Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №754/15491/25 — Київський апеляційний суд

Справа №754/15491/25 Головуючий в суді І інстанції Гринчак О.І

Провадження № 33/824/418/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Момотюк Анжеліки Вікторівни, що представляє інтереси ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 21 серпня 2025 року о 16:20 год в м. Києві, по вул. Героїв Енергетиків, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SkodaOctavia, д.н.з. НОМЕР_2 у стані наркотичного сп`яніння. Водій пройшов медичний огляд у встановленому законом порядку у лікарні за адресою: Петра Запорожця, 20 у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком лікаря-нарколога № 004115, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.), із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Не погоджуючись із указаною постановою адвокат Момотюк А.І. звернулась до суду із апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що 21.08.2025 року приблизно о 16 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у транспортному засобі Skoda Octavia н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Героїв Енергетиків, був зупинений екіпажем патрульної поліції. До вікна автомобіля підійшов працівник патрульної поліції із вимогою пред`явити документ, що посвідчує особу. На запитання водія щодо підстав зупинки, працівник патрульної поліції відповів, що ОСОБА_1 "прямо зараз вчиняє адміністративне правопорушення, причина в тому, що стали з порушенням, на полосі громадського транспорту" (цитата). Лише через 30 хв. після зупинки один із інспекторів патрульної поліції зазначив, що у ОСОБА_1 під час спілкування виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, тобто, тремтіння кінцівок пальців рук, блідність шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Одразу було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляду. Будучи абсолютно впевненим у своєму стані, ОСОБА_1 не заперечував проти проходження медичного огляду та прослідував з представниками патрульної поліції в їхнє авто до місця призначення, а саме - до відділення КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20.

Після закінчення проходження огляду працівниками патрульної поліції було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність з`явитися 29.08.2025 року о 08 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Княгині Інгигерди, 23А до сержанта поліції, інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 3 полку № 2 УПП у м. Києві ДПП Лисак Єгора Анатолійовича для складення протоколу про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року за частиною 1 статті 130 КУпАП та отримання копії протоколу на підставі висновку Комунального некомерційного підприємства "КМНКЛ "СОЦІОТЕРАПІЯ".

29.08.2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 3 батальйону Полк-2 Управління патрульної поліції в м. Києві сержантом поліції Лисак Єгором Анатомиовичем винесено протокол серії ЕПР1 № 437258, згідно якого 21.08.2025 року о 16:20 у м. Києві по вул. Героїв Енергетиків, 27, водій керував транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_3 у стані наркотичного сп?яніння, водій пройшов медичний огляд у встановленому законом порядку у лікарні за адресою : Петра Запорожця, 20 у лікаря нарколога, що підтверджується висновком лікаря нарколога №004115, чим порушив п. 2.9 а ППР - керування Т3 особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції та кваліфіковано дії ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.

Також, захист звертає увагу на відсутність доказів керування особою транспортним засобом, а саме, що у відео файлах, долучених до матеріалів справи, а також письмових документів, відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_3 , а відтак в даному випадку відсутня наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, так як відсутні належні та допустимі докази в розумінні статті 251 КУпАП, що ОСОБА_1 21.08.2025 року керував своїм транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Апелянт звертає увагу, на те що, працівниками поліції не було зазначено ОСОБА_1 та не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення порушення останнім Правил дорожнього руху перед зупинкою його транспортного засобу працівниками поліції. До суду таких доказів також надано не було.

З огляду на викладене, вбачається, що транспортний засіб Skoda Octavia н.з. НОМЕР_4 був зупинений без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим вимога поліцейського пред`явити документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР, не могла бути правомірною, всі наступні вимоги працівника поліції, зокрема, й проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимим доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що взагалі не було прийнято до уваги Деснянським районним судом міста Києва при винесенні оскаржуваної постанови.

Також, на переконання захисника на відеофайлах, долучених до матеріалів справи, відсутні зафіксовані будь-які ознаки, які могли б свідчити про перебування водія у стані наркотичного сп`яніння.

Відеозаписом встановлено, що поліцейським автоматично було названо водію декілька ознак наркотичного сп`яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп`яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук.

Таким чином, направлення на медичний огляд ОСОБА_2 з метою виялвення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції взагалі до матеріалів справи долучено не було.

Разом з тим, огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_3 працівниками патрульної поліції проведено не було, у зв`язку з чим останній не міг висловити незгоду з його результатами.

На переконання сторони захисту, направлення водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства.

У судове засідання, призначене на 04 червня 2026 року, з`явився захисник ОСОБА_1 - Момотюк А.І., апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення в суді апеляційної інстанції, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103).

Проте, вимоги названих пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які містяться:

- у протоколі про адмінправопорушення,складеного уповноваженою особою- інспектором поліції УПП в м.Києві Лисаком Є.А. від 29.08.2025р.;

- висновком лікаря КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції від 27.08.2025, яким встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння.;

- у відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції.

Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_4 у вчинені адміністративних правопорушень.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.

Дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, які вказують на керування ОСОБА_5 транспортним засобом Skoda Octavia н.з. НОМЕР_3 , який на вимогу працівника поліції прослідував до найближчого закладу охорони здоров`я за для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

За таких обставин, огляд ОСОБА_5 на стан наркотичного сп`яніння проведений з дотриманням ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, тому вважається дійсним.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, доводи захисника про те, що відсутні докази керування ОСОБА_5 транспортного засобу, спростовується відеозаписами з бодікамер № 472260, 472392; по-друге, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5539777 від 21.08.2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 прим КУпАП у зв`язку з тим, що 21.08.2025 о 16:20 год у м. Києві по вул. Героїв Енергетиків, 27 водій, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , здійсним зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11; по-третє, поясненими наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні, в яких він підтвердив факт керування автомобілем, однак заперечував наявність підстав для зупинки його транспортного засобу. Ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 зафіксовані поліцейським у рапорті та на відеозаписах з бодікамер.

Доводи захисника про порушення огляду на стан наркотичного сп`яніння, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, висновком №004115 від 27.08.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркологічному (опіїди- бупренорфін) сп`янінні.

Виявлення ознак, як слідує зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

Відтак, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9.а ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення та вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 262, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Момотюк Анжеліки Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана