Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №367/980/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3227/2026

Справа № 367/980/26

Головуючий в суді І інстанції Ткаченко М.О.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 червня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Майорова Сергія Володимировича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк один рік, стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона 11 січня 2026 року о 01:05 в м. Ірпінь, перехрестя вул. Личака - Соборна, керувала транспортним засобом КІА СEED д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820, результат огляду 1,41 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, захисник Майоров С.В. подав апеляційну скаргу 28 травня 2026 року через систему «Електронний суд», в якій просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року у справі № 367/980/26 та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, вказував, що суд необ`єктивно з`ясував всі обставини, зазначені у постанові про адміністративне правопорушення, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Вказував, що суд першої інстанції послався на акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів ОСОБА_1 , чек тестування на алкоголь ОСОБА_1 від 11 січня 2026 року, направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11 січня 2026 року та CD диск із відеозаписом, однак жоден з вказаних доказів не підтверджує, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом 11 січня 2026 року об 01:05 в стані алкогольного сп`яніння. Судом зазначено, що ОСОБА_1 погоджувалась під час відеофіксації поліцейськими, що керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, однак це лише припущення суду, тому як судом не вказаний час та момент цієї згоди ОСОБА_1 на досліджуваному відеозаписі. Якщо суд сприйняв мовчання ОСОБА_1 під час тривалого відеозапису як згоду чи відсутність заперечень на ті чи інші обставини, то це є упередженим та необ`єктивним з`ясуванням фактичних обставин правопорушення з боку суду.

Стверджував, що Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17 сформулював чітку позицію: визнання вини особою не є абсолютним доказом вчинення адміністративного правопорушення за КУпАП. Згода чи зізнання порушника не може підміняти собою повноцінну доказову базу, якщо в матеріалах справи відсутні інші належні докази. Факт правопорушення має підтверджуватися іншими об`єктивними доказами (відеозаписами, фотографіями, показаннями свідків, експертизами).

Вказував, що в той же час судом не надано оцінки аргументам сторони захисту, що поліцейські починають відеофіксацію правопорушення 11 січня 2026 року о 02:05, тобто через годину від визначених в протоколі ЕПР1 № 563780 дати та часу правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, відповідно поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та не могли бачити та зафіксувати, чи перебувала вона в той момент з ознаками алкогольного сп`яніння чи ні, а відповідно обставини, визначені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення лише з її слів, що вона в ту ніч керувала транспортним засобом, та що в неї був стан сп`яніння під час керування, - це лише припущення поліцейського, який складав протокол, та ця частина звинувачення ґрунтується лише за фактом виявленого перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння о 02:05, який нею не оспорювався.

Під час судового розгляду та з`ясування обставин судом встановлено, що дійсно в ту ніч з ОСОБА_1 був свідок ОСОБА_2 , який підтвердив, що саме після зупинки транспортного засобу, в очікуванні допомоги, він запропонував вжити алкоголь ОСОБА_1 , на що вона погодилась, та приблизно через годину зупинився автомобіль поліції. Вказана версія обставин, що відбувались в період часу 11 січня 2026 року з 01:05 до 02:05, не спростовані жодними доказами, а відповідно повинна була бути об`єктивно сприйнята судом, без упередженого ставлення, та врахована при ухваленні оскаржуваного рішення.

Наводив зміст ч. 2 ст. 251, ч. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, зазначав, що факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не підтверджений належними та допустимими доказами. Відповідно, немає факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , з цього виникає і питання законних підстав для зупинки транспортного засобу, якщо така була. Факту законності зупинки транспортного засобу також не зафіксовано. Зупинення транспортного засобу здійснюється виключно жестом, а у виняткових випадках - жестом руки. При цьому поліцейський спочатку вказує на транспортний засіб, який повинен зупинитися, а потім на місце, де йому слід зупинитися. В даному випадку, доказів того, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений в законний спосіб, відсутні, та навпаки відсутність зупинки поліцейським підтверджується наявним відеозаписом з портативного реєстратора поліцейського.

Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18) про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху відповідно до ст. 261 КУпАП працівники поліції мають надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки.

Наводив роз`яснення, що містяться в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а, що саме по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою переміщення транспортного засобу в просторі; експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Вказував, що оскільки ОСОБА_1 на час пред`явлення вимоги працівниками поліції про проходження огляду на стан сп`яніння не керувала транспортним засобом, а п. 2.5 ПДР зобов`язує на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія, яким відповідно до п. 1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом, тому підстав для проходження ОСОБА_1 огляду, як і для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поліцейських не було. В даному випадку вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення належними та допустимими доказами не доведена.

В судовому засіданні брав участь захисник Майоров С.В. у режимі відеоконференцзв`язку, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу ІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563780 від 11 січня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала,

- роздруківкою тесту № 11 від 11 січня 2026 року, згідно якого тест проводився до допомогою приладу Alcotest 6820 ARSM-0844, результат аналізу 1,41 проміле, з підписом ОСОБА_1 ,

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, за допомогою технічного приладу Alcotest 6820 ARSM-0844, результати огляду на стан сп`яніння - проба позитивна, 1,41 проміле. У графі «З результатами згоден» - міститься підпис ОСОБА_1 ,

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 направлено до закладу охорони здоров`я ЦМА м. Буча вул. Польова 19 11 січня 2026 року о 02:38. В направленні зазначено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводиться за допомогою Alcotest Drager 6820, результати огляду 1,41 проміле;

- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, згідно з яким інспектор СРПП ВП № 2 лейтенант поліції Монін В.Г. здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу КІА СEED д.н.з. НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за адресою Київська обл. смт. Макарів вул. Василя Стуса, 37, огляд та тимчасове затримання транспортного засобу здійснене в зв`язку зі ст. 130 КУпАП;

- відеозаписами із нагрудної камери поліцейського, що містяться на оптичному диску, на яких зафіксовано проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів ОСОБА_1 у період часу з 02:34 по 02:38, яка не заперечувала проти результату проходження огляду.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення її до відповідальності та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається із відеозапису, після отримання результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 6820 ARSM-0844, з позитивним результатом 1,41 проміле, ОСОБА_1 не заперечувала цих результатів.

Також в графі «З результатами згоден» акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підтвердила свою згоду з результатами огляду особистим підписом.

Роздрукований тест № 11 Alcotest 6820 ARSM-0844 теж підписаний ОСОБА_1 .

Особа, яка проходить огляд на стан сп`яніння, на власний розсуд самостійно вирішує, чи згідна вона з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, чи не погоджується з ним.

Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду шляхом активних дій та висловлена в категоричній чіткій формі.

За таких обставин матеріалами справи підтверджується, що водій ОСОБА_1 погодилася з результатами огляду, оскільки на запитання працівника поліції, чи згодна вона з результатами огляду, заперечень не висловила, та засвідчила своїм підписом акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздрукований тест № 11 Alcotest 6820 ARSM-0844.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18) про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, дійсно зафіксовано обставини, в зв`язку з якими було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563780 від 11 січня 2026 року, а саме підтвердження ОСОБА_1 факту керування нею транспортним засобом та процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою технічних засобів і підтвердження у неї стану алкогольного сп`яніння.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 повідомила суд, що в той вечір та ніч керувала належним автомобілем KIA CEED, підвозячи свого квартиранта ОСОБА_2, та десь о 01:00 автомобіль зламався та зупинився. Після чого вона намагалась викликати знайомих, для того щоб їй допомогли евакуювати автомобіль, однак ніхто не погодився. Приблизно через 20-30 хвилин після зупинки за пропозицією ОСОБА_2 вжила алкогольні напої, вже перебуваючи поруч з автомобілем, і лише через півгодини після цього під`їхав патруль поліції, який і склав на неї протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечувала щодо перебування в стані сп`яніння, та спочатку відмовлялась пройти огляд на стан сп`яніння, а потім погодилась, та вказана обставина була зафіксована актом огляду.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 повідомив суд першої інстанції, що орендує житло у ОСОБА_1 для своєї родини. 11 січня 2026 року ввечері він зателефонував ОСОБА_1 та попросив підвезти його додому, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, викликати таксі не зміг, та нікого більше не знав у місті. ОСОБА_1 погодилася та приїхала за ним, під час поїздки її автомобіль зламався, та вони не могли викликати нікого на допомогу. ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 вжити алкогольні напої разом, на що вона погодилася. Приблизно через годину під`їхав патрульний автомобіль, поліцейські спілкувалися лише із ОСОБА_1 , свідок весь цей час перебував біля автомобіля.

Суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_2 , сприйнявши їх критично як такі, що направлені на уникнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 або зменшення ступеня її суспільно-небезпечного діяння.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що під час здійснення відеозапису ОСОБА_1 чітко зазначає, що перебувала за кермом автомобіля та не впоралася з керуванням автомобіля, погоджується із тим, що керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, і жодної згадки про те, що вона вживала алкоголь вже після зупинки транспортного засобу, на відео не зафіксовано.

Крім того, на відеозаписі о 02:23 ОСОБА_1 пояснює, що відвозила пасажира на вул. Центральну і потім поверталась, що спростовує показання свідка і пояснення ОСОБА_1 , надані суду першої інстанції, щодо обставин спільного вжиття ними алкогольних напоїв після поламки транспортного засобу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що жоден з вказаних доказів не підтверджує, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом 11 січня 2026 року об 01:05 в стані алкогольного сп`яніння, поліцейські починають відеофіксацію правопорушення 11 січня 2026 року о 02:05, тобто через годину від визначених в протоколі ЕПР1 № 563780 дати та часу правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, відповідно поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та не могли бачити та зафіксувати, чи перебувала вона в той момент з ознаками алкогольного сп`яніння чи ні, апеляційний суд констатує, що обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджуються наявними у справі доказами в їх сукупності.

Дійсно, на 02:06 відеозапису ОСОБА_1 відповідає на запитання працівника поліції, чи вживала вона алкогольні напої, «Трошки так, віскі з колою». На запитання поліцейського «Факт керування не заперечуєте, що Ви були за кермом?» о 02:06 ОСОБА_1 відповідає «Ні». На уточнююче запитання поліцейського «Ви їхали?» ОСОБА_1 відповідає «Так».

О 02:14, встановлюючи час керування ОСОБА_1 транспортним засобом, працівник поліції з`ясовує у неї ці обставини особисто. ОСОБА_1 повідомляє, що керувала десь хвилин за 15 до виклику поліції, і на питання поліцейського, чи це було о 01:05, відповідає «Да, десь так».

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563780 від 11 січня 2026 року підписаний безпосередньо ОСОБА_1 без зауважень та заперечень.

При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 563780 від 11 січня 2026 року зазначено, що 11 січня 2026 року о 01:05 в м. Ірпінь, перехрестя вул. Личака - Соборна, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом КІА СEED д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820, результат огляду 1,41 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За даних обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана версія захисту спрямована на уникнення відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 на час пред`явлення вимоги працівниками поліції про проходження огляду на стан сп`яніння не керувала транспортним засобом і транспортний засіб працівниками поліції не був зупинений, тому підстав для проходження ОСОБА_1 огляду, як і для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у поліцейських не було, апеляційний суд констатує, що працівниками поліції встановлено обставини керування транспортним засобом КІА СEED д.н.з. НОМЕР_1 до їх прибуття саме ОСОБА_1 , а зупинення працівниками поліції транспортного засобу як підстава для висунення поліцейським вимоги водієві проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння положеннями п. 2.5 ПДР не передбачена.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» ПДР за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисника мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, будь-яких доказів щодо відсутності вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на неї стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Постанова судді Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Майорова Сергія Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.