Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №461/3701/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3701/26

Провадження №3/461/1503/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Львів

Суддя Галицького районного суду м.Львова Мисько Х.М., з участю представника Львівської митниці Державної митної служби України Лубоцького Б.І., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, керівника ГО «ПЕРЕМОГА 2023», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст.483 Митного Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

26.02.2026 року в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині – Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці у напрямку в`їзд в Україну по смузі руху «червоний коридор» громадянином України ОСОБА_2 ввезено як гуманітарна допомога товар: «легковий автомобіль бувший у використанні марки «VOLKSWAGEN», модель «TOURAN», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску», який переміщувався на адресу Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (02000, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 2, код ЄДРПОУ 45059426). Реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 .

Як підставу для ввезення товару, як гуманітарна допомога на митну територію України водій транспортного засобу до митного контролю подав товаросупровідні документи, у тому числі: митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 26.02.2026 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Відповідно до поданої митної декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426), переміщувався як гуманітарна допомога товар: «легковий автомобіль бувший у використанні марки «VOLKSWAGEN», модель «TOURAN», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску», донором (відправником) якого заявлена фізична особа ОСОБА_3 (Польща). Декларування здійснив керівник Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426) ОСОБА_1 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) від 26.02.2026 на поданій митній декларації. Будь-які документи (митні декларації, листи дарування, тощо), які б підтверджували факт вивезення вказаного товару з території Євросоюзу як гуманітарної допомоги до митного контролю водієм не надано. Також до митного контролю не подано жодного документу, який би підтверджував, що фізична особа ОСОБА_3 (Польща) є донором вказаного товару.

Враховуючи характер переміщуваного товару Львівською митницею 27.02.2026 скеровано лист №7.4-5/20-01/13/5288 керівнику Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426) ОСОБА_1 , з метою підтвердження очікування заявленого у митній декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою товару, а також надання інформації про його кінцевого набувача.

На лист митниці від керівника вказаної організації жодної відповіді не отримано.

10.03.2026, з метою виконання додаткової форми митного контролю, передбаченої пунктом 4 статті 336 Митного кодексу України (Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств), а саме: усне опитування керівника громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426), Львівською митницею ОСОБА_1 скеровано лист №7.4-5/20-01/13/6291. У визначений час ОСОБА_1 не прибув. Львівською митницею листом від 17.03.2026 №7.4-5/20-01/13/7055 скеровано виклик керівнику Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426) ОСОБА_1 . На виклик митниці останній не прибув та про причину неявки не повідомив.

З метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи, забезпечення належним чином оформлення доказової бази у справі про порушення митних правил Львівська митниця листом від 25.03.2026 року № 7.4-5/20-06/4/7949 звернулася до Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби щодо направлення запиту до митних органів Республіки Польщі.

11.05.2026 року Львівською митницею отримано лист Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби від 11.05.2026 року №26-02/26-04/7/995 із відповіддю митних органів Республіки Польща, в якій зазначено, що автомобіль VOLKSWAGEN TOURAN (VIN: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ) залишив митну територію Євросоюзу 26.02.2026 року в пасажирському потоці на виїзд з Польщі та не був задекларований до митних органів Республіки Польща. Тобто автомобіль було вивезено з території Євросоюзу як автомобіль особистого користування, а не у статусі гуманітарної допомоги.

Враховуючи викладене, встановлено, що керівник Громадської організації «ПЕРЕМОГА 2023» (код ЄДРПОУ 45059426) ОСОБА_1 , з метою ввезення на митну територію України як гуманітарна допомога товару: «легковий автомобіль бувший у використанні марки «VOLKSWAGEN», модель «TOURAN», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску», подав митному органу до митного контролю митну декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, при цьому жодних документів, які б підтверджували гуманітарний характер вказаного товару до митного контролю надано не було. Відтак, подана митна декларація містить неправдиві відомості щодо відправника, одержувача товару його вартості, а також характеру вантажу (під виглядом товару, який переміщується в митному режимі імпорт, заявив його як товар гуманітарної допомоги).

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.526 МК України, вважаю можливим розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не з`явилася на виклик до суду, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Представник митниці в судовому засідання зазначив, що у діях ОСОБА_4 наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 483 МК України.

Заслухавши доводи представника митниці та захисника особи, відносно якої складено протокол, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного Кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Згідно зі ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)

Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).

Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу забезпечити пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

У разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов`язків декларанта, передбаченихчастиною першоюцієї статті, несе утримувач митного режиму.

Згідно із ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, підтверджується протоколом про порушення митних правил №0435/UA209000/26 від 20.03.2026 року, контрольним талоном для проходження по «червоному коридору» від 26.02.2026 року, митною декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 26.02.2026 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 26.02.2026 року, описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 від 20.03.2026 року, висновком Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань досліджень №1420003400-0323 від 02.04.2026 року, доповідними записками, службовими записками, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Вищенаведені докази є належними та допустимими, вони засвідчують факт переміщення товару через митний кордон, порядок проходження митних процедур, засвідчують обставини виявлення факту переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом використання засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів.

Безпосереднім об`єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення полягає у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України. У даному випадку з наведених вище доказів встановлено, що саме ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення наведене у протоколі скерованому на розгляд до суду.

Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об`єктивного рішення у справі та належної перевірки доводів учасників процесу, а також доказів у справі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколі представниками митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії представників митниці. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників митниці) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.

Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.

Суд приходить до висновку про те, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні, тобто вина ОСОБА_1 у цій справі доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України доведена належним чином.

У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

З урахуванням наведених вище обставин, характеру вчиненого порушення, даних про особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, ступеня його вини, способу вчинення правопорушення, мету призначення стягнення та співрозмірність можливого покарання вчиненому правопорушенню, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі від 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.

Суд вважає, що таке стягнення забезпечить дотримання справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, узгоджується з принципом верховенства права, буде пропорційним стягненням по відношенню до вчиненого.

Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу,а також з інших понесених митними органами витратна провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов`язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов`язаних з викликом для дачі пояснень.

Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.

У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею ст. 40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 483, 486, 527, 528 МК України,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі від 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 100749 гривень 52 копійки, з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.

Вилучені, згідно із протоколом №0435/UA209000/26 від 20.03.2026 року, товари - безпосередні предметів порушення митних правил - конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 49359 гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 гривень судового збору.

У відповідності до ч.1 ст.307 КУпАП, штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Х.М. Мисько