Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №372/6780/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 372/6780/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9028/2026Головуючий у суді першої інстанції -Сташків Т.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2025 року ТОВ «Споживчий Центр» в особі представника Лисенко О.С., звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено Кредитний договір № 26.05.2025-100001499, відповідно до умов якого, останньому надано кредит у розмірі 15 000 грн. на строк 153 дні. Свої зобов`язання Товариство виконало в повному обсязі, в той час, як відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує. Таким чином, станом на день пред`явлення позову у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 48 450 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача на користь Товариства. Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06.02.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Споживчий Центр» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом отримання та ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (офертою) (кредитної лінії) від 26.05.2025; подання відповідачем Заявки № 26.05.2025-100001449 від 26.05.2025; надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 26.05.2025-100001449 (кредитної лінії) від 26.05.2025.

Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір № 26.05.2025-100001449 від 26.05.2025 в електронній формі, яка відповідно до вимог законодавства прирівнюється до письмової.

Зазначено, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000 грн. На підтвердження зазначеної обставини позивачем надано лист ТОВ «УПР», відповідно до якого 26.05.2025 о 16:19:17 год. було успішно здійснено переказ коштів у сумі 15 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 за транзакцією № 753186246 із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 26.05.2025-100001499».

Зазначений документ містить усі істотні реквізити платіжної операції, зокрема дату, час, суму переказу, номер платіжної картки отримувача, номер транзакції та призначення платежу, а тому є належним та допустимим доказом факту перерахування кредитних коштів.

Апелянт наголошує, що зі сторони позивача (кредитодавця) документи, які складають кредитний договір, підписувалися електронним підписом, а зі сторони відповідача - за допомогою одноразових ідентифікаторів, що надсилалися у SMS-повідомленнях на номер телефону, вказаний ним як фінансовий. Відповідач не заперечував, що зазначений засіб зв`язку, а саме номер телефону НОМЕР_2 , належить йому, а також не стверджував, що на момент укладення спірного договору він утратив доступ до цього засобу зв`язку, що могло б бути підтверджено відповідними доказами.

Вказано, що позивач є абонентом-надавачем послуг. Під час проходження автентифікації, зокрема введення пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем, та підтвердження надання персональних даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу, особу відповідача було ідентифіковано шляхом отримання відповідних даних, перелік яких визначений в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України.

Отже, позивачем було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу iPay.

Також, в апеляційній скарзі зазначається, що суд не врахував особливостей правового регулювання платіжних операцій та електронних платіжних засобів. Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, кредитодавцю заборонено зберігати та відображати повний номер платіжної картки клієнта у власних документах та базах даних. Саме тому у кредитному договорі зазначено номер картки у форматі, передбаченому законодавством, а саме: 5168-74ХХ-ХХХХ-3782.

Звертає увагу на те, що оскільки ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту без відкриття рахунку, воно не має можливості надати первинні банківські документи. У зв`язку з цим наведений у позовній заяві розрахунок заборгованості є належним і допустимим доказом її розміру.

Водночас подані до суду електронні докази, а саме заявка на отримання кредиту, кредитний договір та акцепт оферти, містять реквізити платіжної картки відповідача, які співпадають із реквізитами картки, на яку було здійснено перерахування кредитних коштів. Це свідчить про те, що кредитні кошти були спрямовані саме відповідачу.

Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписок по своїх рахунках у банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_3 , який він зазначив у договорі як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, поданих позивачем, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За правилом частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 статті 7 ЦПК України та ч. 1 статті 369 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.05.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 26.05.2025-100001499, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е291 Заявки кредитного договору № 26.05.2025-100001499 (кредитної лінії) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

У заявці вказано, що кредитодавцем є ТОВ «Споживчий Центр», позичальником є ОСОБА_1 , реквізити належного позивальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5168-74ХХ-ХХХХ-3782. Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту 26.05.2025; Сума кредиту 15 000,00 грн; Строк, на який надається кредит 153 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту 25.10.2025; Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 20% від суми Кредиту та дорівнює 3000,00 грн. Крім того, під час укладення вищевказаного кредитного договору, відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е291 Паспорт споживчого кредиту ТОВ «Споживчий Центр», в якому останнє виклало умови кредитування відповідача з урахуванням його побажань.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 26.05.2025-100001499 від 26.05.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 48 450 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - основний борг, 22950 грн. 00 коп. - проценти, 3000 грн. 00 коп. - комісія, 7 500 грн. 00 коп. неустойка.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір заборгованості, порядок нарахування якої відповідає умовам кредитного договору.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи 26.05.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 26.05.2025-100001499, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е291 Заявки кредитного договору № 26.05.2025-100001499 (кредитної лінії) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до пункту 3.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2.договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 3.3. договору визначає, що кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах.

Згідно з п.п.3.3.1-3.3.7. дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

У п.4.1. договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-3782.

Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Відповідно до заявки від 26.05.2025, сума кредиту 15 000,00 грн, строк, на який надається кредит 153 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 25.10.2025, процентна ставка «фіксована незмінна процентна ставка», яка становить 1%.

Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання.

На підтвердження виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав лист Іpay ТОВ «УПР», з якого вбачається, що між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого 26.05.2025 о 16:19:17 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта у сумі 15 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 753186246, з призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 26.05.2025-100001499». (а. с 12).

Колегія суддів вважає, що вказані докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором ТОВ «Споживчий Центр» свого обов`язку за кредитним договором № 26.05.2025-100001499.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 26.05.2025-100001499 від 26.05.2025 48 450 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - основний борг, 22950 грн. 00 коп. - проценти, 3000 грн. 00 коп. - комісія, 7 500 грн. 00 коп. неустойка

Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Доказів того, що на картку 5168-74ХХ-ХХХХ-3782 не було перераховано суму у розмірі 15 000,00 грн матеріали справи не містять.

Отже, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що у кредитному договорі сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 26.05.2025 по 25.10.2025 за користування кредитними коштами.

Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 22950,00 грн, які нараховані з 26.05.2025 по 25.10.2025, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за умовами кредитного договору у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідно стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» підлягає заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15 000,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 22 950,00 грн, а також комісія, у розмірі 3000,00 грн.

Разом з тим, правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки відсутні.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із 26.05.2025 по 25.10.2025 за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, відповідно, колегія суддів застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий Центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 000,00 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 22 950,00 грн, а також комісія, у розмірі 3000,00 грн, що в загальному розмірі становить 40950,00 грн.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ТОВ «Споживчий Центр» сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., при цьому ціна позову становила 48450,00 грн, що відповідає 100 % заявлених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги представником ТОВ «Споживчий центр» також сплачено судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Внаслідок апеляційного перегляду справи позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» задоволено частково - стягнуто з відповідачки заборгованість у розмірі 40950,00 грн, що становить 80 % від ціни позову.

З урахуванням частки задоволених позовних вимог та вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 80 % від загальної суми судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову та апеляційної скарги, що становить 4 844 грн 80 коп. (2422 грн 40 коп.+3633грн 60 коп.)?80 %).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором в розмірі 40 950 (сорок тисяч дев`ятсот п`ятдесят),00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ, 01032 ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп, (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач

Судді