Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №463/4718/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/4718/26

Провадження № 2/463/2020/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, -

встановив:

позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про збільшення розміру аліментів, встановленого рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року у справі №463/3323/25, та просить стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 вересня 2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб, який рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року розірвано. Вказаним рішенням також стягнуто з відповідача аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 10 квітня 2025 року.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішення потреби дітей значно зросли, оскільки діти ростуть та потребують належного матеріального забезпечення. Вона має постійне місце роботи, однак її доходів недостатньо для самостійного забезпечення всіх потреб дітей, у зв`язку з чим їй також допомагають батьки. Водночас відповідач добровільно достатньої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

На думку позивача, відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, оскільки має постійне місце праці, проходить службу у Збройних Силах України у військовій частині № НОМЕР_1 та отримує заробітну плату не менше 20 000 грн. Інших утриманців у відповідача немає.

У зв`язку з наведеним позивач просить збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на утримання малолітніх дітей аліменти у розмірі по 5000 грн. на кожну дитину, тобто разом 10 000 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою від 25.05.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначити судове засідання для розгляду справи по суті 23.06.2026.

19.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні повністю. Свої позицію обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року з нього вже стягуються аліменти на утримання двох малолітніх дітей, які він сплачує вчасно. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявності підстав для збільшення розміру аліментів, передбачених ст. 192 СК України, а саме зміни матеріального чи сімейного стану сторін, погіршення або поліпшення стану здоров`я когось із них чи інших істотних обставин. На думку відповідача, позивач фактично повторно посилається на ті самі обставини та докази, які вже були предметом оцінки суду під час розгляду справи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Також відповідач вказує, що позивач не надала доказів необхідності стягнення аліментів саме у розмірі по 5000 грн на кожну дитину, не підтвердила фактичних витрат на дітей у такому розмірі та не надала доказів того, що діти повністю перебувають на її утриманні. Крім того, позивач не підтвердила належними доказами твердження про розмір доходу відповідача. Відповідач звертає увагу, що обов`язок утримувати дітей покладається на обох батьків. При цьому, якщо у попередній справі позивач зазначала, що не працює, то у цьому позові вказує про наявність постійного місця роботи, що, на думку відповідача, свідчить радше про покращення її матеріального становища, а не про його погіршення. Окремо відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та фактичним змістом позовної заяви.

З огляду на наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів, судові витрати покласти на позивача, а справу розглянути без його участі, а також Витребувати та дослідити для порівняння цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (справа №463/3323/25) та теперішнього позову про збільшення розміру аліментів (справа №463/4718/26), на розсуд суду.

В судовому засіданні представник позивачки проти заявленого клопотання про витребування заперечив, підтримав позицію викладену в позові та надав додаткові пояснення.

Відповідач в судове засідання не з`явився однак, просив справу розглядати без його участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року у справі №463/3323/25 розірвано. Вказаним рішенням також вирішено питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох малолітніх дітей сторін: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8 та 9 ст. 7 СК України).

Чинний СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що після ухвалення попереднього рішення потреби дітей зросли, діти дорослішають та потребують більшого матеріального забезпечення, а встановлений раніше розмір аліментів не є достатнім для забезпечення їх належного утримання. Також позивач зазначає, що відповідач має постійне місце служби та отримує дохід, а інших утриманців не має.

Оцінюючи вказані доводи, суд враховує, що аліменти повинні забезпечувати не лише мінімальне існування дитини, а й умови для її нормального фізичного, розумового, духовного та соціального розвитку. Разом з тим, обов`язок утримання дітей покладається на обох батьків, а розмір аліментів має визначатися з урахуванням як потреб дітей, так і матеріального становища платника та одержувача аліментів.

Суд бере до уваги, що з часу ухвалення попереднього рішення про стягнення аліментів діти продовжують зростати, що об`єктивно зумовлює збільшення витрат на їх харчування, одяг, навчання, лікування, розвиток та інші щоденні потреби. При цьому розмір аліментів, визначений у попередньому рішенні у сумі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є мінімальним гарантованим розміром аліментів та не може вважатися таким, що у повній мірі забезпечує гармонійний розвиток дітей.

Водночас позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів саме у заявленому розмірі — по 5000 грн на кожну дитину щомісячно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного розміру щомісячних витрат на кожну дитину у такому обсязі, а також доказів, які б беззаперечно підтверджували можливість відповідача сплачувати аліменти саме у заявленій сумі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, які свідчать про наявність підстав для збільшення розміру аліментів та про обґрунтованість заявленого розміру.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, заперечення відповідача про відсутність підстав для будь-якого збільшення аліментів суд оцінює критично, оскільки визначення аліментів лише у мінімальному гарантованому розмірі не завжди відповідає найкращим інтересам дітей, особливо з урахуванням їх віку, постійного зростання потреб та необхідності забезпечення належних умов для розвитку. Сам факт сплати відповідачем аліментів у раніше визначеному розмірі не виключає можливості їх подальшого збільшення за наявності відповідних підстав.

Враховуючи вік дітей, необхідність забезпечення їх гармонійного розвитку, обов`язок обох батьків брати участь в утриманні дітей, а також беручи до уваги відсутність достатніх доказів для стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі по 5000 грн на кожну дитину, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На переконання суду, справедливим, співмірним та таким, що відповідатиме інтересам дітей і водночас враховуватиме баланс прав та обов`язків обох батьків, є визначення аліментів у твердій грошовій сумі на кожну дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Такий розмір аліментів перевищує мінімальний гарантований розмір, визначений законом, та є більш наближеним до реальних потреб дітей, однак водночас не є надмірним з огляду на відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для стягнення аліментів у повному заявленому позивачем розмірі.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зміни розміру аліментів, встановленого рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 травня 2025 року у справі №463/3323/25, та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі на кожну дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення. Відтак позивач при зверненні до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судового збору в дохід держави.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу таких витрат учасник справи має подати суду докази їх понесення, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та докази фактичної сплати або обов`язку сплатити відповідні кошти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві лише зазначено орієнтовний розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. Водночас належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат, їх розміру, обсягу наданих адвокатом послуг, часу, витраченого на їх надання, а також доказів сплати або обов`язку сплатити зазначену суму суду не надано.

Крім того, суд враховує, що позовні вимоги задоволено частково, а заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу має відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і значенням справи для сторони. За відсутності належного документального підтвердження таких витрат підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 08 травня 2025 року у справі №463/3323/25, та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі на кожну дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 25.06.2026.

Суддя: Р.Я. Головатий