Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №759/22776/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/5573/2026

справа №759/22776/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У вересні 2025 року АТ Акцент-Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказує, що 27 листопада 2020 року ОСОБА_1 приєданалась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на залишок заборгованості із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну карту.

У зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань у відповідачки станом на 27 вересня 2025 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 226 658,93 гривень, що включає:

- 182 083,16 гривень - заборгованість за кредитом;

- 44 575,77 гривень - заборгованість за процентами;

Мотивуючи наведеним, з посиланням на статті 525, 526, 527, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2020 року у розмірі 226 658,93 гривень станом на 27 вересня 2025 року, що складається з: 182 083,16 гривень - заборгованість за кредитом; 44 575,77 гривень - заборгованість за процентами. Стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 27 листопада 2020 року в розмірі 182 083,16 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, а всього 185 111,16 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції визнав доведеним факт отримання відповідачкою кредитних коштів і, відповідно, обов`язок їх повернення, вказавши, що надання банком кредитного ліміту та користування коштами підтверджені матеріалами справи.

Щодо вимог про стягнення процентів суд вказав, що банк не довів, що ці умови були належним чином погоджені сторонами у письмовій формі. Анкета-заява не містить істотних умов щодо процентної ставки, строків та відповідальності, а надані витяги з Умов і Тарифів не підтверджують, що саме ці редакції були доведені до відповідача при укладенні договору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що жодного договору цифровим підписом відповідачка не підписувала. Крім цього, позивачем не підтверджено отримання відповідачкою картки та грошових коштів.

Вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами та Правилами банку, які передбачають нарахування процентів, пені, комісій і штрафів, а також відсутні докази того, що саме ці умови є складовою частиною договору і що позичальник прийняв їх, підписуючи анкету-заяву, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України (постанови від 14.12.2016 у справі №6-2462цс16 та від 22.03.2017 у справі №6-2320цс16).

Анкета-заява не містить домовленості щодо плати за користування кредитом, а також відсутні докази повідомлення позичальника про зміну процентної ставки; крім того, позивач безпідставно заявляє вимоги про одночасне стягнення пені та штрафів (фіксованої і процентної складових), що суперечить статті 549 ЦК України та забороні подвійної відповідальності, закріпленій у статті 61 Конституції України

Відповідно до статей 1048, 1054, 1055 ЦК України проценти та умови кредиту мають бути визначені договором, укладеним у письмовій формі, тоді як належних доказів укладення такого договору та погодження істотних умов не надано.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

28 січня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Акцент-Банк" на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.

Зазначає, що відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із тарифами утворюють кредитний договір від 27 листопада 2020 року, підтвердивши факт ознайомлення з ними та обов`язок самостійно відстежувати їх зміни на сайті банку. Факт користування кредитними коштами, за твердженням позивача, свідчить про прийняття умов договору (акцепт оферти) відповідно до статей 641, 642 ЦК України, а також про належне виконання банком вимог законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується самим підписанням договору та подальшими діями відповідача.

Щодо процентів вказує, що їх нарахування здійснено відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України, а доводи апеляційної скарги про відсутність погодження процентної ставки є безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Звертає увагу, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам Закону України "Про електронну комерцію", а номер телефону для його отримання був визначений самою відповідачкою у анкеті-заяві, що підтверджує належність підписання правочину.

Щодо заявленого розміру заборгованості вказує, що такий підтверджений належними доказами, зокрема банківською випискою як первинним бухгалтерським документом. Також до матеріалів справи додано довідки про видачу картки та встановлення/зміну кредитного ліміту, при цьому вказує, що сам факт встановлення ліміту не створює обов`язку його використання, а заборгованість виникла саме внаслідок фактичного користування кредитними коштами.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 27 листопада 2020 року звернулась до АТ "А-Банк" та підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк".

В Анкеті-заяві зазначено, що відповідачка погоджується, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомлена та згодна з умовами вказаного договору.

Долучений до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифи підпису позичальника (відповідачки) не містять (а.с. 15, 24-31).

Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", із даних якого убачається, що такий підписано 27 листопада 2020 року простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 4890 з номеру телефону НОМЕР_1 (а.с. 16).

З даних довідки за картами б/н убачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2021 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_5 , строком дії до липня 2027 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня 2031 року (а.с. 22).

З даних довідки б/н за лімітами убачається, що 27 листопада 2020 року за ініціативою клієнта встановлено кредитний ліміт 0,00 гривень. 16 липня 2024 року за ініціативою банку збільшено кредитний ліміт до 5 000,00 гривень. 13 вересня 2024 року за ініціативою клієнта кредитний ліміт збільшено до 182 100,00 гривень (а.с. 21).

З даних виписки по картці, відкритої на ім`я ОСОБА_1 , убачається, що за період з 27 грудня 2020 року по 13 вересня 2024 року відповідачка активно користувалась карткою, здійснювала її поповнення та перекази на картку.

З 14 вересня 2024 року стан рахунку став від`ємним - (мінус) 741,80 гривень. Із даних вказаної виписки убачається, що станом на 01 вересня 2025 року стан рахунку має від`ємне значення - (мінус) 222 348,79 гривень (а.с. 17-20).

До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за договором б/н від 27 листопада 2020 року, із даних якого убачається, що станом на 27 вересня 2025 року заборгованість відповідачки становить 226 658,93 гривень, з яких: 182 083,16 гривень - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 161 227,36 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту; 20 855,80 гривень - залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений); 44 575,77 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами; 9 877,40 гривень - залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість; 34 698,37 гривень - залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість (а.с.13-14).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов`язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, скаржниця, зокрема, заперечує факт укладення кредитного договору у належній формі, отримання кредитних коштів, а також погодження істотних умов договору, включаючи розмір процентної ставки, порядок їх нарахування та застосування штрафних санкцій.

Разом із тим, такі доводи підлягають оцінці з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення та меж заявлених позовних вимог, які були предметом розгляду суду першої інстанції.

Із змісту оскаржуваного рішення убачається, що таким відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом з підстав недоведеності погодження сторонами відповідних умов у письмовій формі, а також відсутності належних і допустимих доказів ознайомлення відповідачки з Умовами та Правилами банку та Тарифами.

Доводи скаржниці щодо стягнення штрафу та пені відхиляються апеляційним судом, оскільки таких вимог позивачем заявлено не було.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині, які стосуються неправомірності нарахування процентів, пені, штрафів, а також відсутності погодження таких умов, не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність ухваленого рішення в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належних доказів укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що така заява разом із відповідними умовами та тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Крім того, з наданих банком доказів, зокрема довідок про відкриття рахунку, видачу платіжних карток, встановлення та зміну кредитного ліміту, а також виписки по рахунку, убачається, що відповідачка фактично користувалася банківським рахунком та платіжними картками, здійснювала операції з поповнення рахунку, переказу коштів, а також користувалася кредитними коштами, що призвело до виникнення від`ємного залишку.

Саме факт користування кредитними коштами та виникнення заборгованості за тілом кредиту підтверджує наявність між сторонами кредитних правовідносин, належних доводів на спростування встановлених обставин скаржницею не наведено, а доказів не надано.

Посилання скаржниці на відсутність підписання договору електронним підписом колегія суддів відхиляє, оскільки анкета-заява, на підставі якої відкрито рахунок та встановлено кредитний ліміт, підписана відповідачкою власноручно.

Твердження скаржниці про недоведеність отримання платіжної картки є необґрунтовані, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідками банку про видачу карток, відкриття рахунку, а також рухом коштів по рахунку, що свідчить про активне використання відповідачкою банківських продуктів.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що платіжна картка, за якою здійснювалися операції, їй не видавалася, не використовувалася нею або перебувала у користуванні іншої особи. Сам по собі факт заперечення відповідачкою отримання кредитних коштів не спростовує відомостей, що містяться у банківській документації, зокрема щодо руху коштів по рахунку, здійснення операцій із використанням картки та погашення/виникнення заборгованості. За відсутності доказів втрати картки, її незаконного використання чи звернення до банку із відповідними заявами щодо таких обставин, доводи про неналежність платіжного засобу саме відповідачці є припущеннями та не можуть бути підставою для висновку про відсутність між сторонами кредитних правовідносин.

Надані банком виписки з рахунку є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ЦПК України та підтверджують як факт отримання грошових коштів, так і розмір заборгованості за тілом кредиту, який був правильно визначений судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів приймає до уваги, що позивачем рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні процентів не оскаржено.

Відтак, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів не установила порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 рокув оскарженій частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова