Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №752/31118/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 752/31118/25

номер провадження: 33/824/2498/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Купрієнка Володимира Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в сумі 605 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Купрієнко В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №535347 08 грудня 2025 року інформація про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover», номерний знак (далі - н.з.) НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, не відповідає дійсності, оскільки водій ОСОБА_1 мав при собі (у державному мобільному застосунку «ДІЯ») посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке дійсне до 20 березня 2048 року.

Посилається на те, що ОСОБА_1 оскаржено постанову інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Долі І.С. від 31 жовтня 2025 року про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 20 400 грн 00 коп. до Солом`янського районного суду міста Києва (справа №753/26817/25), однак судове рішення у зазначеній справі ще не прийнято. Однак суддя першої інстанції вказаних обставин при розгляді даної справи не врахував.

Вказує, що у ОСОБА_1 не було жодного умислу на порушення вимог ПДР, оскільки, як на момент зупинки працівниками патрульної поліції керованого ним транспортного засобу 31 жовтня 2025 року та 08 грудня 2025 року, так і на даний час, водій ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке дійсне до 20 березня 2048 року, з відкритою категорією, яка дозволяє йому керування саме тими транспортними засобами, якими він керував. Тому вважає, що водій ОСОБА_1 добросовісно розраховував, що державний мобільний застосунок «ДІЯ» відображає саму актуальну інформацію, у тому числі, про наявність у особи права на керування транспортними засобами (посвідчення водія серії НОМЕР_2 , дійсне до 20 березня 2048 року), оскільки цей застосунок взаємодіє з усіма державними реєстрами, зокрема з єдиною інформаційною системою МВС - Єдиним державним реєстром транспортних засобів, куди вноситься інформація з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Окрім того працівники патрульної поліції при зупинці 08 грудня 2025 року транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , жодним чином не роз`яснили йому, що він не може надалі керувати транспортним засобом. І навіть більше, поліцейські не відсторонили його від керування автомобілем, а після складання процесуальних документів, дозволяли ОСОБА_1 продовжувати рух. Вважає, що якби ОСОБА_1 дійсно у встановленому законом порядку був позбавлений права керування транспортними засобами, відповідна інформація була б внесена до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», і звідти автоматично передана до єдиної інформаційної системи МВС - Єдиного державного реєстру транспортних засобів, актуальна інформація з якого відображається в державному мобільному застосунку «ДІЯ».

З урахуванням викладеного, вважає, що оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню, а провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Купрієнко В.М. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи сповіщений судом апеляційної інстанції своєчасно. ОСОБА_1 вважав за можливе розглядати справу за відсутності адвоката Купрієнка В.М.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, апеляційний суд приходить до такого висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до вимог ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто дії особи, які відповідають диспозиції ч.5 ст.126 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Оскільки у відповідності до приписів ст.254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст.251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.

Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Також ст.62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова судді першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя першої інстанції не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суддя першої інстанції дійшов висновку, що його вина повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме даними, які містять:

- протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №535347 від 08 грудня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення, відповідно до якої проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 постановою від 31 жовтня 2025 року визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП;

- копія постанови серії ЕНА6058602 від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП;

- відеозапис з боді-камери поліцейського, яким зафіксовано події вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя першої інстанції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням виснував, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками, виходячи з такого.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до п.2.1 а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За змістом ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Повторним відповідно до ст.35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.

Згідно з п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395), повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).

З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч.5 ст.126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП).

Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.

Відповідно до ст.289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч.1 ст.291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Статтею 299 КУпАП передбачено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, в апеляційній скарзі захисником зазначено, що постанову інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Долі І.С.про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА6058602 від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 КУпАП оскаржено до Солом`янського районного суду міста Києва (справа №753/26817/25) і судове рішення у зазначеній справі ще не прийнято.

Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.

З метою повного та всебічного з`ясування дійсних обставин справи та перевірки доводів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції здійснено повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень і встановлено, що ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення №ЕНА 6058602 від 31 жовтня 2025 року.

У вказаній ухвалі судді встановлено, що 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення №ЕНА 6058602 від 31 жовтня 2025 року. Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення направлено до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю. 16 березня 2026 року матеріали надійшли до Солом`янського районного суду міста Києва.

Відповідно до п.4 та п.5 Розділу VII Інструкції №1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідку про належність транспортного засобу. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи містять постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6058602 від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 , проте всупереч п.5 Розділу VII Інструкція №1395 матеріали справи не містять відповідної довідки, у якій, з урахуванням оскарження вказаної постанови серії ЕНА №6058602 від 31 жовтня 2025 року, міститься інформація прийняте в справі рішення (зокрема, інформації щодо набрання нею законної сили).

Між тим апеляційний суд звертає увагу на те, що Національною поліцією матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП подано до суду першої 17 грудня 2025 року за вхідним №81798, тобто, після того як ОСОБА_1 11 грудня 2025 року реалізував своє право на оскарження постанови серії ЕНА №6058602 від 31 жовтня 2025 року.

Таким чином, станом на час розгляду справи суддею першої інстанції постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6058602 від 31 жовтня 2025 року була оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку, а відтак не існувало постанови, яка б набрала законної сили та підлягала виконанню. Протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на 03 березня 2026 року (день винесення суддею першої інстанції оскаржуваної постанови) ОСОБА_1 не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили (була оскаржена у встановленому законом порядку), а тому його дії щодо керування транспортним засобом як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, які мали місце 08 грудня 2025 року, не можуть бути кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП.

Тобто факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою серії ЕНА №6058602 від 31 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, і така кваліфікуюча ознака ч.5 ст.126 КУпАП, як повторність, в даному випадку відсутня.

Вказані обставини залишились поза увагою судді першої інстанції, що мало наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, наявність складу якого у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність доказів на підтвердження кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, як повторність правопорушення в діянні ОСОБА_1 .

У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приймаючи до уваги наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, не доведена у поза розумний сумнів.

У зв`язку з цим постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргуадвоката Купрієнка Володимира Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,задовольнити.

Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов