Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №756/18013/25 — Оболонський районний суд міста Києва

25.06.2026 Справа № 756/18013/25

Справа № 756/18013/25

№ 3/756/111/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі судді Ковальової В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №6 Оболонського районного суду міста Києва справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва 04 листопада 2025 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

16 жовтня 2025 року, о 00:50год., за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився зі згоди водія в медичному закладі у лікаря нарколога, за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запоріжців, 20. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком 005132.

Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи не з`явився, подав низку клопотань про відкладення розгляду справи.

Також, судом вжито заходів для забезпечення присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи в суді (судові повістки на 26.11.2025, 17.12.2025, 28.01.2026, 02.03.2026, 17.03.2026, 12.05.2026, 08.06.2026, 25.06.2026), однак ОСОБА_1 не з`явився.

Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи є її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. Присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов`язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.

Крім того, під час судового розгляду стороною захисту систематично подавалися численні клопотання, спрямовані на відкладення розгляду справи та витребування додаткових матеріалів. Зокрема:

- 26.11.2025 адвокатом подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю захисника в іншому судовому засіданні та перебуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на військовій службі.

- 26.11.2025 також подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи та надання копії відеозапису з бодікамер поліцейських.

- 17.12.2025 повторно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав — участь адвоката в іншому судовому засіданні та проходження військової служби особою, яка притягується до відповідальності.

- 02.03.2026 подано заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

- 02.03.2026 одночасно заявлено клопотання про витребування додаткових доказів із медичного закладу щодо проведення медичного огляду та його документального оформлення.

- 17.03.2026 втретє подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю адвоката в іншому судовому засіданні.

- 12.05.2026 знову подано заяву про відкладення розгляду справи, цього разу з посиланням на лікування особи після отриманого поранення та одночасну зайнятість захисника в іншому судовому засіданні.

- 25.06.2026 знову подано заяву про відкладення розгляду справи, з посиланням на перебування захисника та правопорушника в медичному закладі на стаціонарному лікуванні.

Суд критично оцінює наведені клопотання у їх сукупності. Хоча кожне з них формально ґрунтується на процесуальних правах сторони захисту, їх послідовне та неодноразове подання протягом розгляду справи, повторюваність підстав, а також заявлення окремих клопотань, які могли бути подані значно раніше, свідчать про використання процесуальних прав не з метою забезпечення права на захист, а фактично для затягування судового розгляду.

Суд враховує, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, а учасники процесу зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм процесуальними правами. Сукупність поданих захисником клопотань, їх зміст, хронологія та наслідки у вигляді неодноразового відкладення судових засідань свідчать про зловживання процесуальними правами та спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи, що суперечить принципу розумних строків судового провадження та завданню адміністративного судочинства щодо своєчасного вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права.

Таким чином, ОСОБА_1 не позбавлений був обов`язку цікавитись щодо того, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього, отже нехтування ним своїми процесуальними обов`язками об`єктивними причинами не обумовлено, а тому суддя вважає такі дії позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, а тому вважає за можливим проводити розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що явка в судове засідання ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, не є обов`язковою, справа розглядається за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення:

Судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року, о 00:50год., за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку проводився зі згоди водія в медичному закладі у лікаря нарколога, за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запоріжців, 20. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком 005132. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, та уповноваженими на його складання особами.

Вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні ст. 251 КУпАП, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №484630 від 16.10.2025, підтверджується належними та допустимими доказами, а саме:

- висновком з «Київської міської клінічної лікарні №10» за №005132 від 16.10.2025, де зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- карткою обліку адміністративного правопорушення від 16.10.2025 відносно ОСОБА_1 ;

- відеозаписом нагрудних реєстраторів, на яких зафіксовано факт руху та зупинки транспортного засобу.

Дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерія «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Норми права, що підлягають застосуванню

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно п. 7 розділу І Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Вимогами статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Позиція суду за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення:

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вбачає у діях правопорушника ОСОБА_1 склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме «Керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції».

Щодо доводів захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 .

1. Суд відхиляє доводи захисника про те, що висновок лікаря про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є неналежним доказом з огляду на відсутність роздрукованих показань алкотестера, з наступних підстав.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Судом досліджено в сукупності протокол про адміністративне правопорушення від 16.10.2025, висновком медичного огляду 005132, відеозаписи з бодикамер працівників поліції. Сукупність зазначених доказів узгоджується між собою та є достатньою для встановлення вини особи.

3. Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 неодноразово продував алкотестер і прилад не показував відхилень, спростовується змістом висновка медичного огляду 005132, відповідно до якого лікар на підставі сукупності клінічних ознак - дійшов висновку про стан алкогольного сп`яніння. Чинне законодавство не встановлює єдиного допустимого методу підтвердження стану сп`яніння і не обмежує його лише показаннями алкотестера.

4. Доводи захисника про те, що відеозаписи з бодикамер спростовують висновок про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, суд відхиляє. Судом безпосередньо досліджено відеозаписи, долучені до матеріалів справи, зі змісту яких вбачається, що поведінка ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу та спілкування з працівниками поліції відповідає зовнішнім ознакам сп`яніння, зафіксованим у протоколі медичного огляду. Зазначені відеозаписи не спростовують, а підтверджують висновок лікаря.

5. Щодо посилань захисника на ненадання ОСОБА_1 роз`яснення прав перед складанням протоколу, суд зазначає, що само по собі процесуальне порушення під час оформлення матеріалів справи, яке не вплинуло на повноту та достовірність зібраних доказів і не позбавило особу можливості скористатися правом на захист у судовому засіданні, не є підставою для закриття провадження у справі. ОСОБА_1 скористався правом на захист у повному обсязі — в судовому засіданні його інтереси представляв адвокат Хоменко І. М., який хоч і не скористався правом на безпосередню участь в засіданні , однак , надав суду розгорнуті письмові пояснення.

6. Доводи захисника про те, що у ОСОБА_1 не було відібрано зразки біологічного матеріалу для лабораторного дослідження, не спростовують висновку суду про його вину. Відповідно до чинних нормативних актів у сфері медичного огляду водіїв відбір зразків для лабораторного дослідження є додатковим заходом підтвердження, а не обов`язковою умовою дійсності самого акта медичного огляду; за наявності достатніх клінічних ознак сп`яніння відповідний висновок може ґрунтуватися на результатах клінічного обстеження.

7. Таким чином, оцінивши докази у справі в їх сукупності відповідно до ст. 252 КУпАП України, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, є доведеною.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом`якшують відповідальність правопорушника.

За таких обставин, суд вважає за необхідне накласти на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 130, 251, 252, 256, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керування транспортним засобомна строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок) на користь держави.

Відповідно до ч.1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього буде застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя В. М. Ковальова