Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №759/13741/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/4471/2026

справа №759/13741/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Твердохліб Ю.О., повне рішення складено 13 жовтня 2025 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У липні 2024 року до суду звернулось ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 60 698,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 15 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4365874 в електронній формі згідно із положеннями Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Згідно пункту 1.2 договору сума кредиту становить 10 000,00 гривень.

Вказує, що підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана всі інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

16 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за договором №4365874.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за договором №4365874.

Отже, ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" наділено правом вимоги до відповідачки за договором №4365874.

Зазначає, що відповідачка у порушення умов договорів не погашає заборгованість, проценти за користування коштами не сплачує, у зв`язку з чим у відповідачки обліковується прострочена заборгованість.

На момент звернення до суду із позовом заборгованість відповідачки за кредитним договором із урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності становить 60 698,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 48 798,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1900,00 грн ? заборгованість за комісіями.

Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 17 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором №4365874 від 15 червня 2021 року у розмірі 60 698,00 грн.

Стягнути судові витрати, понесені на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором позики №4365874 від 15 червня 2021 року у розмірі 60 698,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати у розмірі 3 028,00 грн та судові витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, а всього 11 028,00 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції встановив, що відповідачці 15 червня 2021 року зараховано на її платіжу картку суму 10 000,00 грн, проте остання не виконувала свої зобов`язання за договором про споживчий кредит щодо погашення заборгованості, відтак суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Щодо часткового стягнення витрат, понесених на правову допомогу, суд першої інстанції вказав, що ураховуючи складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, існують підстави для часткового стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, представником ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення.

Вказує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа. При цьому, застосування положень цього закону до правочину можливе лише за умови, якщо сторони договору прямо домовились до застосування цього закону, проте зміст договору №4365874 від 15 червня 2021 року не містить такої вказівки, відтак укладення договору №4365874 в електронній формі суперечить положенням Закону України «Про електронну комерцію». Такий договір мав бути укладений в паперовій формі.

Посилається на недоведення позивачем направлення позичальнику примірнику договору відповідно до приписів статті 13 «Про споживчий кредит».

Вказує, що ні кредитодавець, ні новий кредит не повідомили ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за цим договором.

Зазначає, що в заявці на отримання кредиту, долученої до матеріалів справи, вказано номер телефону та електронна пошта, які не належать ОСОБА_1 та матеріали справи не містять жодних доказів, що саме відповідачка подала заявку на отримання кредиту.

Вказує, що зміну номеру телефону підтверджено також довідкою АТ «Приватбанк», яку витребувано на вимогу суду.

З посиланням на недотримання приписів статті 1054 ЦК України, частини 1 статті 14 Закону України «Про споживче кредитування» стверджує, що договір №4365874 від 15 червня 2021 року є нікчемним, оскільки не дотримано вимоги щодо форми укладення такого виду договору, а тому вказує на необхідність застосування наслідків недійсності правочину.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

08 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "Коллект центр" на апеляційну скаргу.

Щодо факту укладення кредитного договору вказує, що договір укладено відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти.

Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Вказує, що погодження сторонами істотних умов договору, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування є проявом волі відповідачки з метою укладення договору, що узгоджується із положеннями статті 638 ЦК України.

Зазначає, що електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Вказує на належне виконання кредитодавцем своїх обов`язків щодо виконання умов договором, що також підтверджено відповіддю АТ КБ "ПриватБанк" та випискою за період 15.06.2021 по 25.06.2021 по рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Зазначає, що неотримання відповідачкою повідомлення про зміну кредитора не звільняє її від сплати само заборгованості. У такому разі сплата заборгованості на рахунки первісного кредитора є належним виконання позичальником своїх зобов`язань за договором №4365874.

Відповідно до пункту 5.5. договору №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором, а тому позивач не володіє документальними підтвердженнями щодо належного / неналежного повідомлення відповідачки про відступлення прав вимоги від первісного кредитора.

Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20, від 04.06.2020 року у спрів №910/1755/19, від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, від 29.05.2018 року у справі №910/14716/17.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року ? без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 15 червня 2021 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит №4365874, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону та електронної адреси, паспортні дані, адресу реєстрації та проживання, освіту, місце роботи, щомісячний дохід. Надала також згоду, зокрема, щодо правил кредитування (а.с11 зворот - 12).

Анкета-заява на кредит №4365874 містить інформацію про покроковий процес оформлення та розгляду сформованої заяви. Крім цього, містить відомості щодо погодженої суми кредиту 10 000,00 гривень, дати повернення кредиту 14 липня 2021 року, та суми повернення 16 830,00 грн.

15 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4365874, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (а.с. 6-9).

Сума кредиту становить 10 000,00 гривень (пункт 1.2. договору).

Кредит надається строком на 29 днів з 15 червня 2021 року (пункт 1.3. договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 14 липня 2021 року (пункт 1.4. договору).

Комісія за надання кредиту становить 1 900,00 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1. договору).

Проценти за користування кредитом 4930,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2. договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1. договору).

Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в пункті 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в пункті 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в пункті 2.3 договору (пункт 2.2.1. договору).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2. договору).

Згідно пункту 5.1 договору позичальник підтверджує, що, зокрема, для розпорядження правами вимоги за цим договором (відступлення) Товариству не потрібно чекати на порушення умов цього договору позичальником та не потрібно будь-яке погодження позичальника.

Цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1. договору).

Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що, зокрема, вся інформація надана Товариству у тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною, достовірною.

Пунктами 6.4.-6.5. договору передбачено, що укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Розділ 10 «Реквізити» договору містить відомості про ОСОБА_1 , а саме її ПІБ, РНОКПП, серію та номер паспорту, адресу реєстрації, номер мобільного телефону, електронну пошту.

Додатком №1 до договору сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит №4365874 від 15 червня 2021 року (а.с.10).

Відповідно до даних довідки про ідентифікацію убачається, що ОСОБА_1 ідентифікована шляхом направлення одноразового ідентифікатора S92289 15 червня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 12 зворот).

Відповідно до даних платіжного доручення №48846920 від 15 червня 2021 року убачається, що платником ТОВ "Мілоан" перераховано 10 000,00 гривень отримувачу ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_3 із призначенням платежу «Кошти згідно договору 4365874 (а.с.13).

16 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №16/12-2021-43, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило за плату на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до боржників (а.с.17-19).

ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Вердикт Капітал» реєстр боржників у кількості 1 880 штук за договором факторингу №16/12-2021-43, про що товариства склали акт від 16 грудня 2021 року приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді та акт від 16 грудня 2021 року приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року (а.с.19 зворот).

Товариства погодили, що фінансування за реєстром боржників становитиме 1 563 897,11 грн (пункт 7.1 договору №16/12-2021-43).

У реєстрі боржників за договором факторингу №16/12-2021-43 від 16 грудня 2021 року ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 854 (а.с.20-21, 23).

Згідно даних платіжного доручення 313550010 від 20 грудня 2021 року убачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» 1 563 897,11 грн (а.с.19).

10 березня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір №10-03/2023/01 відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до боржників (а.с.24-26).

ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» реєстр боржників у кількості 29 141 штук за договором відступлення права вимоги №10-03/2023/01, про що товариства склали акт від 10 березня 2023 року прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 відступлення права вимоги від 10 березня 2023 року (а.с.27).

Товариства погодили, що за відступлення прав вимоги за договорами позики, відповідно до цього договору ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачує ТОВ «Вердикт Капітал» грошові кошти у розмірі 794 503,18 грн (пункт 7.1. договору №10-03/2023/01).

У реєстрі боржників за договором №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ОСОБА_1 значиться за порядковим номером 19686 (а.с.27 зворот - 29, 30).

На виконання ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист №20.1.0.0.0/7-250630/76304-БТ від 04 липня 2025 року, згідно відомостей якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операції за вказаною платіжною карткою за період 15 червня 2021 року по 25 червня 2021 року: фінансовий номер телефону НОМЕР_2 ; номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 не заходиться НОМЕР_2 (а.с.156).

Разом зі цим, листом АТ КБ «ПриватБанк» направлено виписку за договором №б/н за період 15 червня 2021 року по 25 червня 2021 року щодо клієнта ОСОБА_1 , із відомостей якої убачається, що 15 червня 2021 року на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у розмірі 10 000,00 грн із коментарем « Viplata zaima Miloan », не підлягає оподаткуванню, ID платежу НОМЕР_4 . 15 червня 2021 року із картки № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у розмірі (-)9 999,75 грн (а.с.157).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неукладенності договору через його електронну форму, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням викладеного слід зробити висновок про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично ? у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неукладенності договору через його електронну форму та вказує на таке.

Скаржниця обґрунтовує доводи в цій частині посиланням на абзац 2 частини 2 статті 1 Закону України "Про електронну комерцію" та вказує, що договір про споживчий кредит №4365874 не містить її прямої згоди на укладення договору в електронній формі, відтак, на думку скаржниці, використання електронної форми до цього договору не передбачено законом.

Абзацом 2 частини 2 статті 1 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Колегія суддів зауважує, що аналіз наведеної норми вказує на необхідність одночасної наявності двох умов: 1) одним із учасників правочину має бути фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець; 2) вказана особа реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Тобто згідно з наведеною нормою положення Закону України "Про електронну комерцію" не поширюється на правочини, одним із учасників якого є фізична особа, як не є суб`єктом підприємницькою діяльності, та при цьому реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницькою діяльності, проте за змістом договору про споживчий кредит №4365874 кредит надано не для реалізації останньою дій з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг.

Отже, апеляційний суд відхиляє посилання скаржниці на абзац 2 частини 2 статті 1 Закону України "Про електронну комерцію" .

З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про дотримання кредитодавцем ТОВ «Мілоан» письмової в електронній формі договору про споживчий кредит №4365874, відтак відсутні підстави уважати такий договір нікчемним.

Щодо особи позичальника, апеляційний суд вказує на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, про що у верхньому правому куті першої сторінки договору міститься відмітка S92289 із часом підписання 15 червня 2021 року о 11:30 год (а.с.6).

Крім того, убачається, що договір №4365874 містить персональні дані ОСОБА_1 , з яких у їх сукупності можливо ідентифікувати відповідачку, а саме: дата народження ? ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП ? НОМЕР_5 ; серія та номер паспорту ? НОМЕР_6 ; адреса реєстрації ? АДРЕСА_1 .

Аналогічні персональні дані ОСОБА_1 викладені у листі АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250630/76304-БТ від 04 липня 2025 року та виписці, наданій банком.

Персональні дані ? це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних»).

Таким чином, наведені дані є достатніми для ідентифікації ОСОБА_1 як позичальника за договором №4365874 від 15 червня 2021 року.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250630/76304-БТ від 04 липня 2025 року підтверджується, що картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який згідно платіжного доручення 48846920 від 15 червня 2021 року ТОВ "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 кошти у розмірі 10 000,00 грн, дійсно належить відповідачці.

Пунктом 6.2. кредитного договору зафіксовано поетапний порядок укладення договору. Зокрема, передбачено, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронний повідомленням (SMS на мобільний номер позичальника).

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржниці щодо неналежності їй номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , оскільки згідно відомостей листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-250630/76304-БТ від 04 липня 2025 року вказаний номер телефону був таким, на який банком відправлялась інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 у період з 15 червня 2021 року по 25 червня 2021 року.

Відтак, доцільно зробити висновок, що станом на дату заповнення відповідачкою анкети-заяви та укладення кредитного договору номер мобільного телефону НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 .

Безпосередньо виконання 15 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит підтверджено випискою з карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Суд також зауважує, що того ж дня 15 червня 2021 року ОСОБА_1 після отримання кредитних коштів здійснила переказ коштів у розмірі (-)9 993,75 грн зі своєї платіжної картки.

Крім цього, скаржницею не спростовано того, що їй належить платіжна карта № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ кредитних коштів.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною 1 статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц зазначено таке: "…Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань…"

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Таким чином, саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язання та не позбавляє нового кредитора права вимагати виконання такого зобов`язання, якщо встановлено факт існування боргу та переходу права вимоги.

Відповідно до пункту 5.5. договору №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», первісний кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 10 робочих днів з моменту набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або основним договором, укладеним із боржником.

Колегія суддів зазначає, що договори факторингу та відступлення прав вимоги відповідачем не оспорювалися, отже в цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, а також доказів сплати заборгованості як первісному кредитору, так і позивачу після набуття ним права вимоги.

Отже, посилання апеляційної скарги на відсутність доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідачки невиконаного грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова