Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №761/11060/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року місто Київ.

Справа № 761/11060/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7149/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», в інтересах якого діє Хитрова Любов Володимирівна, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів (постановлену у складі судді Аббасової Н.В., дата виготовлення повного тексу ухвали - відсутня)

за заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення доказів до пред`явлення позову, треті особи - Приватний нотаріус Забавська Наталія Володимирівна, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація,-

ВСТАНОВИВ

У березні 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позову до суду, у якій просив суд:

- витребувати у Приватного нотаріуса Забавської Н.В. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати у Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації інформацію про склад сім`ї ОСОБА_1 та інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що 04 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено заяву б/н від 04 вересня 2007 року та заявку б/н на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця «Підприємницький» від 31 грудня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На момент смерті позичальник не виконав всіх взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим за вказаними вище кредитними договорами залишилась заборгованість у розмірі 44 960,00 грн.

12 липня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося із претензією кредитора до Десятої київської державної нотаріальної контори, яка листом від 24 липня 2024 року повідомила, що спадкова справа після смерті позичальника не заводилась.

13 листопада 2024 року банк знову звернувся з претензією кредитора до Десятої київської державної нотаріальної контори, яка листом від 30 листопада 2024 року повідомила, що претензія кредитора перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Забавської Н.В.

Приватний нотаріус Забавська Н. В. у листі від 19 грудня 2024 року підтвердила, що у її провадженні знаходиться спадкова справа після смерті позичальника і зазначила, що надання інформації про спадкоємців позичальника банку не є можливим у зв`язку із дією положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Заявник вказує, що на даний час він позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача (відповідачів), а пред`явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідача (відповідачів), ЦПК України не допускає, а тому просить витребувати вказану інформацію до пред`явлення позову до суду.Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року клопотання АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення доказів до пред`явлення позову - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Хитрова Л.В., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», подала 15 січня 2026 року до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення доказів до подачі позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постановлена у даній справі ухвала про відмову у забезпеченні доказів у справі до подачі позову не відповідає зазначеним вимогам закону.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що витребувані документи, а саме: відомості про коло спадкоємців після смерті позичальника, а також інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, мають пряме відношення до предмету спору та сприятимуть можливості пред`явлення позову, а самостійно заявник отримати такі відомості не має можливості.

Вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що заявником не доведено можливості у подальшому звернення до суду із позовом саме до Шевченківського районного суду міста Києва є безпідставним.

У судовому засіданні 16 червня 2026 року представник заявника доводи апеляційної скарги підтримала з підстав викладених в ній.

Надала пояснення, що нотаріус, який відкрив спадкову справу відмовив в наданні інформації про коло спадкоємців, а тому вони позбавлені можливості звернутись з позовом до спадкоємців боржника, інформацію щодо яких їм не надають.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а також матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи для продовження розгляду заяви з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Суд може витребувати докази також до подання позову, як захід забезпечення доказів, у порядку, встановленому статтями 116-118 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Таким чином, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд (суддя) має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкодженні, втратити свою доказову цінність тощо).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2021 року по справі № 520/14132/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц «процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів».

Така ж правова позиція щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 9901/608/19 та від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Отже, необхідно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів у разі неможливості учасниками справи самостійно їх надати (ст. 84 ЦПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована так:

- положеннями статті 116 ЦПК України чітко визначені підстави забезпечення доказів, зокрема, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим;

- порядок забезпечення доказів до подання позову носить виключний характер і не містить такої вимоги, як підготовка позову для звернення до суду;

- заявником не надано підтверджень того, що зазначені докази можуть бути втрачено або їх подання згодом стане неможливим чи утрудненим;

- тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів в порядку їх витребування до подання позову, суд першої інстанції керувався відсутністю передумов для такого забезпечення, оскільки заявник не надав доказів того, що відповідні докази можуть бути втрачені або їх подання згодом стане неможливим чи утрудненим.

Такий висновок відповідає приписам закону та правовим позиціям Верховного Суду із цього питання, проте суд, вирішуючи зазначене питання, не надав належної оцінки доводам заявника щодо необхідності витребування доказів в порядку їх забезпечення до пред`явлення позову та неможливості їх отримання іншим шляхом.

Колегія суддів установила, що 04 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» укладено договір, шляхом підписання заяви б/н від 04 вересня 2007 року та заявки б/н на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця «Підприємницький» від 31 грудня 2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Зі змісту претензії кредитора вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що ОСОБА_1 є боржником перед ним на суму 44 960,00 грн.

12 липня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося із претензією кредитора до Десятої київської державної нотаріальної контори, яка листом від 24 липня 2024 року повідомила, що спадкова справа після смерті позичальника не заводилась.

13 листопада 2024 року банк знову звернувся з претензією кредитора до Десятої київської державної нотаріальної контори, яка листом від 30 листопада 2024 року повідомила, що претензія кредитора перенаправлена за належністю до приватного нотаріуса Забавської Н.В.

Приватний нотаріус Забавська Н. В. у листі від 19 грудня 2024 року підтвердила, що у її провадженні знаходиться спадкова справа після смерті позичальника і зазначила, що надання інформації про спадкоємців позичальника банку не є можливим у зв`язку із дією положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Відомостей щодо спадкоємців ОСОБА_1 (їх ПІБ, РНОКПП, місце реєстрації тощо) нотаріус не надав.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Як вбачається з поданого заявником клопотання та документів до нього, АТ КБ «Приватбанк» наразі позбавлений можливості самостійно отримати інформацію про спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_1 осіб, які були зареєстровані з позичальником на момент його смерті, оскільки ця інформація згідно з законодавством України є обмеженою у доступі, у зв`язку з чим банк не може захистити свої права та інтереси у судовому порядку щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 1ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

У справі, що переглядається було встановлено, що забезпечення доказів шляхом їх витребування до подання позову необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника на позов, оскільки пред`явлення позову до мертвої особи не допускається (п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), як і не можливе пред`явлення позову до невідомих осіб (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) Натомість суд надто формалізовано витлумачив зміст питання, що було передане на його розгляд, вважаючи, що метою звернення заявника є забезпечення доказів у його безпосередній сутності (аби встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання).

Посилання суду про недоведеність права заявника звертатись з майбутнім позовом саме до Шевченківського районного суду м. Києва є помилковим, оскільки заява про забезпеченя доказів до подання позову відповідно до ч.4 ст.116 ЦПК України може подаватись за місцем знаходження засобу доказування або за місцем де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

Суд першої інстанції доводи заявника щодо неможливості отримати інформацію про коло спадкоємців в інший спосіб не врахував та помилково відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк», щодо витребування від нотаріуса інформації, щодо кола осіб, які звернулись з заявами про прийняття спадщини після смерті боржника.

Така відмова перешкоджає зверненнюзаявниказа захистом своїх прав, а тому колегія суддів, керуючись ст. 376 ЦПК України вважає, що ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню зпостановленням нової ухвали про задоволення заяви.

Щодо витребування інформації про зареєстрованих осіб, то така інформація може бути витребувана після подачі позову та в межах поданого клопотання, одночасно з поданням позовної заяви, а тому в цій частині в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 84, 116, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє Хитрова Любов Володимирівна- задовольнитичастково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року про відмову в задоволенні заяви прозабезпеченні доказів в частині витребування копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_1 у нотаріуса Забавської Н.В. скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

Витребувати у Приватного нотаріуса Забавської Наталії Володимирівни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова