Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №758/5320/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5320/26

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі залишено без руху.

Подана позовна заява відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» та підсудна Подільському районному суду м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.02.2012 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 95.

Від даного шлюбу у подружжя є спільні діти, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В подальшому відносини з відповідачем погіршились, сторони припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство, спільний сімейний бюджет з того часу у них відсутній.

Примирення з відповідачем на теперішній час є неможливим, а подальше збереження шлюбу недоцільним та суперечить інтересам позивача.

Окрім цього, оскільки на теперішній час діти мешкають з позивачем та в більшій мірі знаходиться на її утриманні, а відповідач не приймає участь у матеріальному утриманні дітей, позивачка звертається до суду із вимогою про стягнення аліментів.

В судове засідання позивач не з`явився, в заяві на адресу суду просила провести розгляд справи у її відсутність, позов просила задовольнити, не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно виданого 29.02.2012 свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , 29.02.2012 зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, складено відповідний актовий запис про укладення шлюбу № 95. Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , прізвище дружини - ОСОБА_6 .

Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.04.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 610. Батьком дитини записаний - ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 .

З позовної заяви вбачається, що шлюбні та сімейні відносини між сторонами припинені.

Таким чином судом встановлено, що фактичні взаємовідносини подружжя припинені, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки та вона не бажає примирення з відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини, суд дійшов до наступних висновків.

Позивач повністю займається вихованням та утриманням своїх дітей самостійно, забезпечуючи їх усіма необхідними умовами для розвитку, навчання та комфортного життя.

Відповідач своєю чергою не надає матеріальної допомоги та не бере участі у житті дітей, що створює значне фінансове навантаження на позивача.

Діти проживають разом із матір`ю, натомість батько, який є здоровим та працездатним, участі у вихованні дитини не приймає, не забезпечує належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення аліментів.

Таким чином, позивач звертається до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн.

З досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на отримання від другого із подружжя коштів на утримання неповнолітньої дитини. Вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, яка була ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, можуть бути стягнуті до досягнення нею 23-річного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

В своїй позовній заяві позивач просить суд стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про доходи відповідача, що позбавляє суд можливості встановити, що останній має змогу їх виплачувати, окрім цього представником позивача не зазначено чи перебувають на утриманні відповідача непрацездатні особи. Не заявлено позивачем й клопотання про витребування таких доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 грн.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей про доходи відповідача, однак враховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, а також те, що він у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, суд доходить висновку, що позов заявлено обґрунтовано, доводи, викладені позивачем на підтвердження своїх вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, однак відповідно до положень ч. 2 ст. 182 СК України суд дійшов до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь позивача на утримання спільної неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 1 756 грн, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 5783-8407-3340-4185 від 26.03.2026 у сумі 1 331 грн 20 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - задовольнити частково.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 29.02.2012 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 95, свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1 756 грн (одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) грн, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 30.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з із ОСОБА_2 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний обліковий номер картки платника податків - НОМЕР_3 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний обліковий номер картки платника податків - відсутній в матеріалах справи.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ