Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №760/3845/15-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 760/3845/15-ц Головуючий у суді першої інстанції - Українець В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8550/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Литвиненко Ангеліною Олександрівною на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант+» про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа: ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, встановлення порядку та строків повернення боргу та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувала вказана цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, встановлення порядку та строків повернення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію.

ТОВ «ДІАМАНТ+» подало до суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилається на те, що 09 лютого 2024 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 09/02/1/2024, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС».

09 лютого 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «ДІАМАНТ+» укладено договір про відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту №11306972000 від 28 лютого 2008 року, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ДІАМАНТ+».

Посилаючи на викладене, просив суд замінити сторону виконавчого провадження - ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «ДІАМАНТ+».

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року заяву задоволено.

Стягувача ПАТ «УкрСиббанк» у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, встановлення порядку та строків повернення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію за правом грошової вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 замінено на ТОВ «ДІАМАНТ+».

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпні 2024 року та постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2025 року вже було відмовлено ТОВ «ДІАМАНТ+» у задоволенні аналогічної заяви з підстав ненадання доказів переходу права вимоги.

Вважає, що повторне звернення ТОВ «ДІАМАНТ+» із заявою є зловживанням процесуальними правами.

Посилається на нікчемність договорів факторингу та відступлення права вимоги.

Стверджує, що правонаступництво заявника щодо поручителя не доведено, а ухвала в цій частині ґрунтується на припущеннях.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ДІАМАНТ+» адвокат Гринишин Є.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до апеляційного суду не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця ОСОБА_1 - адвокат Литвиненко А.О. яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Представник ТОВ «ДІАМАНТ+» - адвокат Конюшко Д.Б. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні положення містяться і в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року задоволено первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, встановлення порядку та строків повернення боргу та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію.

Стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Вбачається, що чинне законодавство передбачає заміну осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги), що є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового наступництва у випадку смерті фізичної особи), проте є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Встановлено, що 08 лютого 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «ДІАМАНТ+» було укладено попередній договір № 08/02-1, відповідно до п. 1.1. якого сторони вирішили, що у разі підписання ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором з АТ «УкрСиббанк», за договором про надання споживчого кредиту № 11306972000 від 28 лютого 2008 року, ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» зобов`язується продати, а ТОВ «ДІАМАНТ+» зобов`язується придбати права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які будуть придбані ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» у АТ «УкрСиббанк».

09 лютого 2024 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 09/02/1/2024, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС».

Додаток 1 до договору факторингу № 09/02/1/2024 містить перелік первинних договорів та договорів забезпечення, які передаються, зокрема, договір про надання споживчого кредиту №11306972000 від 28 лютого 2008 року, договір поруки №183787 від 28 лютого 2008 року та договір іпотеки №78500 від 28 лютого 2008 року.

У матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі документації до договору факторингу № 09/02/1/2024 від 09 лютого 2024 року, з якого вбачається, що від первісного кредитора до фактора передаються наступні документи: договір про надання споживчого кредиту № 11306972000 від 28 лютого 2008 року, договір поруки № 183787 від 28 лютого 2008 року та договір іпотеки № 78500 від 28 лютого 2008 року.

09 лютого 2024 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ТОВ «ДІАМАНТ+» укладено договір про відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту № 11306972000 від 28 лютого 2008 року, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «ДІАМАНТ+».

Зазначене підтверджується Актом приймання-передачі прав вимоги від 09 лютого 2024 року.

Крім того, у матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі документації, складений 09 лютого 2024 року на виконання договору про відступлення права вимоги від 09 лютого 2024 року за договором споживчого кредиту № 11306972000, з якого вбачається, що від ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» до ТОВ «ДІАМАНТ +» передаються наступні документи: договір про надання споживчого кредиту № 11306972000 від 28 лютого 2008 року (оригінал), договір поруки № 183787 від 28 лютого 2008 року (оригінал), договір іпотеки № 78500 від 28 лютого 2008 року (оригінал), копії матеріалів судового провадження.

Зазначені документи (Акти приймання-передачі документації) підтверджують факт передачі вказаних в них документів (оригіналів договорів) на виконання договору факторингу та договору про відступлення права вимоги.

Відсутність цих документів в якості додатків до заяви про заміну сторони виконавчого провадження не свідчить про те, що зобов`язання за договором факторингу та договором про відступлення права вимоги не були передані.

Представниця ОСОБА_1. у судовому засіданні у суді першої інстанції вказувала, що заявником не надано суду документів на підтвердження фактичної оплати за договором факторингу № 09/02/1/2024 від 09 лютого 2024 року. Таким чином, відсутні належні докази реального переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних осіб.

Аналогічними доводами обґрунтована і апеляційна скарга.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).

Вказані норми не встановлюють імперативної вимоги щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів первинних документів як умови переходу права вимоги, отже, і наявності оригіналів цих документів у нового кредитора. Передання таких документів має на меті перевірку існування у первісного кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків.

Обставина не передання новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані з невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора. Однак відсутність передання новому кредитору таких документів не може вказувати на відсутність передання права вимоги взагалі.

Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до ст. 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Заявник на підтвердження доказів оплати за договором про відступлення права вимоги надав суду копію платіжної інструкції № 5 від 08 лютого 2024 року, відповідно до якої ТОВ «ДІАМАНТ+» сплатило ТОВ «Інком-Фінанс» 455600 гривень з призначенням платежу - оплата забезпечення (авансового платежу) згідно попереднього договору про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 08/02-1 від 08 лютого 2024 року.

08 лютого 2024 року між ТОВ «Інком-Фінанс» та ТОВ «ДІАМАНТ+»було укладено попередній договір № 08/02-1.

Відповідно до п. 1.1. цього договору у разі підписання ТОВ «Інком-Фінанс» договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором з АТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11306972000 від 28 лютого 2008 року, боржник ОСОБА_3 , ТОВ «Інком-Фінанс» зобов`язується продати, а ТОВ «ДІАМАНТ +» зобов`язується придбати права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, які будуть придбані ТОВ «Інком-Фінанс» у АТ «УкрСиббанк».

Пунктом 1.2. попереднього договору визначено, що ціна продажу прав вимоги від ТОВ «Інком-Фінанс» до ТОВ «ДІАМАНТ +» складатиме суму, що визначатиметься сторонами у договорі про відступлення прав вимог за кредитним договором та становить 455600 гривень.

Отже, заявником надано суду докази на підтвердження фактичної оплати за договором, що засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення основного зобов`язання.

Судом також встановлено, що станом на день звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 760/3845/15-ц, а щодо боржника ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Зазначене підтверджується витягами з АСВП від 23 вересня 2025 року.

Зважаючи на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ДІАМАНТ+».

Доводи апеляційної скарги про те, що повторне звернення ТОВ «ДІАМАНТ+» із заявою є зловживанням процесуальними правами, колегія суддів відхиляє, оскільки заява про заміну сторони виконавчого провадження є заявою з процесуальних питань, які подаються на стадії виконання судового рішення і норми чинного процесуального закону не містять заборони щодо можливості повторного звернення особи із такою заявою до суду у випадку зміни обставин або усунення недоліків раніше поданої заяви.

Безпідставним є також твердження апелянтки, що правонаступництво заявника щодо поручителя не доведено, а ухвала в цій частині ґрунтується на припущеннях, оскільки, як вже було встановлено, заявник надав суду, зокрема Акт приймання-передачі документації до договору факторингу № 09/02/1/2024 від 09 лютого 2024 року та Акт приймання-передачі документації, складений 09 лютого 2024 року на виконання договору про відступлення права вимоги від 09 лютого 2024 року за договором споживчого кредиту № 11306972000, у яких відображено факт передачі права вимоги, зокрема, за договором поруки № 183787 від 28 лютого 2008 року, що свідчить про доведеність переходу права вимоги до поручительки - ОСОБА_1 .

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться до незгоди із процесуальним рішенням суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Литвиненко Ангеліною Олександрівною залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст складено 24 червня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома