входить до складу грошового забезпечення, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:

зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 68467 грн 66 коп.;

стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 кошти надмірно утриманого військового збору в сумі 13313 грн 15 коп.;

зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 14 березня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25, відповідачем перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 279 082,82 грн, сплачено військовий збір (5%) в сумі 12 811,82 грн, сплачено податок з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 46 122,55 грн.

На звернення представника позивача відповідач листом від 27.11.2025 №61-01-9835/61-17.06 повідомив, що Головним управлінням на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №440/4954/25 проведено нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 14 березня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 в сумі 256236,38 грн, нараховано компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 68467,66 грн. та надмірно утриманого військового збору в сумі 13313,15 грн. та платіжними дорученням від 20.11.2025 року перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 279082,82 грн., сплачено військовий збір (5%) в сумі 12811,82 грн., сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 46122,55 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо нездійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та помилковим утриманням 5 відсотків військового збору на виконання рішення суду у справі №440/4954/25, позивач звернувся з позовом до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Так, судовим розглядом встановлено, що позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №440/4954/25 проведено нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 14 березня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 в сумі 256236,38 грн. Крім того було нараховано компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 68467,66 грн., та надмірно утриманий військовий збір в сумі 13313,15 грн.

З суми компенсації втрати частини доходів (256236,38 грн) було сплачено податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 46122,55 грн. та сплачено військовий збір (5%) в сумі 12811,82 грн., з урахуванням чого платіжним дорученням від 20.11.2025 року перераховано на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 279082,82 грн.

Щодо природи компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення , колегія суддів вказує таке.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням Виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків невиплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013.

Так, в указаному Рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, колегія суддів зазначає, що на підставі аналізу наведених положень законодавства, враховуючи вказаний правовий висновок Конституційного Суду України та предмет спору у вказаній справі, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати, зокрема, індексації є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати, зокрема, грошової індексації, стосується заробітної плати.

Аналогічний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі №380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі №560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі №600/4606/23-а, від 06 березня 2024 року у справі №600/5050/23-а, від 17 грудня 2024 року у справі №380/25141/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24.

Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму компенсації втрати частини доходів, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25, яким встановлено обов`язок відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 14 березня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач на виконання вказаного рішення нарахував позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення кошти в загальній сумі 256236,38 грн.

Із цієї суми нарахованих позивачу коштів було утримано згідно з платіжними інструкціями від 20.11.2025 №2730, №2731 податок з доходів фізичних осіб у сумі 46122, 55 грн (18%) та військовий збір (5%) у сумі 12811, 82 грн. відповідно, однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку зі звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

Отже, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 грудня 2021 року та індексації - різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2021 року, нарахованих на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №440/5347/24, а також індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, нарахованої на підставі додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі №440/5347/24, за весь час затримки по день фактичної виплати, тобто по 14 березня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Враховуючи те, що виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення складає 256236,38 грн, тому сума грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду складає 18% від 256236,38 грн, тобто 46122, 54 грн.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25 та зобов`язання здійснити виплату позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 46122, 54 грн.

Щодо утримання військового збору у розмірі 12811, 82 грн (5%) з виплаченої позивачу на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1.5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України № 4113 від 04.12.2024 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” від 10.10.2024 № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1.5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Як вже було встановлено судом, на виконання Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №440/4954/25 відповідач 20.11.2025 виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% у розмірі 12811, 82 грн.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1.5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивача, є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3.5 відсотки військового збору (5% замість 1.5%), що складає 8968,27 грн (12811, 82 грн : 5 * 3,5) з виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивача військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5% та зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 8968,27 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача приймаються колегією суддів в якості належних.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 440/16988/25 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не здійснення ОСОБА_1 одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 при виплаті компенсації втрати частини доходів згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №440/4954/25.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 46 122,55 грн.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо утримання з компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 військового збору в розмірі 5% замість утримання військового збору в розмірі 1,5%.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 8968,27 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко