Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №295/6960/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/6960/26 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/1086/26

Категорія ст. 185 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді Зав`язуна С.М.,

за участю: секретаря Дем`янчук Н.Д.,

захисника Пилипчука Ю.Г.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі, справу про адміністративне правопорушення №295/6960/26 за апеляційною скаргою захисника Пилипчук Юрія Геннадійовича на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

зазначеною постановою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Згідно оскарженої постанови суд першої інстанції встановив, що 17.04.2026 близько 15 години 20 хвилин за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, ОСОБА_1 не виконував та не реагував на неодноразові законні вимоги працівників поліції пред`явити посвідчення водія, реєстраційні документи, намагався піти з місця події, чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції при виконанні службових обов`язків.

Не погоджуючись із вказаною постановою місцевого суду, захисник Пилипчук Ю.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова є незаконною з підстав відсутності законної причини зупинки транспортного засобу. Вказує, що працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 будь-якої інформації щодо дорожньо-транспортної пригоди, а також його не було ознайомлено з правами відповідно до ст. 268 КУпАП. Зазначає, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції спочатку було повідомлено іншу причину зупинки, а саме те, що ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки. Вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між моментом зупинки транспортного засобу та подальшим затриманням ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП. Також вказує, що працівниками поліції ОСОБА_1 було доставлено до відділку для складання протоколу за ст. 185 КУпАП без будь-яких законних підстав. Крім того, звертає увагу, що постанова від 17.04.2026 року не містить жодних пояснень ОСОБА_1 , наданих ним по суті пред`явленого звинувачення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Пилипчука Ю.Г. на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, за положеннями ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Нормами ст.280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції наведених вище вимог закону дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а його висновки належним чином підтверджуються сукупністю досліджених доказів, які є взаємоузгодженими, послідовними та достатніми для прийняття законного рішення.

Так, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №208244 від 17.04.2026 року, постановою про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7042826 від 17.04.2026 року, протоколом про адміністративне затримання серії АА №119540 від 17.04.2026 року, рапортом працівника поліції та відеозаписом події.

Досліджений судом першої інстанції відеозапис є достатньо інформативним, послідовним та таким, що відображає істотні обставини події, а саме поведінку ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, зміст вимог працівників поліції, реакцію ОСОБА_1 на такі вимоги, неодноразові роз`яснення поліцейських, попередження про наслідки невиконання законних вимог, а також подальші дії працівників поліції, спрямовані на припинення адміністративного правопорушення.

Сторона захисту не заперечувала, що на відеозаписі зафіксований саме ОСОБА_1 , а відеозапис здійснювався у період, коли мала місце подія, що стала підставою для складання адміністративних матеріалів.

На переконання апеляційного суду, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу про адміністративне затримання та рапорту працівника поліції узгоджується зі змістом відеозапису, не містить суперечностей та у своїй сукупності підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського. При цьому злісна непокора виражається у відмові виконати законну вимогу поліцейського, яка є обов`язковою для особи, або в умисному ігноруванні такої вимоги після її неодноразового повторення та роз`яснення змісту і підстав висунення.

Правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП, є формальним і вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законній вимозі чи розпорядженню поліцейського. Для наявності складу цього правопорушення не вимагається настання будь-яких додаткових наслідків, оскільки сам факт умисного невиконання законної вимоги поліцейського вже становить посягання на встановлений порядок управління та діяльність органів поліції.

Виходячи зі змісту диспозиції ст.185 КУпАП, для наявності в діях особи складу цього адміністративного правопорушення необхідним є встановлення сукупності таких обов`язкових ознак: перебування працівника поліції під час виконання службових обов`язків, законність висунутої ним вимоги або розпорядження та факт її умисного невиконання особою.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює превентивну діяльність, спрямовану на запобігання правопорушенням, виявляє та припиняє кримінальні й адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст.31 вказаного Закону поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи, опитування особи та зупинення транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію» законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Як убачається з дослідженого судом відеозапису, працівники поліції діяли під час виконання службових обов`язків та в межах наданих їм законом повноважень.

Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було повідомлено причину такої зупинки, а саме керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Надалі працівники поліції неодноразово вимагали від нього пред`явити документи, необхідні для встановлення особи водія та розгляду питання щодо вчиненого адміністративного правопорушення.

Водночас ОСОБА_1 відмовився виконати зазначену вимогу та почав вимагати від працівників поліції надання доказів вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, фактично ставлячи виконання законної вимоги щодо пред`явлення документів у залежність від попереднього надання йому таких доказів.

Разом із тим працівники поліції неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 , що питання наявності та достатності доказів адміністративного правопорушення підлягає вирішенню під час розгляду відповідних адміністративних матеріалів, однак для початку такого розгляду необхідно встановити особу водія шляхом перевірки його документів.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що поліцейські повідомляли ОСОБА_1 , що докази можуть бути надані та оцінені під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, однак до початку такого розгляду необхідним є встановлення особи правопорушника. Незважаючи на наведені роз`яснення, ОСОБА_1 продовжував відмовлятися від виконання законної вимоги та повторював вимоги про надання доказів.

Крім того, працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про дію на території України правового режиму воєнного стану, роз`яснювали обов`язковість виконання законних вимог поліцейського та неодноразово попереджали його про можливість застосування заходів поліцейського примусу, спеціальних засобів і адміністративного затримання у разі подальшого невиконання таких вимог.

Незважаючи на наведені роз`яснення та попередження, ОСОБА_1 продовжував відмовлятися від пред`явлення документів, вступав у словесну суперечку з працівниками поліції та фактично перешкоджав виконанню ними службових обов`язків щодо встановлення його особи та оформлення адміністративних матеріалів.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 не зрозумів зміст висунутих до нього вимог, не почув їх або не мав реальної можливості їх виконати. Навпаки, його поведінка, зафіксована на відеозаписі, свідчить про те, що він усвідомлював зміст вимог працівників поліції та підстави їх висунення, однак свідомо відмовився їх виконувати.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога працівників поліції була законною, зрозумілою та обов`язковою для виконання, а дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковано за ст.185 КУпАП як злісну непокору законній вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення спростовуються сукупністю досліджених доказів та ґрунтуються на помилковому ототожненні права особи оскаржувати дії поліцейського з правом не виконувати його законні вимоги.

Апеляційний суд звертає увагу, що незгода особи із причиною зупинки транспортного засобу, наявністю чи відсутністю доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також намір оскаржити відповідну постанову не звільняють її від обов`язку виконувати законні вимоги працівників поліції.

ОСОБА_1 був вправі висловлювати незгоду з діями поліцейських, надавати пояснення, заявляти клопотання та оскаржувати прийняті рішення у встановленому законом порядку, однак такі права не надавали йому можливості відмовитися від виконання законної вимоги щодо пред`явлення документів.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з правами, передбаченими ст.268 КУпАП, та що постанова серії ЕНА №7042826 від 17.04.2026 року не містить його пояснень щодо суті пред`явленого обвинувачення, апеляційний суд також вважає безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені Конституцією України та ст.268 КУпАП, про що у протоколі міститься відповідний запис та особистий підпис ОСОБА_1 .

Більше того, із самого протоколу вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин події, однак власноруч зазначив, що пояснення надасть у суді.

Таким чином, зазначений запис свідчить не про порушення права особи на захист, а навпаки підтверджує, що ОСОБА_1 був обізнаний про свої процесуальні права та свідомо скористався своїм правом не надавати пояснення під час складання протоколу, залишивши за собою можливість висловити свою позицію безпосередньо під час судового розгляду.

Відсутність пояснень особи у постанові серії ЕНА №7042826 сама по собі не свідчить про її незаконність та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, особливо за обставин, коли особа фактично відмовилася від надання таких пояснень під час оформлення адміністративних матеріалів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не був обмежений у можливості висловлювати свою позицію, подавати заперечення, користуватися правовою допомогою захисника та оскаржувати прийняті щодо нього рішення, чим фактично і скористався, звернувшись до суду з відповідною апеляційною скаргою.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень права ОСОБА_1 на захист або вимог ст.268 КУпАП, які могли б вплинути на правильність вирішення справи чи бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Апеляційний суд також враховує, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, містить усі необхідні відомості щодо часу, місця та суті адміністративного правопорушення, а будь-яких істотних порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність вирішення справи, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Таким чином, сукупність досліджених доказів є достатньою, належною, допустимою та взаємоузгодженою, а тому не залишає розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

За таких обставин постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності викладених у ній висновків та не дають підстав для її скасування чи зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Пилипчук Ю.Г. – залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накладено стягнення у виді у виді штрафу в розмірі восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень, – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: