Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №314/2942/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2942/26

Провадження № 3/314/1564/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

за участю: особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

заступника командира батальйону

матеріального забезпечення з

психологічної підтримки персоналу ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_2 ,

свідка ОСОБА_3

встановив:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення А4007 №72 від 10.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді кравець ремонтної майстерні речового майна господарчого взводу роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , відмовилася проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого старшим лейтенантом ОСОБА_2 в присутності свідків штаб-сержанта ОСОБА_3 солдата ОСОБА_4 був складений акт про відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння., чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння, та пояснила, що 09.05.2026 о 18.30год, вона знаходилась в своїй кімнаті, в цей час зайшов заступник командира ОСОБА_2 і в грубій формі сказав їй їхати на медичний огляд так як вона перебуває у стані сп`яніння, при цьому він був один, свідків з ним не була, на що вона відмовилась.

У судовому засіданні також було заслухано свідка ОСОБА_3 , який пояснив. що свідком самого факту, що ОСОБА_1 відмовилась їхати на медичний огляд він не був, пояснив, що 09.05.2026 він бачив ОСОБА_1 на кухні і при цьому почув від неї запах спиртного, а потів ввечері зам командира ОСОБА_2 надав йому підписати акт, що ОСОБА_1 відмовилась їхати на медичний огляд, який він підписав.

Забезпечити іншого свідка не виявилось можливим.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши учасників, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частиною 1 ст. 172-20 КУпАП передбачено відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яке полягає у тому, що вона, будучи військовослужбовцем, виконуючи обов`язки військової служби в умовах особливого періоду (військового стану), перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз. 7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

На підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, до матеріалів справи долучено протокол про військове адміністративне правопорушення А4007 № 72 від 10.05.2026; бланк отримання пояснення ОСОБА_3 , бланк отримання пояснення ОСОБА_4 , копія витягу з наказу № 26 від 25.01.2026, копія витягу з наказу № 167 від 11.06.2025, службова характеристика, копія військового квитка ОСОБА_1 , копія УБД ОСОБА_1 , копія витягу з наказу № 1795 від 20.05.2026.

З досліджених в ході розгляду справи наданих суду письмових доказів судом не встановлено достовірних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби. Будь-яких доказів, які б містили відповідне розпорядження про обов`язок ОСОБА_5 у зазначений у протоколі день і час приступити до виконання відповідних обов`язків, а також відомостей щодо визначення нарядів та чергувань суду не надано.

Таким чином, встановлені обставини ставлять під сумнів наявність об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яка полягає у виконанні військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).

Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, свідок ОСОБА_3 , пояснив, що він на протязі дня відчував від ОСОБА_1 запах спиртного, але очевидцем того, що цей факт був виявлений і встановлений іншими учасниками він не був, не був свідком, що ОСОБА_1 відмовилась пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

За таких обставин, суд не розцінює як належний і допустимий доказ, додані до матеріалів справи бланки пояснень свідків ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 оскільки такий доказ отриманий і оформлений із порушеннями чинного законодавства.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 року у справі N 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі N 536/1703/17, адміністративне провадження N К/9901/3839.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Оскільки обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в сукупності, не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя В.О. Кіяшко

18.06.2026