Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №703/674/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/268/26 Справа № 703/674/26 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Биченко І. Я. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Пінчука М.А.(в режимі відеоконференції) та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Пінчука М.А. на постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 16.02.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянин України, військовослужбовець

ЗСУ, одружений, проживає

АДРЕСА_1 , притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 20.01.2026 р. приблизно о 18:28 год. по вул. Мазура у м. Сміла ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу Drager, результат 1,84 ‰, чим порушив п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Пінчук М.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 .

Вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив наявні докази та дійшов помилкового висновку про доведеність вини особи.

Апелянт вважає, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не є належними та допустимими доказами, оскільки відеофіксація здійснювалася не безперервно, а окремі відеофайли були отримані з мобільного телефону працівника поліції, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, захисник посилається на порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено порядок проведення такого огляду та його права у разі незгоди з результатами тестування.

Також, апелянт стверджує, що після висловленої незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я, хоча відповідне направлення було складено. На думку сторони захисту, відсутність доказів проходження такого огляду або відмови від нього свідчить про істотне порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Посилаючись на наведені обставини, захисник вважає, що огляд на стан сп`яніння проведено з порушенням установленого законом порядку, а зібрані у справі докази не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, захисника Пінчука М.А. та правопорушника ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення, і відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 20.01.2026 р. близько 18:28 год. по вул. Мазура у м. Сміла ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest, результат позитивний та склав 1,84 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9. а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративне правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання апеляційного суду процесуальні документи у цій справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.

Під час складання протоколу про адмінправопорушення відеозапис проводився на бодікамери поліцейських на підставі ЗУ №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 був присутнім при складанні протоколу про адмінправопорушення, з результатом приладу Drager Alcotest, який показав 1,84 ‰, він погодився, їхати до медичного закладу для проходження огляду, після роз`яснення такого права, не висловив бажання, отримав копію протоколу, у відповідних графах в протоколі поставив свій підпис, відмовився від надання пояснень.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь-яких інструкцій чи законодавчих актів.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про непослідовність та фрагментарність відеоматеріалів не є такими, що впливають на встановлення вини правопорушника.

Обов`язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку і дії, як поліцейських так і особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

При цьому, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах.

У суду першої інстанції були наявні достатні та беззаперечні докази для ухвалення постанови про визнання винним та про притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Смілянського міськрайсуду Черкаської обл. від 16.02.2026 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Пінчука М.А. – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.