Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №753/22216/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №753/22216/24 Головуючий у І інстанції - Заставенко М.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/1699/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року

у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грін Хауз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території,-

установив:

У листопаді 2024 року ОСББ «Грін Хауз» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за адресою: АДРЕСА_1 утворено ОСББ «Грін Хауз».

У вказаному будинку відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 18) (в літ.А) загальною площею 509,1 кв.м.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 02.03.2020, встановлено, що щомісячний внесок на утримання будинку з 01.01.2020 становить 14,76 грн/кв.м., а рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 01.06.2021, - 15,98 грн/кв.м.

Відповідач визнав суму боргу, уклавши з ОСББ «Грін Хауз» Договір реструктуризації заборгованості внеску на управління, утримання та збереження спільного майна від 01.08.2022 та підписавши Акт звіряння взаємних розрахунків. Але умови договору реструктуризації не виконав, визнану ним заборгованість за період 28.02.2021 - 01.07.2022 не оплатив.

Вказувало, що після пред`явлення позову були здійснені нарахування нової заборгованості, а відповідач здійснював оплату частини заборгованості, у зв`язку з чим 14.01.2025 ним змінено позовні вимоги.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 377352,73 грн., з яких 68309,60 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 253110,70 грн. компенсація вартості електричної енергії, 32398,80 грн. втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку нараховані на всю суму боргу, 10628,02 грн. 3%річних, нараховані на всю суму боргу, 12905,61 грн. пені нараховані на заборгованість за компенсацію вартості електричної енергії та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Грін Хауз» заборгованість станом на 01.01.2025 зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 68309,60 грн., компенсацію вартості електричної енергії у розмірі 253110,70 грн., індекс інфляції - 32398,80 грн., 3% річних - 10628,02 грн., пеня - 12905,61 грн., судовий збір у розмірі 5947,33 грн., а всього 383300,06 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він не укладав та не підписував з позивачем Договір реструктуризації, про що свідчить відмінність його підпису та неправильність паспортних даних у тексті вказаного правочину.

Уперіод вказаний в Договорі реструктуризації його приміщення перебували в оренді ТОВ «Ресурс 24» на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №1502 від 15.02.2021, умови якого передбачали обов`язки орендаря оформити на себе договори постачання

електроенергії, інші договори про обслуговування приміщення, заключати договори з відповідними службами та своєчасно і самостійно сплачувати комунальні та експлуатаційні послуги, електроенергію.

Позивач був обізнаний з тим, що ТОВ «Ресурс 24» з лютого 2021 року є орендарем його приміщень, а також надавав орендарю рахунки на оплату послуг, отримував від нього кошти за надані послуги та обліковував заборгованість, що виникла станом на травень 2022 року, саме за орендарем приміщення - ТОВ «Ресурс 24».

Вказує, що ним надано підписаний і засвідчений печаткою позивача Акт звірки взаємних розрахунків за період: Січень 2022 року - Травень 2022 року, відповідно до якого станом на 31.05.2022 заборгованість ТОВ «Ресурс 24» перед позивачем складала 333926,16 грн.

У період, за який стягується заборгованість (01 серпня 2022 року по 30 жовтня 2024 року),він належним чином сплачував внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Зазначає, що він у спірний період не укладав будь-яких договорів про постачання та розподіл електричної енергії, або ж про відшкодування їх вартості, не узгоджував з позивачем обсяг спожитої електроенергії (шляхом підписання відповідних актів наданих послуг чи іншим чином), не отримував від позивача чи постачальника електричної енергії рахунків на оплату послуг з електропостачання нежитлових приміщень №№ 1,2 (групи приміщень

№18 (в літ. А) в будинку за адресою:

АДРЕСА_1 загальною площею 509,1 кв.м.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів для підтвердження вимог про стягнення з нього компенсації вартості електричної енергії, у тому числі укладеного з ним договору про постачання та розподіл електричної енергії чи відшкодування її вартості, а також документів, які підтверджують обсяг електричної енергії, спожитої ним у період з серпня 2022 року по березень 2023 року (тобто в період, за який стягується заборгованість).

Просив суд, скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На вказану апеляційну скаргу ОСББ «Грін Хауз» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що на виконання Договору про реструктуризацію заборгованості внеску на управління, утримання та збереження спільного майна нежитлового комплексу від 01.08.2022 відповідач оплатив частину визнаної ним суми боргу платіжною інструкцією № 354583136 від 04.08.2022 у розмірі 45000 грн., і відповідач факту оплати ним цієї суми не спростовував.

Навіть гіпотетичне визнання вказаного договору і акту неналежними доказами, не звільняє відповідача від оплати сум нарахованих йому платежів за обов`язковими внесками і компенсацією витрат на електричну енергію, спожиту належним відповідачу приміщенням у спірному періоді у розмірі позовних вимог.

Також, вказує, що Договір оренди належного відповідачу нежитлового приміщення, укладений відповідачем з ТОВ «Ресурс 24» 15.02.2021, не звільняє власника (відповідача) від обов`язку сплати внесків.

Відповідно до підписаного між ним, ОСББ «Грін Хауз», та ОСОБА_1 . Актом звірки за період з лютого 2021 року по липень 2022 року вбачається, що відповідачеві за спожиту електроенергію відповідно до договору №62357013 про постачання електричної енергії споживачу було нараховано 533110,70 грн., з яких у вказаний період було сплачено 280000 грн. Заборгованість становить 253110,70 грн. Вказані нарахування були здійснені відповідно до тарифів на електричну енергію, які встановлені у передбаченому законодавством порядку і розміщені на офіційному веб-сайті ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Відповідач не наводить доводів в чому саме полягає неправильність розрахунків, і не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції свого контррозрахунку, правильного на думку апелянта розміру тарифу на електричну енергію у спірному періоді.

Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в будинку за адресою: АДРЕСА_1 його співвласниками створено ОСББ «Грін Хауз».

У вказаному будинку відповідачеві ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 18) (в літ.А) загальною площею 509,1 кв.м.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 02.03.2020, встановлено, що щомісячний внесок на утримання будинку з 01.01.2020 становить 14,76 грн/кв.м., а рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 01.06.2021, - 15,98 грн/кв.м.

Для виконання визначених статутом завдань, ОСББ «Грін Хауз» укладено договори на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, на послуги щодо приймання та відведення наднормативне забруднення стічних вод від абонентів, про постачання електричної енергії споживачу.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Ресурс 24» 15.02.2021 укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1502, відповідно до умов якого нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , (літ.А) загальною площею 509,1 кв.м. передано в оренду орендарю, орендар зобов`язаний оформити на себе договори постачання електроенергії, обслуговування охоронної та пожежної сигналізації, інші договори про обслуговування приміщення, заключати договори з відповідними службами та своєчасно сплачувати комунальні та експлуатаційні послуги, постачання (відведення води), електроенергію, послуги пожежних та охоронних служб; у разі дострокового розірвання чи закінчення дії договору - у письмовій формі повідомити організаціям, з якими були укладені договори на обслуговування приміщення, про розірвання цих договорів. Також умовами Договору оренди передбачено, що орендар самостійно сплачує вартість комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, електропостачання) та експлуатаційних витрат.

Водночас, між позивачем і орендарем не було укладено договорів або інших правочинів, в тому числі таких, що передбачали б оплату ним за відповідача - власника приміщення внесків у порядку і розмірах, затверджених рішеннями загальних зборів ОСББ «Грін Хауз».

01.08.2022 між позивачем та відповідачем укладено Договір про реструктуризацію заборгованості внеску на управління, утримання та збереження спільного майна нежитлового комплексу БПО-2 по пр.-ту М. Бажана 10А, відповідно до умов якого ОСББ «Грін Хауз» надає ОСОБА_1 розстрочку у погашенні заборгованості за період з 28.02.2021 по 01.07.2022 станом на 31.07.2022 на суму 366420,30 грн., а саме розподіл по місяцям з серпня 2022 року по березень 2023 року зі щомісячним платежем у розмірі 45802,54 грн.

Відповідно до підписаного між ОСББ «Грін Хауз» та ОСОБА_1 . Актом звірки за період з лютого 2021 року по липень 2022 року вбачається, що відповідачеві за спожиту електроенергію відповідно до договору №62357013 про постачання електричної енергії споживачу було нараховано 533110,70 грн., з яких у вказаний період було сплачено 280000 грн. Заборгованість становить 253110,70 грн. Вказані нарахування були здійснені відповідно до тарифу електричної енергії, які розміщуються на офіційному веб-сайті ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 68309,60 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 253110,70 грн. компенсація вартості електричної енергії.

Вказана заборгованість утворена у період з 28.02.2021 по 01.07.2022.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості відповідач не надала, як і не надала допустимих доказів належного виконання нею зобов`язань зі сплати внесків та платежів.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 322 ЦК України установлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно частин 1-5 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

У ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, утому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до частин 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:

1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;

2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;

3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;

4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За визначеннями наданими у пунктів 5, 6, 12 ст. 1 Закону України «Про комунальні послуги»:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5);

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6);

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п.12);

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п.14).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 цього Закону житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1)комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2)послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4)послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В порядку визначеному частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , було створено ОСББ «Грін Хауз».

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №№1, 2 (групи приміщень №18) (в літ.А) загальною площею 509,1 кв.м.

Виходячи з положень ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 02.03.2020, встановлено, що щомісячний внесок на утримання будинку з 01.01.2020 становить 14,76 грн/кв.м., а рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Грін Хауз», викладеним у формі протоколу загальних зборів від 01.06.2021, - 15,98 грн/кв.м.

Для виконання визначених статутом завдань, ОСББ «Грін Хауз» укладено договори на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів, про надання послуг з технічного обслуговування ліфтів, на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, на послуги щодо приймання та відведення наднормативне забруднення стічних вод від абонентів, про постачання електричної енергії споживачу.

Матеріали справи не містять доказів визнання цих рішень недійсними або їх скасування станом на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи судом.

Отже, відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства, особа, яка є власником квартири/нежитлових приміщень, і водночас співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по обов`язковим внескам та платежам в ОСББ «Грін Хауз», компенсації вартості електричної енергії, відповідачу, за період з 28.02.2021 по 01.07.2022, нараховано заборгованість:68309,60 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 253110,70 грн. компенсація вартості електричної енергії.

Нарахування заборгованості здійснювалося відповідно до тарифу електричної енергії, які розміщуються на офіційному веб-сайті ТОВ «Київські енергетичні послуги», періоду надання послуг, площі приміщення відповідача, розміру внесків та платежів в ОСББ «Грін Хауз» та укладеного Договору про реструктуризацію заборгованості внеску на управління.

Зустрічних розрахунків, заперечень щодо рахунків позивача, доказів оплати, підтвердження застосування інших тарифів чи неправильності врахованої площі або будь яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача та наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем надано не було.

Таким чином, відповідно до наведених ОСББ «Грін Хауз» розрахунків, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань зі сплати внесків в ОСББ «Грін Хауз», компенсації вартості електричної енергії, за період з 28.02.2021 по 01.07.2022 розмір його заборгованості становить: 68309,60 грн. заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 253110,70 грн. компенсація вартості електричної енергії, яку суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладав і не підписував Договір про реструктуризацію заборгованості внеску на управління, утримання та збереження спільного майна нежитлового комплексу від 01.08.2022, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. ОСОБА_1 не надано належних доказів фальшивості чи підроблення його підпису у вказаному вище Договорі реструктуризації та в акті звіряння розрахунків. Власна оцінка відповідачем виконаних ним підписів, як таких що виконані не ним, не може бути належним доказом підроблення цих документів.

Крім того, зазначені вище доводи апеляційної скарги, не звільняють відповідача від оплати сум нарахованих йому платежів за обов`язковими внесками і компенсацією витрат на електричну енергію, спожиту належним відповідачу приміщенням у спірному періоді.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме ТОВ «Ресурс 24», як орендар приміщення належного на праві власності відповідачу, за період з 28.02.2021 по 01.07.2022, за умовами договору оренди від 15.02.2021,мало сплачувати заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території та компенсація вартості електричної енергії, колегія суддів оцінює критично, оскільки договір оренди належного відповідачу нежитлового приміщення, укладений відповідачем з ТОВ «Ресурс 24» 15.02.2021, не звільняє власника (відповідача) від обов`язку сплати внесків (ч. 5 ст. 10, ч. 6 ст. 13, абз.9 ч.1 ст.15 Закону України «Про ОСББ»).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах міститься у постанові від 02.09.2020 року у справі № 906/884/19: обов`язок сплати внесків несе власник, якщо немає окремого договору з орендарем.

Разом з тим, будь-яких доказів укладення між позивачем і орендарем договорів або інших правочинів, в тому числі таких, що передбачали б оплату ТОВ «Ресурс 24» (орендар) за ОСОБА_1 - власника приміщення внесків у порядку і розмірах, затверджених рішеннями загальних зборів ОСББ «Грін Хауз», матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обґрунтовуючи апеляційну скаргу неправильністю розрахунків сум втрат від інфляції, 3% річних та пені, ОСОБА_1 не наводить доводів в чому саме полягає неправильність зазначених розрахунків.

Судом перевірено, що наданий позивачем розрахунок арифметично правильний та обґрунтований. ОСОБА_1 не спростовано належними доказами зазначеного, свого контррозрахунку ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції він не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення, а в цілому ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати заборгованість по обов`язковим внескам та компенсацією витрат на електричну енергію. Апеляційна скарга не містять аргументованих заперечень щодо розрахунку заборгованості або суті позовних вимог.

Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.

Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ОСББ «Грін Хауз», ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба