Вирок від 24 червня 2026 р. у справі №337/2037/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа № 337/2037/25 Номер провадження 1-кп/337/115/2026

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 09.04.2025 за № 12025087070000094, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має середню освіту, не заміжньої, яка має неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 18.06.2024 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1000 нмдг. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2024 змінено покарання у вигляді несплаченої суми штрафу в розмірі 1000 нмдг на покарання у вигляді 240 годин громадських робіт,

- вироком Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років 10 днів позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що згідно з вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.06.2024 ОСОБА_4 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та їй призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 гривень.

Вищезазначений вирок суду 13.08.2024 набрав законної сили та надійшов для виконання до Хортицького районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Запорізькій області. Відповідно до ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2024 ОСОБА_4 змінено покарання у вигляді несплаченої суми штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.

Вищезазначена ухвала суду 28.12.2024 набрала законної сили та 02.01.2025 надійшла для виконання до Хортицького районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області. 20.01.2025 під особистий підпис ОСОБА_4 ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, попереджена про правові наслідки за ухилення від призначеного покарання та направлена до ЖБК «Протон-2» для відбування призначеного покарання, згідно якого повинна приступити до фактичного відбування покарання з 21.01.2025. 21.01.2025 засуджена ОСОБА_4 прибула до ЖБК «Протон-2» для відбування робіт.

Відповідно до наказу голови ЖБК «Протон-2» ОСОБА_6 № 3 від 20.01.2025 затверджено графік відбування покарання ОСОБА_4 у виді громадських робіт у кількості 240 годин з 21.01.2025 та направлено для відбування покарання. 21.01.2025 ОСОБА_4 ознайомлена з наказом та графіком виходу на роботу.

З 21.01.2025 по 24.01.2025 засуджена ОСОБА_4 прибула до ЖБК «Протон-2» та відпрацювала по 4 години кожного дня відповідно графіку, в загальній кількості 16 годин. З 25.01.2025 по 29.01.2025, та 31.01.2025 засуджена ОСОБА_4 для відбування покарання до ЖБК «Протон-2» не з`явилась. 31.01.2025 до уповноваженого органу з питань пробації надійшла довідка ЖБК «Протон-2» № 5 відповідно до якої ОСОБА_4 з 25.01.2025 по 29.01.2025, та 31.01.2025 для відбування покарання до ЖБК «Протон-2» не з`явилась.

31.01.2025 затверджено графік відбування покарання ОСОБА_4 у виді громадських робіт з 01.02.2025 по 28.02.2025. Відповідно до табелю виходу на роботу за лютий 2025 року та довідки ЖБК «Протон-2» № 6 від 03.03.2025 ОСОБА_4 з 03.02.2025 по 28.02.2025 на території ЖБК «Протон-2» не була присутня.

05.03.2025 та 12.03.2025 ОСОБА_4 попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України. Відповідно до наказу голови ЖБК №18 «Запоріжсталь» ОСОБА_7 № 2/2025-ГРА від 13.03.2025 затверджено графік відбування покарання ОСОБА_4 у вигляді громадських робіт у кількості 240 годин з 14.03.2025 та направлено для відбування покарання. 13.03.2025 ОСОБА_4 ознайомлена з наказом та графіком виходу на роботу. 14.03.2025 ОСОБА_4 прибула до ЖБК № 18 «Запоріжсталь» для відбування робіт. 14.03.2025 та з 17.03.2025 по 21.03.2025 ОСОБА_4 прибула до ЖБК №18 «Запоріжсталь», відпрацювала по 4 години кожного дня, та 25.03.2025 - 3 години, відповідно до графіку.

Згідно довідки ЖБК № 18 «Запоріжсталь» від 15.04.2025 № 01/04 ОСОБА_4 з 14.03.2025 по 25.03.2025 включно, фактично відпрацювала 27 годин. Відповідно до табелю виходу на роботу за квітень 2025 року ОСОБА_4 для відбування покарання до ЖБК № 18 «Запоріжсталь» з 01.04.2025 по 03.04.2025 включно не з`явилась.

Таким чином, ОСОБА_4 порушуючи порядок відбування призначеного покарання, маючи умисел на ухилення від відбуття покарання, призначеного ухвалою суду у вигляді громадських робіт, достовірно знаючи та будучи належним чином повідомленою про необхідність їх відбуття, з 21.01.2025 до 03.04.2025 відбула покарання у виді громадських робіт у кількості 43 (сорок три) години з призначених 240 (двісті сорока) годин громадських робіт, відповідно до ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя, тобто безпричинно протягом тривалого періоду часу на роботу ОСОБА_4 не виходила, про причини своєї неявки не попереджала та довідок, які б засвідчували поважну причину невиконання покарання не надала, тим самим ухилялась від призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Допитана обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнала у повному обсязі, щиро розкаялась, пояснила, що була засуджена Хортицьким районним судом м. Запоріжжя до штрафу, який вона сплатила, покарання у вигляді несплаченої суми штрафу на покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, з яких вона відпрацювала лише 43 години. Нез`явлення для виконання громадських робіт відбувалось без поважних причин. Наразі відбуває покарання за вироком Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2025, працює.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала обвинувальний акт, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченої, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої, вирішити долю речових доказів. Прокурор не оспорювала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою, неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку роз`яснено та зрозуміла.

Обвинувачена ОСОБА_4 не заперечувала проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

При призначенні покарання обвинуваченій по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме вчинення кримінального проступку, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченої, яка усвідомила протиправність своїх дій, щиро розкаялась, суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, яка раніше судима, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, має неповнолітню дитину, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; обставину, що пом`якшує покарання, якою є щире каяття; обставину, яку обтяжує покарання, якою є рецидив злочинів.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, її щире каяття, наслідки суспільно небезпечних діянь, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 59-1 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід обрати міру покарання у виді пробаційного нагляду.

Крім того, оскільки ОСОБА_4 вчинила вказане кримінальне правопорушення до постановлення вироку Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2025, суд вважає необхідним призначити їй покарання, застосувавши положення ч. 4 ст. 70 КК України, та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлено.

Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 1 (один) рік пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 2 років 10 днів позбавлення волі.

У строк покарання остаточно призначеного цим вироком, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Олександівського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2025 року.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Головуюча суддя ОСОБА_1